Квіткокол ультрамариновий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіткокол ультрамариновий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Квіткокол (Diglossa)
Вид: Квіткокол ультрамариновий
Diglossa glauca
Sclater, PL & Salvin, 1876[2]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Diglossopis glauca
Diglossopis glaucus
Посилання
Вікісховище: Diglossa glauca
Віківиди: Diglossa glauca
EOL: 921770
ITIS: 997762
МСОП: 22723701
NCBI: 547952

Квіткокол ультрамариновий[3] (Diglossa glauca) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 11-12 см, вага 9,5-13 г. Самці мають переважно темно-синє забарвлення, обличчя у них чорне, крила і хвіст темні з більш світлими краями. Очі золотисті, дзьоб чорний, дещо вигнутий догори, не гачкуватий, лапи темні. Самиці мають дещо тьмяніше забарвлення.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[4]

Поширення й екологія[ред. | ред. код]

Ультрамаринові квіткоколи мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть в кронах вологих гірських і хмарних тропічних лісів та на узліссях. В Колумбії зустрічаються переважно на висоті від 1400 до 2300 м над рівнем моря, в Еквадорі на висоті від 1000 до 1800 м над рівнем моря, в Перу на висоті від 1000 до 2300 м над рівнем моря. Живуть поодинці або парами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться нектаром і комахами, яких шукають серед рослинності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Diglossa glauca: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
  2. Philip Lutley Sclater, Osbert Salvin: Descriptions of new Birds obtained Mr. C. Buckley in Bolivia. In: Proceedings of the Scientific Meetings of the Zoological Society of London for the Year 1876. Nr. 1, S. 253–254 (biodiversitylibrary.org).
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.
  5. Carl Eduard Hellmayr: On two undescribed Neotropical birds. In: Novitates zoologicae: a journal of zoology in connection with the Tring Museum. 35, Nr. 4, S. 265–267 (biodiversitylibrary.org).