Кричун Микола Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Кричун
Загальна інформація
Народження 1912(1912)
с. Дихтинець, Путильський район, Чернівецька область
Смерть 8 квітня 1953(1953-04-08)
м. Київ
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Олексій», «Остап», «Старий», «Черемшина», «Юра», «16»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
 ОУНР
Війни / битви Друга Світова війна
Командування
керівник Вижницького надрайонного проводу ОУН
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Заслуги

Мико́ла Пили́пович Кричу́н (Псевдо: «Олексій», «Остап», «Старий», «Черемшина», «Юра», «16»; нар. 1912, с. Дихтинець, Путильський район, Чернівецька область — пом. 8 квітня 1953, м. Київ) — лицар Бронзового хреста заслуги УПА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Кричун в юнацькі роки

Освіта – 7 класів: закінчив семирічну школу.

Пройшов строкову військову службу в румунській армії (04.1934 — 04.1936).

Член ОУН із  серпня 1942 р. Станичний провідник ОУН с. Дихтинець. В’язень румунських тюрем (1942). Зв’язковий керівника Путильського районного проводу ОУН Степана Торака – «Тополі» (1943), керівник Путильського районного (04.-08.1944), Вижницького («Гірського») повітового/надрайонного (09.1944-05.1952) проводів ОУН.

27 травня 1952 року у лісі біля с. Люча Косівського району Івано-Франківської області захоплений у полон оперативниками УМДБ Станіславської області за допомогою агента Романа Тучака – «Кірова».

20 січня 1953 року військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до ВМП – розстрілу. Страчений у Лук’янівській в’язниці.

Нагороди[ред. | ред. код]

Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/48 від 12.06.1948 р. керівник Вижницького («Гірського») надрайонного проводу ОУН Микола Кричун – «Черемшина» нагороджений Бронзовим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

14.12.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Чернівці Бронзовий хрест заслуги УПА (№ 046) переданий Антону Фокшеку, племіннику Миколи Кричуна – «Черемшини».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]