Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (Барток)
| Концерт для фортепіано з оркестром № 2 | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Piano Concerto No. 2 | ||||
| Композитор | Бела Барток[1] | |||
| Каталог | Sz. 95[1] і BB 101[1] | |||
| Створено | 1931[1] | |||
| Тональність | соль мажор | |||
| Інструментування | фортепіано[1] і оркестр[1] | |||
| Тривалість | 27,5 ± 2,5 хв. | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 23 січня 1933[1] | |||
| Місце | Франкфурт-на-Майні[1] | |||
|
| ||||
Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Бели Бартока написаний в 1930–1931 роках. Вперше виконаний 23 січня 1933 року у Франкфурті-на-Майні оркестром Франкфуртського радіо під орудою Ганса Росбауда. Це був останній виступ Бартока у Німеччині, яка згодом стала нацистською.
Концерт складається з трьох частин:
- Allegro
- Adagio—Presto—Più adagio
- Allegro molto
В перший частині відчуваються впливи балетів «Петрушка» і «Жар-птиця» Стравінського, що проявляється в збільшенні ролі духових та мідних в оркестрі і у швидкій та уривчастій партії фортепіано. Друга частина написана Бартоком у манері, що іноді називають «нічною музикою» (англ. night music) — їй властиві довгі педальні звуки у струнних, на тлі яких розгортається фортепіанна партія, трактування фортепіано при цьому наближається до ударної групи. Третя частина — вільні варіації.
Концерт був записаний багатьма піаністами, зокрема Мауріціо Полліні у супроводі Чиказького симфонічного оркестру під орудою Клаудіо Аббадо.
Література[ред. | ред. код]
- Eckhardt van den Hoogen und Roy Howat, im: Beiheft der Aufnahme unter Simon Rattle, 1993
- Alfred Baumgartner, Musik des 20. Jahrhunderts, Kiesel Verlag 1985, S.220
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (Барток)
- Концерт у виконанні Dezső Ránki [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.] в супроводі угорського оркестру
|
