Зірка (фільм, 1949)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зірка
рос. Звезда
Жанр драматичний фільм і воєнний фільм
Режисер Aleksandr Ivanovd
Сценарист Pavel Naumovich Furmanskyd
У головних
ролях
Вербицький Анатолій Всеволодовичd
Оператор Рапопорт Володимир Абрамовичd
Композитор Venedikt Pushkovd
Художник Semion Malkind
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 88 хв.[1]
Мова російська
Країна  СРСР
IMDb ID 0195307

«Зірка» (рос. Звезда) — радянський чорно-білий фільм, знятий на кіностудії «Ленфільм» в 1949 році режисером Олександром Івановим за однойменною повістю Еммануїла Казакевича.

Сюжет[ред. | ред. код]

Командуванню однієї з радянських дивізій стає відомо про передбачуваний контрудар противника. Розвідники, спрямовані у ворожий тил для уточнення даних, не повернулися. Нову групу із семи розвідників, позивний «Зірка», очолює лейтенант Травкін. Повертаючись після виконання завдання, група раптово зустрічається з німецьким загоном. Пославши одного з розвідників з донесенням, лейтенант Травкін з товаришами вступає в смертельну сутичку з ворогом…

В ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Сценарій — Павла Фурманського за повістю Еммануїла Казакевича
  • Режисер-постановник — Олександр Іванов
  • Режисери — Павло Арманд, Йосип Гіндін
  • Оператори — Володимир Рапопорт, Сергій Іванов
  • Композитор — Венедикт Пушков
  • Художник — Семен Малкін
  • Звукооператор — Лев Вальтер
  • Директор картини — Йосип Поляков

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Показ загибелі розвідників у фільмі йшов врозріз з вимогами мистецтва післявоєнних років, фільм був заборонений і залишився на полицях кіносховища в Білих Стовпах під Москвою. Глядачі побачили картину в 1953 році. В реальності група прототипу Лейтенанта Травкіна — Миколи Кириловича Ткаченка вціліла і сам він благополучно дожив до похилого віку. Прототип лейтенанта Мещерякова — Іван Мещеряков — Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР. Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Вітчизняної війни I і II ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», двома медалями «За бойові заслуги», багатьма іншими. Удостоєний нагород Чехословаччини і Польщі. Почесний громадянин міста Яремча Івано-Франківської області.
  • Ось що говорив Микола Крючков після зйомок фільму:

У цьому фільмі Сталіну не сподобалося, що мій герой — сержант Мамочкін — перед тим, як підірвати себе, говорить «Ось так», а не «За Сталіна». І картину заборонили…[1] [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]

  • Після перегляду картини Сталіну не сподобалося, що наприкінці всі герої помирають. Він сказав — «Фільм відмінний, кінець перезняти. Герої не можуть померти».
  • У фільмі персонаж Андрія Файту носить неіснуюче звання «унтергруппенштурмфюрер». У повісті Ем. Казакевича він названий капітаном, що відповідає званню гауптштурмфюрера у військах СС.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Зірка» на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно»
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.