Кукурудза
| Кукурудза | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
| Zea mays |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
Кукуру́дза (лат. Zea mays L.) — вид поширених однорічних трав'янистих рослин родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан. Це одна з найвисокопродуктивніших злакових культур універсального призначення.
Зміст |
Інші назви [ред.]
Кукурудза звичайна; маїс; існують також малопоширені діалектні назви цієї культури, такі як папшóйя у південноподільських говірках[1], кукуріца у лемківському говорі[2] та інші. У більшості країн кукурудза зветься «маїс».
Етимологія [ред.]
Назва, очевидно, походить від лат. cucumis, -eris,n «огірок», так як плід рослини за формою схожий на огірок. Латинська назва гарбуза лат. cucurbita також походить від лат.cucumis — «огірок» і orbitus, -a, um «круглий», і дослівно перекладається як «круглий огірок» (гарбуз та огірок належать до однієї родини).
Походження [ред.]
Кукурудза найдавніша хлібна рослина Землі, найбільша із зернових. 1954 в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного вуглецю визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які знаходилися на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони нагадували сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.
Після другої подорожі Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід.
Ботанічна характеристика кукурудзи [ред.]
Ботанічна характеристика Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом — кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.). Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину тео-синте, доки не було встановлено, що саме тео-синте походить від кукурудзи. Тео-синте утворює дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи. Зустрічається тео-синте багаторічне — багатостебла рослина, яка також є бур'яном на кукурудзяних полях у Ценральній Америці.
Кукурудза культурна (2n-42) — однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.
Коренева система [ред.]
Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у ґрунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.
Стебло [ред.]
Стебло у кукурудзи — міцна, пряма, висока, могутня, груба, округла соломина, розділена на вузли, заповнена нещільною паренхімою. В південних регіонах України рослина досягає 2,5-3 м заввишки[4]. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 у ранньостиглих форм і до 5-6 м у пізньостиглих. Товщина — 2-7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30-40 і більше.
Листки [ред.]
Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70-110 см, ширина 6-12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів.
Квіти [ред.]
У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття — волоть і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. (Чоловічі квітки зібрані у верхівках, жіночі — на качанах, у пазухах верхніх стеблових листків.) Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300–1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків.
На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25% загальної маси по-чатка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см)ниткоподібного стовпчика і приймочки.
Плід [ред.]
Плід у кукурудзи — гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення.
|
Кукурудзяні качани |
Різноманіття сортів кукурудзи |
Поперечний переріз качана |
Сорти кукурудзи |
Сорти кукурудзи [ред.]
В Україні вирощують наступні сорти кукурудзи цукрової:
Рання золота 401, Кубанська консервна 148, Ароматна, Гібрид Ауріка, Гібрид Акорд 72 і Зоря 123.
Інші гібриди:
Харківський 195 МВ, Харківський 294М, Харківський 294 МВ, Харківський 295 МВ, Харківський 311 МВ, Харківський 325 МВ, Харківський 340 МВ, ТАР 349 МВ, МЕЛ 272 МВ, Полтава; нові гібриди: Нива МВ, Іскра МВ, Подих МВ, Лювена, Вимпел МВ, Лелека МВ, Злагода МВ, Ладога.
Хімічний склад [ред.]
Кукурудзяні рильця (ін.назва кукурудзяні приймочки; лат. Stigmata Maydis) містять жирне масло (до 2,5%), ефірне масло (до 0,12%), камідь (до 3,8%), смолисті речовини (до 2,7%), гіркі глікозиди (до 1,15%), сапоніни (до 3,18%), криптоксантин, аскорбінову і пантотенову кислоти, вітамін К, інозит, ситоетерин, сигмастерин і невивчені алкалоїди (0,05%).
Насіння містять 65-70% вуглеводів, в основному, крохмалю до 61,2% (за іншими даними 71%[5]), жирне піввисихаюче масло (4-6%), пентозани (до 4,7%), речовини алкалоїдного характеру (біля 0,21%), а також вітаміни: В1 (0,15-0,2 мг%), В2 (біля 100 мг%), нікотинову кислоту (1,8-2,6 мг%), пантотенову кислоту (біля 0,7 мг%) і біотин (до 77 мг%).
