Конструктивізм (психологічна школа)
| Конструктивізм |
Конструктивізм — у психології належить до багатьох філософських шкіл, які, хоча й надзвичайно відрізняються за своїми методами (застосовуються в таких сферах, як освіта та психотерапія), пов'язані спільною критикою попередніх стандартних підходів і спільними припущеннями про активну конструктивну природу людського знання. Зокрема, критика спрямована на «асоціаністський» постулат емпіризму, «за яким розум мислиться як пасивна система, що збирає свій зміст з навколишнього середовища і через акт пізнання виробляє копію порядку реальності»[1]
Навпаки, «конструктивізм — це епістемологічна передумова, заснована на твердженні, що в акті пізнання саме людський розум активно надає сенсу та порядку тій реальності, на яку він реагує».[1] Конструктивістська психологія теоретизує та досліджує, як люди створюють системи для осмисленого розуміння свого світу та досвіду.[2]
У психотерапії, наприклад, цей підхід може перетворитися на те, що терапевт ставить запитання, які суперечать світогляду клієнта, намагаючись розширити його або її звички смислотворення. Припущення полягає в тому, що клієнти стикаються з проблемами не тому, що вони мають психічний розлад, а значною мірою через те, як вони формулюють свої проблеми, або те, як люди розуміють події, що відбуваються в їхньому житті.[3]
Конструктивістська психологія в освіті[ред. | ред. код]
Конструктивістська психологія у застосуванні до освіти наголошує на тому, що учні завжди залучені в процес активного конструювання сенсу — процес, якому «вчитель може лише сприяти чи перешкоджати, але не може винаходити сам».[4]
Теорія Жана Піаже описує, як діти не просто імітують усе, що є частиною зовнішнього середовища, а радше те, що розвиток і навчання є безперервним процесом і взаємообміном між людьми та їх оточенням, процесом, завдяки якому індивіди розвивають дедалі складніші схеми.[5] За Анжелою О'Доннелл та її колегами, конструктивізм описує, як учень конструює знання за допомогою різних концепцій: складного пізнання, каркасу, вторинного досвіду, моделювання та навчання шляхом спостереження.[6] Це робить студентів, викладачів, оточення та будь-кого чи будь-що інше, з чим студент взаємодіє, активними учасниками їхнього навчання.
Деякі конструктивістські теорії[ред. | ред. код]
Генетична епістемологія[ред. | ред. код]
Жан Піаже (1896—1980), творець генетичної епістемології, стверджував, що позиції знання виростають у; що вони не дані апріорі, як у епістемології Канта, а радше, що структури знання розвиваються через взаємодію. У «Поведінці та еволюції» Піаже сказав, що «поведінка є двигуном еволюції».[7] Його основні публікації охопили п'ятдесят років з 1920-х до 1970-х років. Підхід Піаже до конструктивізму отримав подальший розвиток у неопіажетівських теоріях когнітивного розвитку.
Теорія особистісного конструкту[ред. | ред. код]
Джордж Келлі (1905—1967), творець теорії особистісних конструктів, був стурбований насамперед епістемічною роллю спостерігача в інтерпретації реальності. Він стверджував, що те, як ми очікуємо сприймати світ, змінює наше ставлення до нього та наші дії.[8] Іншими словами, ми впорядковуємо себе, упорядковуючи свої думки. Таким чином, мета його терапевтичного підходу полягала в тому, щоб дозволити клієнту досліджувати свій власний розум, діючи як фасилітатор у дослідженні своїх власних значень або «конструкцій». Основні публікації Келлі були опубліковані в 1950-1960-х роках.
Постраціоналістична когнітивна терапія[ред. | ред. код]
Вітторіо Гуідано (1944—1999), творець пост-раціоналістичної когнітивної терапії[9], висунув гіпотезу про те, що розум створює складну систему абстрактних правил, відповідальних за конкретні та окремі якості нашого свідомого досвіду.[1] Його основні публікації були опубліковані в 1980-1990-х роках. За роки, що минули після внесків Гуідано, серед дослідників втіленого пізнання точилися багато суперечок про те, до якої міри пізнання є абстрактним чи амодальним, а не модальним.[10]
Див. також[ред. | ред. код]
- Розподілене пізнання
- Еволюційна епістемологія
- Генетична епістемологія
- Нейроконструктивізм
- Проспекція (психологія)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Balbi, Juan (2008). Epistemological and theoretical foundations of constructivist cognitive therapies: post-rationalist developments (PDF). Dialogues in Philosophy, Mental and Neuro Sciences. 1 (1): 15—27. Процитовано 19 жовтня 2010.
- ↑ Raskin, Jonathan D. (Spring 2002). Constructivism in psychology: personal construct psychology, radical constructivism, and social constructionism (PDF). American Communication Journal. 5 (3). Процитовано 7 лютого 2009.
- ↑ Neimeyer, Robert A.; Raskin, Jonathan D., ред. (2000). Constructions of disorder: meaning-making frameworks for psychotherapy. Washington, DC: American Psychological Association. ISBN 1557986290. OCLC 42009389.
- ↑ Kegan, Robert (1982). The evolving self: problem and process in human development. Cambridge, MA: Harvard University Press. с. 255. ISBN 0674272307. OCLC 7672087.
- ↑ Piaget, Jean (1983). Piaget's theory. У Mussen, Paul Henry; Carmichael, Leonard (ред.). Handbook of child psychology: formerly Carmichael's Manual of child psychology. Т. 1 (вид. 4th). New York: John Wiley & Sons. с. 103–128. ISBN 0471090573. OCLC 9324435.
- ↑ O'Donnell, Angela M.; Reeve, Johnmarshall; Smith, Jeffrey K. (2012). Social learning theory, complex cognition, and social constructivism. Educational psychology: reflection for action (вид. 3rd). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons. с. 254–289. ISBN 9781118076132. OCLC 751719458.
