Ксиліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ксиліт
Xylitol-2D-structure.svg
Xylitol.svg
Систематична назва (2R,3R,4S)-Pentane
-1,2,3,4,5-pentanol
Ідентифікатори
Номер CAS 87-99-0
SMILES
Властивості
Молекулярна формула C5H12O5
Молекулярна маса 152,15
Тпл 92-96
Ткип 216
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки
Кристали ксиліту

Ксиліт — п'ятивуглецевий цукровий спирт, що використовується як замінник цукру, природний підсолоджувач. Біла кристалічна речовина, без запаху, добре розчиняється у воді, приблизно настільки ж солодка, як і цукроза, але містить лише дві третини її енергетичної цінності. Енергетична цінність 2,4 ккал/г (цукроза - 3.87 kcal/г).

Одержання[ред.ред. код]

Міститься у волокнах багатьох фруктів та овочів, включаючи суниці, кукурудзу та гриби[1]. Ксиліт може бути виділений з волокон кукурудзи[2], берези, малини і сливи. Його одержують гідролізом бавовняної шелухи, кукурудзяних качанів або березової кори. Спочатку отримують ксилозу, яку відновлюють до ксиліту. В Україні виробництво його не налагоджено, хоча його можна отримувати на цукрових заводах без особливих змін технологічного процесу.[3]

Ксиліт засвоюється повільніше ніж глюкоза, тому при застосуванні значних доз він затримується в кишечнику, що приводить до його розладу (поносу), причому засвоєння ксиліту майже не залежить від рівня інсуліну в крові. Добова доза – 30-50 г, разова 5-10 г, вживання в кількості понад 50 г в день може викликати понос.[4][5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gare, Fran (Feb 1, 2003). The Sweet Miracle of Xylitol. Basic Health Publications, Inc. ISBN 1-59120-038-5. 
  2. R Sreenivas Rao, Ch. Pavanajyothi, RS Prakasham, PN Sharma, L Venkateswar Rao (2006) Xylitol production from corn fiber and sugarcane bagasse hydrolysates by Candida tropicalis Bioresource Technology 97:1974-1978.
  3. Бальон Я.Г., Сімуров О.В. Синтез та біологічні властивості цукрозамінників // Вісник Черкаського університету Науковий журнал. 2007, Вип.87
  4. Клячко В.Р., Перелыгина А.А., Домарева И.В. // Сов. Медицина. — 1968. — №3. — С. 78-81
  5. Крышень П.Ф., Гафес Ю.И. Сорбит, ксилит, глицерин и их применение в медицине. — К.: Наукова думка. — 1979. — 288 с.


Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.