Кукурудза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кукурудза
Maispflanze.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Panicoideae
Триба: Andropogoneae
Рід: Кукурудза (Zea)
Вид: Кукурудза
Біноміальна назва
Zea mays
Підвиди
  • Zea mays subsp. huehuetenangensis
  • Zea mays subsp. mays (культурна кукурудза)
  • Z. mays subsp. mays x Z. mays subsp. parviglumis
  • Zea mays subsp. mexicana
  • Zea mays subsp. parviglumis
  • Zea mays subsp. ramosa
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4577

Кукуру́дза (лат. Zea mays L.)  — вид поширених однорічних трав'янистих рослин родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан. Це одна з найвисокопродуктивніших злакових культур універсального призначення.

Інші назви[ред.ред. код]

Кукурудза звичайна; маїс; існують також малопоширені діалектні назви цієї культури, такі як папшóйя у південноподільських говірках[1], кукуріца у лемківському говорі[2] та інші. У більшості країн кукурудза зветься «маїс».

Етимологія[ред.ред. код]

Назва, очевидно, походить від лат. cucumis, -eris,n «огірок», так як плід рослини за формою схожий на огірок. Латинська назва гарбуза лат. cucurbita також походить від лат.cucumis — «огірок» і orbitus, -a, um «круглий», і дослівно перекладається як «круглий огірок» (гарбуз та огірок належать до однієї родини).

Походження[ред.ред. код]

Кукурудза найдавніша хлібна рослина Землі, найбільша із зернових. 1954 в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного вуглецю визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які знаходилися на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони нагадували сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.

Кукурудзяне поле, Ліхтенштейн

Після другої подорожі Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід.

Ботанічна характеристика кукурудзи[ред.ред. код]

Ботанічна характеристика Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом — кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.). Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину тео-синте, доки не було встановлено, що саме тео-синте походить від кукурудзи. Тео-синте утворює дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи. Зустрічається тео-синте багаторічне — багатостебла рослина, яка також є бур'яном на кукурудзяних полях у Ценральній Америці.

Кукурудза культурна (2n-42) — однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

Коренева система[ред.ред. код]

Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у ґрунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.

Квітки чоловічого суцвіття крупним планом

Стебло[ред.ред. код]

Стебло у кукурудзи — міцна, пряма, висока, могутня, груба, округла соломина, розділена на вузли, заповнена нещільною паренхімою. В південних регіонах України рослина досягає 2,5-3 м заввишки[4]. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 у ранньостиглих форм і до 5-6 м у пізньостиглих. Товщина — 2-7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30-40 і більше.

Листки[ред.ред. код]

Чоловіче суцвіття

Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70-110 см, ширина 6-12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів.

Квіти[ред.ред. код]

У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття — волоть і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. (Чоловічі квітки зібрані у верхівках, жіночі — на качанах, у пазухах верхніх стеблових листків.) Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300–1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків.

На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25% загальної маси по-чатка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см)ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Плід[ред.ред. код]

Плід у кукурудзи — гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення.

Corn 3different types.jpg

Кукурудзяні качани

GEM corn.jpg

Різноманіття сортів кукурудзи

Maïs coupe transversale épi.jpg

Поперечний переріз качана

Corncobs.jpg

Сорти кукурудзи

Сорти кукурудзи[ред.ред. код]

В Україні вирощують наступні сорти кукурудзи цукрової:
Рання золота 401, Кубанська консервна 148, Ароматна, Гібрид Ауріка, Гібрид Акорд 72 і Зоря 123.

Інші гібриди:
Харківський 195 МВ, Харківський 294М, Харківський 294 МВ, Харківський 295 МВ, Харківський 311 МВ, Харківський 325 МВ, Харківський 340 МВ, ТАР 349 МВ, МЕЛ 272 МВ, Полтава; нові гібриди: Нива МВ, Іскра МВ, Подих МВ, Лювена, Вимпел МВ, Лелека МВ, Злагода МВ, Ладога.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Кукурудзяні рильця (ін.назва кукурудзяні приймочки; лат. Stigmata Maydis) містять жирне масло (до 2,5%), ефірне масло (до 0,12%), камідь (до 3,8%), смолисті речовини (до 2,7%), гіркі глікозиди (до 1,15%), сапоніни (до 3,18%), криптоксантин, аскорбінову і пантотенову кислоти, вітамін К, інозит, ситоетерин, сигмастерин і невивчені алкалоїди (0,05%).