Кукурудзяна олія багата вітаміном Е.[6]
У препаратах кукурудзи знайдено дубильні речовини пірокатехінової групи (11-13%), цукри, сполуки кремнезему, жирну олію (1,88-2,55%), яка містить лінолеву та арахідонову кислоти, летку олію (0,1-0,2%), а також калій, магній, кальцій, ситостерол і сигмастерол, ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту, біофлавоноїди, філохінони, α-токоферол, пантотенову кислоту, сапоніни.[4].
Жовтозерняткові сорти багаті каротином[7].
Використання [ред.]
Кукурудза — одна з найпоширеніших і найважливіших сільськогосподарських культур у світі. В основному її вирощують на зерно і для виробництва кормів. У світовому рільництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру — на корм худобі (стебла і качани), для продовольчих і технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, ксантанової камеді, декстрину та етилового спирту, амілази, що служить людині при виробництві фото- та кіноплівок і синтетичних тканин, з сортів восковидної кукурудзи у промисловості виготовляють пластмаси, синтетичні плівки, целофан, з оболонок кукурудзяного качана виготовляють папір, кошики та капелюхи тощо. Останнім часом збільшилась її частка у виробництві біопалива та біогазу.[8]
Корми у тваринництві [ред.]
Кукурудза має високі кормові якості, але процент білку в її зерні низький[9], і близько 30-40% білка зерен кукурудзи припадає на малопоживний зеїн, який поступається білкам інших злакових і бобових культур.[10] У незеіновій частині білка кукурудзи міститься мало незамінних амінокислот: метилаланіну, триптофану та ін., що негативно позначається на поживності кукурудзяного корму. Тому для збагачення білком зеленої маси кукурудзи її вирощують разом з бобовими культурами.[10]
Останнім часом кормове зерно кукурудзи зберігають консервованим в поліетиленових рукавах.
В кулінарії [ред.]
Кукурудзу широко використовують у період її молочної стиглості. За поживністю в молочно-восковій стиглості кукурудза перевершує майже всі овочеві культури[7]. Однак молочна стиглість(коли зерна м'які й при натисненні виділяють рідину молочного кольору[11]) у кукурудзи зберігається лише 2-3 дні, після чого вміст цукрів у зернах швидко зменшується і смакові якості їх знижуються[7]. Виламують качани кукурудзи в стадії молочній — початку воскової спілості.
Кукурудза є цінним харчовим продуктом. З її зерен виготовляють кукурудзяне борошно, крупи й пластівці, калорійність яких характеризуються даними, наведеними в таблиці нижче
| Продукт | Кількість засвоюваних речовин у 100 г продукту | Кількість нетто-калорій у 100 г продукту |
||
| Білки | Жири | Вуглеводи | ||
| Кукурудзяне борошно | 8,2 | 3,2 | 67,9 | 342 |
| Кукурудзяні крупи | 7,1 | 0,9 | 74,1 | 341 |
| Кукурудзяні пластівці | 9,6 | 4,2 | 83,5 | 420 |
Кукурудзяне борошно тонкого помелу часто використовують замість пшеничного, а кукурудзяні крупи — замість манних[11]. Кількість протеїну в зерні кукурудзи становить 10-13%[12]. У зерні кукурудзи міститься 3-5% олії[12].
| Країна | млн. тонн |
|---|---|
| 307 | |
| 166 | |
| 59 | |
| 24 | |
| 22 | |
| 20 | |
| 16 | |
| 16 | |
| 13 | |
| 11 | |
| Всього світу | 817,1 млн тонн |
Кукурудзяні крупи варяться найдовше за всі крупи — 3-4 год[11]. Розварювання круп можна прискорити, замочивши їх. А особливістю кукурудзяної каші є те, що вироби з неї можна формувати в холодному вигляді.
