Корнич (герб)
| Корнич | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Ранні версії | 1420 |
| Використання | Корн, Корначольські, Корнашевські, Корнич, Корницькі, Корниць, Корнілович, Корніловські, Ясенецькі |
Корнич (пол. Kornic) — шляхетський герб руського (українського) походження.
Опис[ред. | ред. код]
У червоному полі на трьох сходинках один срібний хрест св. Антонія з такого ж кольору половинками буханців на кінцях поперечини[1][2].
Походження[ред. | ред. код]
Давній руський герб, який походить з Волині[3].
Герб, згаданий у судових документах у п'ятнадцятому столітті. Найдавніша згадка від 1420 р., Найстаріша печатка від 1440 р. За словами Длугоша, Корнич - герб руського походження, переданий до Сілезії, де була започаткована династія Демонів. Священик-геральдист Блажек, який досліджував сілезькі сім'ї для гербовника Зібмачера, стверджував, що це польський герб, також знайдений у Чехії, де його використовувала сім'я Собков [4].
Використання[ред. | ред. код]
Польський перелік: Antoniewicz, Antonowicz, Bielik, Bielin, Bies, Biesicki, Biesiecki, Bisiecki, Bludowski, Cloch, Dembowski, Dębowski, Dubowicki, Dubowiecki, Frydrychowski, Gorecki, Górecki, Grodzimont, Grzybowski, Hinal, Horodecki, Hunal, Hunel, Inwaldzki, Inwałdski, Jajkowski, Jarosiewski, Jaroszewski, Jaroszowski, Jasienicki, Jasieniecki, Jędruski, Karnacholski, Karnaszewicz, Karnazewicz, Karniłowicz, Karszazewicz, Katowski, Klar, Kloch, Kmita, Koczeński, Kordowski, Korn, Kornacholski, Kornaszewski, Kornic, Kornickii, Kornicz, Korniłłowicz, Korniłowicz, Korniłowski, Korolko, Korowicki, Korpulewski, Kurniewicz, Laskowski, Laszkowski, Lyaszkowski, Łaszkowski, Marszałek, Meduski, Metelicki, Porembski, Porębski, Porubski, Roszkowski, Rymułtowski, Sałacki, Siestrzeniec, Słop, Sobek, Sokoł, Sokołowski, Sokół, Szczepanowski, Tuchliński, Walcerowski, Wasilowski, Wasiłowski, Wilamowski, Zakrzewski, Zdański, Zdzański.
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Niesiecki K. Herbarz Polski T. V. str. 240 [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584; wydanie Kazimierza Józefa Turowskiego. str. 701 [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Paprocki B. Gniazdo Cnoty, Zkąd Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego, y inszych Państw do tego Krolestwa należących Książąt, y Panow początek swoy maią. С. 1114 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Juliusz Karol Ostrowski, Księga herbowa rodów polskich, Cz. 2, Warszawa 1906, s.149