Насіння містять 65-70% вуглеводів, в основному, крохмалю до 61,2% (за іншими даними 71%[5]), жирне піввисихаюче масло (4-6%), пентозани (до 4,7%), речовини алкалоїдного характеру (біля 0,21%), а також вітаміни: В1 (0,15-0,2 мг%), В2 (біля 100 мг%), нікотинову кислоту (1,8-2,6 мг%), пантотенову кислоту (біля 0,7 мг%) і біотин (до 77 мг%).

Кукурудзяна олія багата вітаміном Е.[6]

У препаратах кукурудзи знайдено дубильні речовини пірокатехінової групи (11-13%), цукри, сполуки кремнезему, жирну олію (1,88-2,55%), яка містить лінолеву та арахідонову кислоти, летку олію (0,1-0,2%), а також калій, магній, кальцій, ситостерол і сигмастерол, ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту, біофлавоноїди, філохінони, α-токоферол, пантотенову кислоту, сапоніни.[4].
Жовтозерняткові сорти багаті каротином[7].

Врожай кукурудзи у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером США (100% = 282 311 000 тонн).
Подрібнене зерно кукурудзи в поліетиленовому рукаві
Попкорн смачний продукт, вироблений з кукурудзи
Вид з повітря на кукурудзяний лабіринт у Білефельді

Використання[ред.ред. код]

Кукурудза — одна з найпоширеніших і найважливіших сільськогосподарських культур у світі. В основному її вирощують на зерно і для виробництва кормів. У світовому рільництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру — на корм худобі (стебла і качани), для продовольчих і технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, ксантанової камеді, декстрину та етилового спирту, амілази, що служить людині при виробництві фото- та кіноплівок і синтетичних тканин, з сортів восковидної кукурудзи у промисловості виготовляють пластмаси, синтетичні плівки, целофан, з оболонок кукурудзяного качана виготовляють папір, кошики та капелюхи тощо. Останнім часом збільшилась її частка у виробництві біопалива та біогазу.[8]

Корми у тваринництві[ред.ред. код]

Кукурудза має високі кормові якості, але процент білку в її зерні низький[9], і близько 30-40% білка зерен кукурудзи припадає на малопоживний зеїн, який поступається білкам інших злакових і бобових культур.[10] У незеіновій частині білка кукурудзи міститься мало незамінних амінокислот: метилаланіну, триптофану та ін., що негативно позначається на поживності кукурудзяного корму. Тому для збагачення білком зеленої маси кукурудзи її вирощують разом з бобовими культурами.[10]

Останнім часом кормове зерно кукурудзи зберігають консервованим в поліетиленових рукавах.

В кулінарії[ред.ред. код]

Кукурудзу широко використовують у період її молочної стиглості. За поживністю в молочно-восковій стиглості кукурудза перевершує майже всі овочеві культури[7]. Однак молочна стиглість(коли зерна м'які й при натисненні виділяють рідину молочного кольору[11]) у кукурудзи зберігається лише 2-3 дні, після чого вміст цукрів у зернах швидко зменшується і смакові якості їх знижуються[7]. Виламують качани кукурудзи в стадії молочній — початку воскової спілості.