В кукурудзяному борошні відсутня клейковина[11], тому його використовують для приготування тих страв, у яких для скріплення застосовуються яйця.
В національних кухнях з кукурудзи готують італійську поленту, іспанську тортіллу, румунську мамалигу, грузинську мчяди і так далі. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а ще — кукурудзяна олія, здатна знижувати кількість холестерину в крові.
Варіння кукурудзи у качанах [ред.]
Свіжу кукурудзу переважно варять у качанах і в такому вигляді подають на стіл. Підготовлені качани обчищають від волокон і листків, частину листків кладуть на дно каструлі, щоб качани не пригоріли. На листки щільними рядами кладуть качани (перезрілу кукурудзу, яка довго вариться, кладуть знизу). Качани покривають листками й заливають холодною водою. Варять кукурудзу в закритій каструлі 3-5 год, а потім ставлять у духовку. В міру википання води в каструлю доливають окріп. Солять качани після варіння.
У медицині [ред.]
Рідкий екстракт і спиртова настойка кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію жовчі та поліпшують її рух, розріджують жовч, зменшують кількість білірубіну в жовчі, прискорюють процес зсідання крові. Препарати кукурудзи збільшують кількість тромбоцитів у крові та значно посилюють діурез.[4]
| Ранг | Країна | Сума (у тоннах) |
Ранг | Країна | Сума (у тоннах) |
|
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 333.010.910 | 13 | 7.877.700 | |||
| 2 | 163.118.097 | 14 | 7.528.380 | |||
| 3 | 51.232.447 | 15 | 7.034.033 | |||
| 4 | 20.202.600 | 16 | 6.800.000* | |||
| 5 | 17.629.740 | 17 | 6.396.262 | |||
| 6 | 17.300.000 | 18 | 4.616.119 | |||
| 7 | 15.299.900 | 19 | 4.527.228 | |||
| 8 | 13.121.380 | 20 | 4.381.800 | |||
| 9 | 12.050.000 | … | ||||
| 10 | 10.486.300 | 30 | 1.890.503 | |||
| 11 | 9.561.200 | 72 | 174.035 | |||
| 12 | 7.973.258 | Світ | 817.110.509 |
Медичною промисловістю випускається екстракт кукурудзяних стовпчиків рідкий (1 : 1), виготовлений на 70% спирті. Застосовується як жовчегінний засіб при холециститі, холангіті та порушенні функцій травного каналу. Приймають всередину по 30-40 крапель на 1 ложці води 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.[4]
Настій кукурудзяних приймочок здавна використовують при хворобах нирок, зокрема при гломерулонефриті, нефролітіазі, циститі, уретриті, при хворобах печінки, для зниження апетиту при ожирінні, при серцевих і ниркових набряках та при хворобах жіночих статевих органів, зокрема при маткових кровотечах. Беруть 1 столову ложку кукурудзяних приймочок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв, настоюють 30 хв. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після їди.[4]
Оболонка кукурудзи дозволяє приготувати лікувальні чаї, таблетки, порошки.
Заготівля медичної сировини [ред.]
З лікувальною метою використовують приймочки і стовпчики рослини та кукурудзяну олію. Збирають кукурудзяні стовпчики, коли достигають качани. Перевагу віддають золотаво-жовтим та червонуватим стовпчикам. Темні, вражені цвіллю і зволожені стовпчики кукурудзи непридатні для медичного використання. Сировину розстилають тонким шаром, добре висушують і зберігають у прохолодних, але не вологих місцях.[4]
Обсяги виробництва кукурудзи [ред.]