- ↑ Piaget, Jean (1978). Behavior and evolution (вид. 1st American). New York: Pantheon Books. с. 142. ISBN 0394418107. OCLC 3869418.
- ↑ Kelly, George (1991). The psychology of personal constructs. London; New York: Routledge in association with the Centre for Personal Construct Psychology. ISBN 0415037999. OCLC 21760190.
- ↑ Guidano, Vittorio F. (1991). The self in process: toward a post-rationalist cognitive therapy. New York: Guilford Press. ISBN 0898624479. OCLC 22665277.
- ↑ See, for example, the articles in a special issue of Psychonomic Bulletin & Review on theories of meaning organization in the brain: Mahon, Bradford Z.; Hickok, Gregory (August 2016). Arguments about the nature of concepts: symbols, embodiment, and beyond. Psychonomic Bulletin & Review. 23 (4): 941—958. doi:10.3758/s13423-016-1045-2. PMC 4975657. PMID 27282991.
Джерела[ред. | ред. код]
Конструктивізм в освіті[ред. | ред. код]
- Slezak, Peter (2014). Appraising constructivism in science education. У Matthews, Michael R. (ред.). International handbook of research in history, philosophy and science teaching. New York: Springer. с. 1023—1055. doi:10.1007/978-94-007-7654-8_31. ISBN 9789400776531. OCLC 889928527.
- Kushnir, Tamar; Benson, Janette B.; Xu, Fei, ред. (2012). Rational constructivism in cognitive development. Advances in child development and behavior. Т. 43. Amsterdam: Elsevier. ISBN 9780123979193. OCLC 819572002.
- Fischer, Kurt W.; Bidell, Thomas R. (2006). Dynamic development of action and thought (PDF). У Damon, William; Lerner (ред.). Handbook of child psychology. Т. 1 (вид. 6th). Hoboken, NJ: John Wiley & Sons. с. 313—399. doi:10.1002/9780470147658.chpsy0107. ISBN 0471272876. OCLC 58919825.
- Simpson, Barbara; Large, Bob; O'Brien, Matthew (January 2004). Bridging difference through dialogue: a constructivist perspective. Journal of Constructivist Psychology. 17 (1): 45—59. doi:10.1080/10720530490250697. S2CID 145716959.
- Schwartz, Marc S.; Fischer, Kurt W. (Summer 2003). Building vs. borrowing: the challenge of actively constructing ideas (PDF). Liberal Education. 89 (3): 22—29.
- Phillips, Denis Charles, ред. (2000). Constructivism in education: opinions and second opinions on controversial issues. Yearbook of the National Society for the Study of Education. Т. 99th, pt. 1. Chicago: National Society for the Study of Education. ISBN 0226601706. OCLC 44261210.
- Geelan, David R. (January 1997). Epistemological anarchy and the many forms of constructivism. Science & Education. 6 (1–2): 15—28. Bibcode:1997Sc&Ed...6...15G. doi:10.1023/A:1017991331853. S2CID 142689642.
- Cobb, Paul (October 1994). Where is the mind?: constructivist and sociocultural perspectives on mathematical development. Educational Researcher. 23 (7): 13—20. doi:10.3102/0013189X023007013. S2CID 145270491.
- Smith III, John P.; diSessa, Andrea A.; Roschelle, Jeremy (April 1994). Misconceptions reconceived: a constructivist analysis of knowledge in transition. The Journal of the Learning Sciences. 3 (2): 115—163. doi:10.1207/s15327809jls0302_1.
Конструктивізм у психотерапії[ред. | ред. код]
- Mascolo, Michael F.; Basseches, Michael; El-Hashem, Amanda (2015). What would an integrative constructivism look like?. У Raskin, Jonathan D.; Bridges, Sara K.; Kahn, Jack S. (ред.). Studies in meaning 5: perturbing the status quo in constructivist psychology. New York: Pace University Press. с. 248—301. ISBN 9781935625186. OCLC 904782691.
- Neimeyer, Robert A. (2009). Constructivist psychotherapy: distinctive features. The CBT distinctive features series. Hove, East Sussex; New York: Routledge. ISBN 9780415442336. OCLC 237402656.
- Winter, David A. (September 2008). Cognitive behaviour therapy: from rationalism to constructivism?. European Journal of Psychotherapy & Counselling. 10 (3): 221—229. doi:10.1080/13642530802337959. S2CID 145611174.
- Neimeyer, Robert A., ред. (2001). Meaning reconstruction and the experience of loss. Washington, DC: American Psychological Association. ISBN 1557987424. OCLC 44712952.
- Hoyt, Michael F., ред. (1998). The handbook of constructive therapies: innovative approaches from leading practitioners. San Francisco: Jossey-Bass. ISBN 0787940445. OCLC 38898009.
- Freedman, Jill; Combs, Gene (1996). Narrative therapy: the social construction of preferred realities. New York: W.W. Norton & Co. ISBN 0393702073. OCLC 34358181.
- Rosen, Hugh; Kuehlwein, Kevin T., ред. (1996). Constructing realities: meaning-making perspectives for psychotherapists. San Francisco: Jossey-Bass. ISBN 0787901954. OCLC 32969007.
- Neimeyer, Robert A.; Mahoney, Michael J., ред. (1995). Constructivism in psychotherapy. Washington, DC: American Psychological Association. ISBN 1557982791. OCLC 31518985.
- Lyddon, William J. (November 1990). First- and second-order change: implications for rationalist and constructivist cognitive therapies. Journal of Counseling & Development. 69 (2): 122—127. doi:10.1002/j.1556-6676.1990.tb01472.x.