Кукурудза є цінним харчовим продуктом. З її зерен виготовляють кукурудзяне борошно, крупи й пластівці, калорійність яких характеризуються даними, наведеними в таблиці нижче

Засвоювання і калорійність кукурудзяних харчових продуктів[11]
Продукт Кількість засвоюваних речовин у 100 г продукту Кількість
нетто-калорій
у 100 г продукту
Білки Жири Вуглеводи
Кукурудзяне борошно 8,2 3,2 67,9 342
Кукурудзяні крупи 7,1 0,9 74,1 341
Кукурудзяні пластівці 9,6 4,2 83,5 420

Кукурудзяне борошно тонкого помелу часто використовують замість пшеничного, а кукурудзяні крупи — замість манних[11]. Кількість протеїну в зерні кукурудзи становить 10-13%[12]. У зерні кукурудзи міститься 3-5% олії[12].

Найбільші виробники зерна (2008)[13]
Країна млн тонн
США США 307
КНР КНР 166
Бразилія Бразилія 59
Мексика Мексика 24
Аргентина Аргентина 22
Індія Індія 20
Індонезія Індонезія 16
Франція Франція 16
ПАР ПАР 13
Україна Україна 11
Всього світу 817,1 млн тонн

Кукурудзяні крупи варяться найдовше за всі крупи — 3-4 год[11]. Розварювання круп можна прискорити, замочивши їх. А особливістю кукурудзяної каші є те, що вироби з неї можна формувати в холодному вигляді.

В кукурудзяному борошні відсутня клейковина[11], тому його використовують для приготування тих страв, у яких для скріплення застосовуються яйця.

В національних кухнях з кукурудзи готують італійську поленту, іспанську тортіллу, румунську мамалигу, грузинську мчяди і так далі. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а ще — кукурудзяна олія, здатна знижувати кількість холестерину в крові.

Варіння кукурудзи у качанах[ред.ред. код]

Свіжу кукурудзу переважно варять у качанах і в такому вигляді подають на стіл. Підготовлені качани обчищають від волокон і листків, частину листків кладуть на дно каструлі, щоб качани не пригоріли. На листки щільними рядами кладуть качани (перезрілу кукурудзу, яка довго вариться, кладуть знизу). Качани покривають листками й заливають холодною водою. Варять кукурудзу в закритій каструлі 3-5 год, а потім ставлять у духовку. В міру википання води в каструлю доливають окріп. Солять качани після варіння.

У медицині[ред.ред. код]

Рідкий екстракт і спиртова настойка кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію жовчі та поліпшують її рух, розріджують жовч, зменшують кількість білірубіну в жовчі, прискорюють процес зсідання крові. Препарати кукурудзи збільшують кількість тромбоцитів у крові та значно посилюють діурез.[4]

Найбільші світові виробники кукурудзи (2009)[14]
Ранг Країна Сума
тоннах)
  Ранг Країна Сума
(у тоннах)
   1 США США    333.010.910    13 Італія Італія    7.877.700
   2 КНР КНР    163.118.097    14 Угорщина Угорщина    7.528.380
   3 Бразилія Бразилія    51.232.447    15 Філіппіни Філіппіни    7.034.033
   4 Мексика Мексика    20.202.600    16 Єгипет Єгипет    6.800.000*
   5 Індонезія Індонезія    17.629.740    17 Сербія Сербія    6.396.262
   6 Індія Індія    17.300.000    18 Таїланд Таїланд    4.616.119
   7 Франція Франція    15.299.900    19 Німеччина Німеччина    4.527.228
   8 Аргентина Аргентина    13.121.380    20 В'єтнам В'єтнам    4.381.800
   9 ПАР ПАР    12.050.000    …        
   10 Україна Україна    10.486.300    30 Австрія Австрія    1.890.503
   11 Канада Канада    9.561.200    72 Швейцарія Швейцарія    174.035
   12 Румунія Румунія    7.973.258     Світ     817.110.509

Медичною промисловістю випускається екстракт кукурудзяних стовпчиків рідкий (1 : 1), виготовлений на 70% спирті. Застосовується як жовчегінний засіб при холециститі, холангіті та порушенні функцій травного каналу. Приймають всередину по 30-40 крапель на 1 ложці води 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.[4]

Настій кукурудзяних приймочок здавна використовують при хворобах нирок, зокрема при гломерулонефриті, нефролітіазі, циститі, уретриті, при хворобах печінки, для зниження апетиту при ожирінні, при серцевих і ниркових набряках та при хворобах жіночих статевих органів, зокрема при маткових кровотечах. Беруть 1 столову ложку кукурудзяних приймочок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв, настоюють 30 хв. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після їди.[4]

Оболонка кукурудзи дозволяє приготувати лікувальні чаї, таблетки, порошки.

