Мауріціо Полліні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Maurizio Pollini

Мауріціо Полліні (італ. Maurizio Pollini; нар. 5 січня 1942, Мілан) - італійський піаніст. Син архітектора Джино Полліні.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився у Карло Лонаті, потім у Карло Відуссо. Зовсім юним, в 1957 та 1958 роках двічі отримав другу премію Міжнародного конкурсу виконавців у Женеві. Закінчивши Міланський консерваторію, в тому ж 1960 році став переможцем іжнародного конкурсу піаністів імені Шопена. Артур Рубінштейн, за чутками, тоді вигукнув: «Він вже зараз грає краще будь-якого з нас, членів журі!». Однак після перемоги на конкурсі самокритичний Полліні повернувся в клас і, перш ніж приступити до активного концертування, ще кілька років брав уроки у Артуро Бенедетті Мікеланджелі.

З середини 1960-х років Мауріціо Полліні гастролював по Європі, в 1968 році дебютував у США, в 1974 р. зробив тур по Японії. З творчістю Полліні слухачі знайомі в усьому світі завдяки його 30-річному творчому союзу з компанією «Deutsche Grammophon».

Репертуар[ред.ред. код]

Репертуар Полліні багатоманітний і включає широкий спектр музики від Й. С. Баха (запис ДТК в повному обсязі) до авангадрдистів (Булез, Ноно, Беріо, Штокгаузена. Кілька разів в рамках Полліні представляв цикли концертів, програми яких будувалися на контрастному переплетенні класичних і сучасних композицій. Серед інших значних записів і виступів Полліні — виконання всіх фортепіанних концертів Бетховена з Віденським філармонічним оркестром під орудою Клаудіо Аббадо (1987), всі фортепіанні сонати Бетховена (вперше в сезоні 1993/1994 в Берлін і і Мюнхені), запис Сьомої сонати С. Прокоф'єва і фрагментів «Петрушки» Стравінського (1971).

Критики кажуть про Полліні як про піаніста нового, XXI століття: його гра достатньо «автентична» і стримана. Любов до сучасної музики дозволяє Полліні з несподіваної точки зору поглянути і на твори минулих епох.

Нагороди[ред.ред. код]

Концерти Бетховена в інтерпретації Полліні викликали безпрецедентну реакцію - в 1976 році авторитетні музичні критики світу в результаті опитування визнали 34-річного виконавця кращим піаністом сучасності (принаймні, в плані удачливості).

В 1996 р. Полліні отримав Премію Ернста Сіменса.

У 2001 р. його запис бетховенських «Варіацій на тему Діабеллі» отримала приз Diapason d’or.

У 2002 р. до 60-річчя піаніста фірма «Deutsche Grammophon» випустила на 13-ти CD спеціальний ювілейний збірник записів Мауріціо Полліні.

У 2007 р. Полліні отримав «Ґреммі» в номінації «Виконавці (без оркестру)» за запис (на «Deutsche Grammophon») ноктюрнів Шопена.

Посилання[ред.ред. код]