Зіненко Роман Анатолійович
| Зіненко Роман Анатолійович | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Сєдой |
| Народився |
1 квітня 1974 (50 років) Дніпро |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність | письменник |
| Галузь | література[1] і Війна на сході України[1] |
| Відомий завдяки | Автор книг про Іловайський котел. |
| Знання мов | українська[1] |
| Учасник | Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014) |
Зіненко Роман Анатолійович (позивний «Сєдой»; нар. 1 квітня 1974, Дніпропетровськ) — ветеран російсько-української війни, учасник боїв за Іловайськ, автор кількох книг про ті бої.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 квітня 1974 р. у Дніпропетровську. Служив в морській піхоті.[2]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
З початком російсько-української війни був в числі перших 40 бійців, які пройшли бойову підготовку у квітні 2014 року і записалися у добровольчий батальйон «Дніпро-1». Роман став водієм одного з трьох зелених інкасаторських мікроавтобусів, які були передані батальйону Ігорем Коломойським, тогочасним власником «Приватбанку»[3][4][5].
Влітку 2014 року фото Романа потрапило на патріотичний плакат «Хай кулі тебе минають», створеного артдиректором Музею плакату, добровольцем 92-ї механізованої бригади Юрієм Неросліком.[6]
21 серпня разом з підрозділами свого батальйону Роман зайшов у Іловайськ, що частково контролювався українськими силами, а частково — проросійськими угрупованнями. В районі залізничного вокзалу прикривав роботу саперів, які підривали залізничні колії, щоб зашкодити постачанню зброї і техніки з Росії. Після масованого заходу російських військ, потрапив у оточення під Іловайськом. В боях 29 серпня, при виході з оточення, втратив загиблим свого командира і друга Дениса Томіловича, коли українська колона була обстріляна російськими військами. Роман вижив, і вийшов з групою солдат, деякі з яких — важкопоранені. Їм знадобилося три доби, щоб вийти з окупованої Новокатеринівки до Комсомольского (нині — Кальміуське), де були українські сили.[3]
2016 року Роман звільнився з полку «Дніпро-1», оскільки, за його словами, підрозділ перетворювався на звичайних поліцейських.[3]
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Після звільнення почав працювати таксистом в Убері. Проте, пам'ять про Іловайськ змусила Романа збирати свідчення тих, хто пройшов ті бої і почати писати.[3] 2017 року вийшла його перша книга «Іловайський щоденник», 2019 — два томи «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії».[7][8]
Книги[ред. | ред. код]
- Перша книга — «Іловайський щоденник» (2017, «Фоліо») стала однією з перших книг про російсько-українську війну та бої під Іловайськом, у якій зібрані спогади автора про бої під Маріуполем та вихід з Іловайського котла.
- Друга книга — «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» (у двох томах, 2019, «Фоліо»). Книга ґрунтується на спогадах близько 100 бійців і офіцерів: від рядового до керівництва сектор «Б». У книзі також опубліковані журналістські розслідування окремих журналістів та звіт тимчасової слідчої комісії Верховної ради. У першій частині книги висвітлені події 7-24 серпня 2014 р.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Іловайський щоденник (укр.). ISBN 9789660378605. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ а б в г Roman Zinenko helps to blow up railways | KyivPost - Ukraine's Global Voice. KyivPost. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ «По нам било до 400 снарядов за сутки». Бои в Иловайске и вокруг города в воспоминаниях украинских бойцов. Спектр-Пресс (ru-RU) . Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Гриценко, Оксана (11 вересня 2018). "По нам било до 400 снарядов за сутки". Бои за Иловайск в воспоминаниях украинских бойцов. delfi.lv (рос.). Процитовано 20 серпня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- ↑ admin (2 вересня 2017). Герой “щасливого” плакату Роман Зіненко став письменником! (укр.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ Bookforum. bookforum.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська. Читати книги онлайн безкоштовно українською | Knigoed.Club (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 1. 7— 24 серпня 2014 року (укр.). ISBN 9789660384637. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Віка Ясинська, Я залишився десь в Іловайську. Моя дружина так і каже: "Мій чоловік не повернувся звідти" [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 26.08.17
- Книги Романа Зіненка в електронній бібліотеці Chtyvo
|