Заготівля медичної сировини[ред.ред. код]

З лікувальною метою використовують приймочки і стовпчики рослини та кукурудзяну олію. Збирають кукурудзяні стовпчики, коли достигають качани. Перевагу віддають золотаво-жовтим та червонуватим стовпчикам. Темні, вражені цвіллю і зволожені стовпчики кукурудзи непридатні для медичного використання. Сировину розстилають тонким шаром, добре висушують і зберігають у прохолодних, але не вологих місцях.[4]

Обсяги виробництва кукурудзи[ред.ред. код]

Рослина посідає третє місце у світовому виробництві[15] після пшениці і рису[16]. За даними ФАО площі відведені під кукурудзу в період з 1970 по 2003 рік збільшилася з 113 млн га до 143 млн га, середня врожайність 2,35 т/га до 4,47 т/га, а загальний обсяг виробництва збільшився з 266 млн тонн до 640 млн т. Урожайність кукурудзи в розвинених країнах значно вища за рахунок використання гібридного насіння, зрошення, внесення добрив і боротьби зі шкідниками.

Найбільші виробники кукурудзи, 2010
Країна Виробництво (млн тонн)
США США 339
КНР КНР 166
Європейський Союз Європейський Союз 56
Бразилія Бразилія 51
Мексика Мексика 24
Аргентина Аргентина 21
Індія Індія 20
Flag of South Africa.svg ПАР 13
Україна Україна 12
Канада Канада 11
Всесвітній разом 832
Джерело: Міністерство сільського господарства США
(оцінка, серпень 2010)
[17]

Найбільшим виробником є США, Китай, ЄС і Бразилія. До 40% урожаю кукурудзи у світі випускає США, і є найбільшим експортером у світі.

У світі для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних — 15-20%, на корм худобі — 60-65%.[18]

Український експорт кукурудзи[ред.ред. код]

За інформацією компанії «ПроАгро», через порти України на експорт до Ірану перевалено:
   * у грудні 2011 р.- 217 тис.т кукурудзи,[19]
   * у січні 2012 р. — 253 тис. т.[19]
   * у лютому 2012 р. — в 140 тис. т.[19]

Всього з початку сезону (жовтня 2011 р.) Україна поставила на експорт морським транспортом 6,95 млн т кукурудзи, в тому числі до Ірану — 782 тис. т.[19]
Іран щорічно імпортує близько 4,5 млн т зерна, включаючи 3,5 млн т кукурудзи, що використовується в кормових цілях.[19]

Див. також: Найбільші виробники зернових культур

Агротехніка кукурудзи[ред.ред. код]

Кукурудзяний пагін, що виходить з землі
Молоді рослини кукурудзи

Кукурудза — високопродуктивна культура. За короткий час вона формує більше органічної маси, ніж інші культурні рослини[20]. Водний, температурний, світловий та поживний режими мають велике значення при вирощуванні кукурудзи, тому при несприятливих умовах знижується кількість і маса зерен, особливо у верхівці качана. Сонячної енергії кукурудза потребує значно більше, ніж зернові колосові та інші культури, а за її дефіциту (затінені місця, загущеність посівів, тривала хмарна погода) веґетаційний період цієї культури подовжується, а врожайність знижується[21]. Це призводить до погіршення якості зерна. Показником високого врожаю є досягнення типового для кожного гібрида співвідношення між зерном і лисостебельною масою — індекса урожаю. Він у кукурудзи на силос досягає 1, у кукурудзи на зерно — коливається в межах від 0,38 до 0,42.[20] Доведено, що високий та низький вміст білка в зерні передається при інцухті з покоління в покоління, як високо спадкова ознака, проте вона потребує постійного контролю при доборі й розмноженні високобілкових ліній[22].

