Макієві
| Cheirogaleidae | |
|---|---|
| |
| Cheirogaleus major | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Strepsirrhini |
| Надродина: | Lemuroidea |
| Родина: | Макієві (Cheirogaleidae) Gray, 1873 |
| Типовий рід | |
| Cheirogaleus | |
| Роди | |
 Вікісховище: Cheirogaleidae
| |
Макієві[1] (Cheirogaleidae) — родина лемуроподібних приматів. Як і всі інші лемури, живуть виключно на острові Мадагаскар. Родина містить 42 сучасні види у 5 родах[2].
Опис[ред. | ред. код]
Cheirogaleidae менші, ніж інші лемури й, по суті, вони є найменшими приматами. Вони мають м'яку, довгу шерсть, пофарбовану від сіро-коричневого до червонуватого кольору зверху, як правило, з яскравим підчерев'ям. Як правило, вони мають невеликі вуха, великі, близько посаджені очі, довгі задні ноги. Вони досягають розміру лише від 13 до 28 см, хвіст дуже довгий, іноді у півтора рази більший, як тіло. Вони важать не більше 500 грамів, деякі види вагою всього 60 грамів. Їх очі мають тапетум, світловідбивний шар, що підвищує їх нічний зір. Деякі види, такі як Cheirogaleus medius мають запаси жиру в задніх ніг і підстави хвоста, вони сплячі. На відміну від лемурових вони мають довгі верхні різці. Зубна формула: I 2/2, C 1/1, P 3/3, M 3/3 = 36.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Населяють лісисті райони Мадагаскару. Є нічними і деревними. Коли на землі (рідко), вони рухаються, стрибаючи на задніх лапах. Вони проводять день в дуплах дерев або листяних гніздах. Cheirogaleidae, як правило, поодинокі, але іноді живуть в парах. Cheirogaleidae всеїдні, їдять фрукти, квіти і листя (іноді нектар), а також комах, павуків, дрібних хребетних.
Відтворення[ред. | ред. код]
Самиці, як правило, мають три пари сосків. Після 60-денної вагітності, вони народжують 2—4 дитинча. Через п'ять-шість тижнів молодь відлучається від молока і стає повністю зрілою в кінці першого року або десь в їхній другий рік, залежно від виду. З людською допомогою, вони можуть жити 15 років (рекордна тривалість життя записана для Phaner furcifer, 25 років у неволі), хоча їх середня тривалість життя в дикій природі, ймовірно, значно коротша.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Харчук С. & Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:.
- ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 19.01.2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Myers, P. 2009. "Cheirogaleidae" (On-line), Animal Diversity Web [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 505. — ISBN 0801857899. (англ.)
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 171. — ISBN 0763762997.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|