Красноморська зубата барабуля
| Красноморська зубата барабуля | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Parupeneus forsskali | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Красноморська зубата барабуля (Parupeneus forsskali) — вид променеперих риб із родини Барабулевих (Mullidae). Максимальна довжина тіла 28 см. Поширені в Індійському океані. Через Суецький канал проникли в Середземне море .
Опис[ред. | ред. код]
Тіло видовжене, трішки стисле з боків, вкрите великою лускою. Довжина голови укладається 2,9-3,2 рази від стандартної довжини тіла. Рило загострене, його довжина в 1,7-1,9 рази менша довжини голови. Маленький рот розташований на нижній частині голови. Є два довгі підборідні вусики, які дістають до краю зябрової кришки. Закінчення верхньої щелепи не доходить до вертикалі, що проходить через початок орбіти очей. На верхній щелепі є іклоподібні зуби, що переходять в конічні. На нижній щелепі іклоподібних зубів немає. На піднебінній кістці та леміші зубів немає. На першій зябровій дузі 30-34 зябрових тичинок. Два спинних плавця, в першому 7-9 (зазвичай 8) колючих променів, перша колючка дуже коротка, а друга і третя найдовші. У другому спинному плавці є 9 м'яких променів. Між основами спинних плавників поміщається 3 поперечні ряди лусок. В анальному плавці 1 жорсткий і 7 м'яких променів. Останні промені другого спинного і анального плавців подовжені. У грудних плавниках 14-17 м'яких променів. Хвостовий плавець роздвоєний. У бічній лінії 27-28 лусок [1][2][3] .
Тіло білуватого кольору, краї лусок жовті. Уздовж тіла від верхньої губи через око до закінчення основи другого спинного плавця проходить широка чорна смуга. Тіло над цією смугою сірувато-зелене. Верхня частина хвостового стебла жовта з чорною округлою плямою. Хвостовий плавник жовтий. Другий спинний та анальний плавники з вузькими блакитними та жовтими смужками. В особин у Середземному морі забарвлення тіла рожеве, а смуга, що проходить уздовж тіла, червона.
Біологія[ред. | ред. код]
Морські придонні риби. Живуть у прибережних водах поблизу коралових рифів над піщаними грунтами. Утворюють невеликі зграйки. У пошуках їжі постійно плавають над поверхнею грунту, відшукуючи здобич у піску за допомогою чутливих підборідних вусиків. Живляться донними безхребетними, переважно ракоподібними і багатощетинковими червами[2][3] .
Самки та самці красноморскої зубатої барабулі дозрівають (50 % в популяції) при довжині тіла 15,4 см. Ікра і личинки пелагічні. Тривалість життя 5 років[4] .
Ареал[ред. | ред. код]
Поширені в Червоному морі й Аденській затоці до Сокотра. Одна з найбільш поширених риб у даному регіоні. Через Суецький канал проникли в Середземне море, де добре прижилися[5][6] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Randall, 2004.
- ↑ а б Froese R., Pauly D. (eds.) (2023). Parupeneus forsskali&speciesname={{{2}}}'Parupeneus forsskali {{{2}}} на FishBase. Версія за жовтень 2023 року.
- ↑ а б D. Golani, L. Orsi-Relini, E. Massutí and J.P. Quignard (November 2013). Parupeneus forsskali (Fourmanoir and Guézé, 1976). CIESM Atlas of Exotic Fishes in the Mediterranean Sea. Vol. 1 – Fishes. CIESM. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 10 березня 2019.
- ↑ Sabrah, M.M. Fisheries biology of the Red Sea goatfish Parupeneus forsskali (Fourmanoir & Guézé, 1976) from the northern Red Sea, Hurghada, Egypt // The Egyptian Journal of Aquatic Research. — 2015. — Т. 41, № 1 (4 травня). — С. 111—117. — DOI:.
- ↑ Bariche, M., Bilecenoglu, M., Azzurro, E. Confirmed presence of the Red Sea goatfish Parupeneus forsskali (Fourmanoir & Guézé, 1976) in the Mediterranean Sea // BioInvasions Records. — 2013. — Т. 2, № 2 (4 травня). — С. 173—175. — DOI:.
- ↑ Sonin, O., Salameh, P., Edelist, D., Golani, D., 2013. First record of the Red Sea goatfish, Parupeneus forsskali (Perciformes: Mullidae) from the Mediterranean coast of Israel // Marine Biodiversity Records. — 2013. — Т. 6 (4 травня). — С. e105. — DOI:.
Література[ред. | ред. код]
- Randall, J.E. [1] — Indo-Pac. Fish. — 2004. — 64 p. Архівовано з джерела 9 травня 2021