Використання мікробіологічних препаратів природного походження є одним із чинників підвищення продуктивності та якості зерна кукурудзи. При інокуляції мікробних препаратів симбіотичний розвиток мікроорганізмів у ризосфері кореневої системи рослини сприяє збільшенню кількості мінералів, що поступають у рослину, і підвищенню продуктивності фотосинтезу, а шляхом збільшення кількості корисних видів мікробіоти − отримують зростання стійкості рослин до факультативних патогенів, що загалом сприяє підвищенню вмісту протеїнів у зерні та якості зерна в цілому[23].

Сіють кукурудзу з міжряддями 65-70 і відстанями між рослинами в ряду 30-35 см. У кожне гніздо висівають 3-4 зерна на глибину 7-8 см. Норма висіву становить 20-26 г на 10 м²[7]. Догляд включає 2-3 розпушування міжрядь із знищенням бур'янів, видалення пасинків і штучне доопилення рослин перенесенням пилку марлею з чоловічих квіток на жіночі (потрібно повторювати кілька разів)[7].

Інтенсивність асиміляції СО2 у кукурудзи значно залежить від інтенсивності освітленості. Оптимальне співвідношення листкової поверхні до площі грунту, для кукурудзи на зерно становить 3-4м2/м².[20]

ZeaMays.jpg

Дорослі рослини

Suikermais bloeiende kolf Zea mays.jpg

Качан цукрової кукурудзи

Кукуруза3.jpg

Плоди кукурудзи

Zea mays.jpg

Плоди різних сортів маїсу

CornShocksForestvilleMinnesota2006.JPG

Зібраний маїс, Мінесота (США)

Гербіциди[ред.ред. код]

Обов'язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур (в тому числі і кукурудзи), є боротьба з бур'янами за допомогою застосування гербіцидів.

За строками застосування гербіцидів можна виділити два етапи:

  • досходовий період — застосування гербіцидів перед висіванням або після висіву сільськогосподарських культур (але до появи сходів): Герб 900, к.е.; Дуал Голд 960ЕС, к.е.; Стомп 330, к.с.; Трофі 90, к.е.; Фронт'єр 900, к.е.; Фронт'єр Оптима, к.е.; Харнес, к.е. та ін.
  • післясходовий період — застосування гербіцидів після появи сходів (гербіциди класу «Регулятори росту та розвитку»: Амінка, в.р.; Банвел 4S 480SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL, в.р.к.; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; Лонтрел Гранд, в.г.; Амінка, в.р.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; 2,4 Д амінна сіль). Також використовуються гербіциди наступних класів: «Інгібітори ацетолактатсинтази», «Інгібітори ацетил Ко карбоксилази», «Інгібітори EPSP синтази» (існують генетично модифіковані сорти кукурудзи, стійкі до гербіцидів цієї групи).

Шкідники кукурудзи[ред.ред. код]

Коріння або паростки сходів кукурудзи в грунті пошкоджують личинки багатьох видів жуків-коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionadae), пилкоїдів (Alleculidae), та пластинчастовусих (Scarabaeidae) — хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного жука.[24]

Жуки-ковалики[ред.ред. код]

В Україні поширені кілька видів коваликів, найпоширенішими з яких є:

  • посівний ковалик (Agriotes sputator L.) — зустрічається у всіх зонах за винятком степових районів. Личинки цього виду становлять основну масу дротяників в Україні;
  • широкий ковалик (Selatosomus latus F.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
  • степовий ковалик (Agriotes gurgistanus Fald.) — поширені в Лісостепу і Степу.
  • смугастий ковалик (Agriotes lineatus L.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
  • темний ковалик
  • чорний ковалик.

Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів, що призводить до значного зрідження посівів. Ступінь шкідливості дротяників залежить від наявності в грунті заораних рослинних рештків, обумовлюється кількістю шкідника і його віковим складом, температурою та вологістю грунту, рівнем агротехніки. Чисельність шкідників, а також шкодочинність дротяників вища по мірі просування на північ, що пояснюється тривалішим періодом проростання насіння і росту сходів.[24]

Жуки-чорниші, медляки[ред.ред. код]

Ці жуки добре пристосовані до посушливих умов. Найнебезпечнішими є кукурудзяний чорниш (Pedinus Femoralis L.), степовий чорниш (Blaps galophila F.-W.), широкогрудий чорниш (Blaps lethifera Marsh.), піщаний медляк (Opatrum sabulosum L.).[24] Личинки чорнишів — несправжні дротяники, пошкоджують висіяне насіння та підземну частину сходів біля поверхні.

Личинки жуків-пилкоїдів[ред.ред. код]

Вони поширені на півдні України. Серед пилкоїдів пошкоджують кукурудзу дагестанський пилкоїд (Podonta daghestanica Rtt.) та пилкоїд протей (Omophlus proteus Kirsh.).

Личинки пластинчастовусих жуків і ін.[ред.ред. код]

  • Найбільшої шкоди кореням, підземній частині стебла сходів і молодих рослин кукурудзи завдають личинки квітневого, червневого та травневого хрущів, хлібних жуків та кукурудзяного жука.
  • На півдні та Криму шкодить кукурудзяний гнойовик (Pentodon idiota Hbst.).
  • У лісостеповій і степовій зонах пошкоджувати можуть жуки-кравчики (Lethrus apterus Laxm.).
  • Підгризаючі совки шкодять в усіх регіонах України: озима совка (Agrotis segetum Schift.) — найбільш шкідлива в Лісостепу і південному-заході, оклична совка (Agrotis exsclamationis L.) — поширеніша в західних областях, бавовникова совка (Chloridea obsoleta F.) — поширена переважно в південних районах, але в окремі роки може просуватися і в більш північні райони, та ін. совки.
  • Сірий або кукурудзяний довгоносик (Tanumecus dilatycollis Gull.) — загрозливий шкідник кукурудзи на південному-заході України в придунайських районах.
Доведено, що зерно, в кілограмі якого нараховується понад 15 особин рисового довгоносика, або 5- комірного, 6-борошняних хрущаків, 25 борошноїдів, 150 хлібних кліщів спричиняє негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печінки теплокровних.[24]

Хвороби кукурудзи[ред.ред. код]

В час періоду вегетації, а також при зберіганні кукурудзу уражають понад 100 видів грибів та бактерій, а також деякі вірусні і мікоплазменні хвороби.

До спільних хвороб кукурудзи та інших рослин належить фузаріоз, біла гниль, плісняві гриби.[24]

Хвороби насіння та сходів
Сіро-зелене пліснявіння Збудники — гриби з родів Penicillium Linc., Aspergillus Mich., Botrytis Mich.. Mucor Mich., Rhizopus spp. та ін.
Темно-зелене пліснявіння Збудники — гриби з родів Alternaria Ness., Cladosporium Linc.
Рожеве пліснявіння Збудники — гриби з родів Fusarium Linc., Trichotechium Linc.
Вилягання сіянців (чорна ніжка) Збудники — гриби Pythium debarianum Hesse, Pythium aphanidermatum (Eds.) Fitzp., Pythium arrenomeanes Drechs. та інші.
Заходи захисту від цвільової мікрофлори — Калібрування насіння;
 — зберігання насіння у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією;
 — сівба в оптимальні строки з коткуванням посівів;
 — протруювання насіння Вітаваксом 200, Вітаваксом 200ФФ і ін..
Сажкові хвороби
Летюча сажка Збудники — гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P.Clinton (син. Sporosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Geshele)
Заходи захисту — агротехнічні: дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби;
 — хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.;
 — впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів;
Пухирчаста сажка Збудник хвороби — гриб Ustilago zeae (Beskm.) Unger
Заходи захисту Створення і використання стійких гібридів. Агротехнічні прийоми:

-сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу;
-оптимальні строки сівби;
-очищення поля від післязбиральних решток, осіння оранка;
-хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.;
сівозміні кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25-30% площі;

Хвороби стебла і коренів
Фузаріозні стеблові та кореневі гнилі Збудники — гриб Fusarium moniliforme var. subglutinans Wollenweb. et Reinking та ін.
Біла гниль Збудник — сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) d By. (син. Whetzelinia sclerotiorum d By. Korf. et Dumont.)
Вугільна гниль стебла Збудник — гриб Sclerotium bataticola Taub.
Бактеріальна гниль стебел Збудники — бактерії з родів Erwinia, Pseudomonas
Листові хвороби
Гельмінтоспоріоз стебел, листя, качанів Збудники — гриби Helminthosporium turcicum Pass., Helminthosporium maydis Nisik., Helminthosporium carbonum Ullstrup.
Іржа Збудник — гриб Puccinia sorhi Schw.
Аскохітоз Збудники — гриби Ascochyta maydis G.L. Stout.; Ascochyta zeina Sacc.
Септоріоз Збудник — гриб Septoria maydis Schulz et Sacc. var major Panasenko
Курвуляріоз Збудник — гриб Curvularia lunata (Wakk.) Boeijn.
Цефалоспоріоз Збудник — гриб Cephalosporium acremonium Corda
Філлостіктоз Збудник — гриб Phyllosticta zeina Panasenko
Альтернаріоз листя Збудник — гриб Alternaria alternata (Fr.:Fr.) Keissl.
Епікоккоз Збудник — гриб Epicoccum neglectum Desm.
Кільцеподібна бактеріальна плямистість листя Збудник — гриб Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall (син. Pseudomonas holci Kendrick)
Бактеріальна плямистість листя та піхв Збудник — гриб Pseudomonas syringae pv. andropogoni Smith
Бактеріальне в'янення (Вілт) Стюарта Збудник — бактерія Erwinia stewartii (Smith.) Due
Хвороби качанів
Фузаріоз качанів Збудники — гриби роду Fuzarium (Fuzarium moniliforme J.Sheld. та ін.)
Червона гниль качанів Збудники — гриб Fuzarium graminearum Schwabe, (сумчаста стадія Gibberella zeae (Schwein.) Petch)
Нігроспороз Збудники — гриб Nigrospora orizae (Berk. & Broom.) Petch
Сіра гниль Збудники — гриб Rhizopus maydis Bruderl
Диплодіоз, суха гниль стебел та качанів Збудники — гриб Diplodia zeae (Schw.) Lev.
Кладоспоріоз (темне пліснівіння) Збудники — гриби Cladosporium herbarum (Pers.) Linc, Cladosporium griseo-olivaceum Pidopl. et. Deniak.
Рожеве пліснівіння Збудник — гриб Trichothecium roseum Linc.
Бактеріоз качанів Збудник — бактерія Bacillus mesentericus-vulgatus — грампозитивні спороносні палички
Вірусні хвороби
Закуклювання Збудник — Oat pseudorosette virus, (син. Siberian oats mosaic virus)
Мозаїка (крапчастість) листя кукурудзи Збудник — Maize leaf fleck. virus (син. Badley yellow dwart virus)
Карликова мозаїка кукурудзи Збудники — Maize dwart mosaic virus, Maize red stripe virus, Sorghum red stripe

А також Іржа кукурудзи, що викликається іржастим грибком Puccinia maydis з роду Пукцинія; Ustilago maydis; Мікосферела кукурудзи (Mycosphaerella zeae-maydis).

Див. також: Список хвороб, що впливають на кукурудзу.

Кукурудза — модельний генетичний об'єкт[ред.ред. код]

Кукурудза — модельний класичний генетичний об'єкт. Розпочаті на рубежі 19-20ст. генетичні дослідження кукурудзи, сприяли вагомому поліпшенню даної культури, а також послужили основою для розвитку теоретичної і прикладної генетики рослин. Вперше здійснені на кукурудзі розробки, були перенесені на інші культури, що сприяло підвищенню загального рівня генетичних досліджень і селекційних технологій.[25]

В Національному центрі генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва сформована та зареєстрована базова колекція кукурудзи, яка включає 4987 зразків, в тому числі 892 сорти, 191 синтетична популяція і 3904 самозапилених ліній.[26]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Подільський говір.
  2. Лемківський говір.
  3. Зайдлер Людвик // Атлантида — М.: «Вече», 2004. — 206 с.
  4. а б в г д е Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
  5. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265–266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  6. Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
  7. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев : Урожай, 1985.  — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
  8. Кукурудза. Вирощування, збирання, консервування і використання / Д.Шпаар, К.Гіпаки, Д.Дрегер та ін; під загальною редакцією Д.Шпаара. — К.: — Альфа — стевія ЛТД. — 2009. — 396с.
  9. Харченко Ю. В., Харченко Л. Я. Теосінте — перспективна культура для селекції кукурудзи / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010, № 4.
  10. а б Демидась Г. І., Ямкова В. В. Вплив густоти стояння компонентів в сумісних посівах кормових культур на урожайність кукурудзи / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 132.
  11. а б в г д Шалімов С. А., Шадура О. А./ Сучасна українська кухня.— 4-те вид., стереотип.— К.:Техніка, 1981.— 271с., іл. Тираж 200 000 прим.
  12. а б Манохіна-Тимошенко О. В. Вплив препарату ЕМ-1 на якість зерна кукурудзи. / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010,№ 1.
  13. FOOD AND AGRICULTURE ORGANIZATION OF THE UNITED NATIONS. «FAOstat» (en). Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-02-28. 
  14. FAO, Faostat Statistik der FAO 2009, aufgerufen am 1. Oktober 2010
  15. Музафаров Н. М. Особливості наливу зерна та агроекологічна оцінка гібридів кукурудзи різних груп стиглості / Вісник Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Харківської області Науково-виробничий збірник. — 2010, Вип. 8.
  16. [Т. М. Чеченєва, О. С. Семерунь http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009_134_3/09ctm.pdf Морфогенетичні особливості середньоранніх інбредних ліній кукурудзи (Zea mays L.)] / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 134, ч.3.
  17. «Найбільші виробники кукурудзи на світі». USDA. Процитовано 2010-05-21. 
  18. О.В.Баланда, Н. Г. Чернега Вплив 6-БАП на активність ферменту сахарози в рослинах кукурудзи за різних температурних умовах / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3(25). ISSN: 2223–1609
  19. а б в г д Інформаційна компанія «Про-Агро» «АГРОСФЕРА»: #9 (513) від 05.03.2012
  20. а б в В. А. Мокрієнко, Л. В. Центило. Особливості росту і розвитку кукурудзи залежно від строків сівби та густоти стояння рослин / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3 (25) ISSN: 2223–1609. На сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
  21. Рослинництво: Підручник / За ред. В. Г. Влоха. − К.: Вища школа, 2005. − 382 с
  22. Заїка С. П. Скоростигла кукурудза / С. П. Заїка — К.: Урожай, 1987. — С. 153–208.
  23. Higa T. An Earth Saving Revolution. — Tokyo, Japan.: Sunmark Publishing Inc. − 1999. − 354 р.
  24. а б в г д В. В. Кириченко, В. П. Петренкова, І. А. Гур'єва, Л. М. Чернобай, І. М. Черняєва, Т. Ю. Маркова.Захист кукурудзи від хвороб і шкідників / Українська академія аграрних наук. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Центр генетичних ресурсів України. // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008
  25. Циков В. С. Кукуруза: технология, гибриды, семена. — Днепропетровск: Зоря. — 2003. — 296 с.
  26. Рябчун В. К., Гур'єва І. А., Кузьмишина Н. В. Методичні підходи до формування базової та ознакових колекцій кукурудзи / Генетичні ресурси рослин Науковий журнал. — 2008, Вип.5.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]