Рослина посідає третє місце у світовому виробництві[15] після пшениці і рису[16]. За даними ФАО площі відведені під кукурудзу в період з 1970 по 2003 рік збільшилася з 113 млн га до 143 млн га, середня врожайність 2,35 т/га до 4,47 т/га, а загальний обсяг виробництва збільшився з 266 млн тонн до 640 млн.т. Урожайність кукурудзи в розвинених країнах значно вища за рахунок використання гібридного насіння, зрошення, внесення добрив і боротьби зі шкідниками.
| Найбільші виробники кукурудзи, 2010 | |
|---|---|
| Країна | Виробництво (млн. тонн) |
| 339 | |
| 166 | |
| 56 | |
| 51 | |
| 24 | |
| 21 | |
| 20 | |
| 13 | |
| 12 | |
| 11 | |
| Всесвітній разом | 832 |
| Джерело: Міністерство сільського господарства США (оцінка, серпень 2010)[17] |
|
Найбільшим виробником є США, Китай, ЄС і Бразилія. До 40% урожаю кукурудзи у світі випускає США, і є найбільшим експортером у світі.
У світі для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних — 15-20%, на корм худобі — 60-65%.[18]
Український експорт кукурудзи [ред.]
За інформацією компанії «ПроАгро», через порти України на експорт до Ірану перевалено:
* у грудні 2011 р.- 217 тис.т кукурудзи,[19]
* у січні 2012 р. — 253 тис. т.[19]
* у лютому 2012 р. — в 140 тис. т.[19]
Всього з початку сезону (жовтня 2011 р.) Україна поставила на експорт морським транспортом 6,95 млн т кукурудзи, в тому числі до Ірану — 782 тис. т.[19]
Іран щорічно імпортує близько 4,5 млн т зерна, включаючи 3,5 млн т кукурудзи, що використовується в кормових цілях.[19]
- Див. також: Найбільші виробники зернових культур
Вирощування кукурудзи [ред.]
Кукурудза — високопродуктивна культура. За короткий час вона формує більше органічної маси, ніж інші культурні рослини[20]. Водний, температурний, світловий та поживний режими мають велике значення при вирощуванні кукурудзи, тому при несприятливих умовах знижується кількість і маса зерен, особливо у верхівці качана. Сонячної енергії кукурудза потребує значно більше, ніж зернові колосові та інші культури, а за її дефіциту (затінені місця, загущеність посівів, тривала хмарна погода) веґетаційний період цієї культури подовжується, а врожайність знижується[21]. Це призводить до погіршення якості зерна. Показником високого врожаю є досягнення типового для кожного гібрида співвідношення між зерном і лисостебельною масою — індекса урожаю. Він у кукурудзи на силос досягає 1, у кукурудзи на зерно — коливається в межах від 0,38 до 0,42.[20] Доведено, що високий та низький вміст білка в зерні передається при інцухті з покоління в покоління, як високо спадкова ознака, проте вона потребує постійного контролю при доборі й розмноженні високобілкових ліній[22].
Використання мікробіологічних препаратів природного походження є одним із чинників підвищення продуктивності та якості зерна кукурудзи. При інокуляції мікробних препаратів симбіотичний розвиток мікроорганізмів у ризосфері кореневої системи рослини сприяє збільшенню кількості мінералів, що поступають у рослину, і підвищенню продуктивності фотосинтезу, а шляхом збільшення кількості корисних видів мікробіоти − отримують зростання стійкості рослин до факультативних патогенів, що загалом сприяє підвищенню вмісту протеїнів у зерні та якості зерна в цілому[23].
Сіють кукурудзу з міжряддями 65-70 і відстанями між рослинами в ряду 30-35 см. У кожне гніздо висівають 3-4 зерна на глибину 7-8 см. Норма висіву становить 20-26 г на 10 м²[7]. Догляд включає 2-3 розпушування міжрядь із знищенням бур'янів, видалення пасинків і штучне доопилення рослин перенесенням пилку марлею з чоловічих квіток на жіночі (потрібно повторювати кілька разів)[7].
Інтенсивність асиміляції СО2 у кукурудзи значно залежить від інтенсивності освітленості. Оптимальне співвідношення листкової поверхні до площі грунту, для кукурудзи на зерно становить 3-4м2/м².[20]
|
Дорослі рослини |
Качан цукровоїї кукурудзи |
Плоди кукурудзи |
Плоди різних сортів маїсу |
Гербіциди [ред.]
Обов'язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур (в тому числі і кукурудзи), є боротьба з бур'янами за допомогою застосування гербіцидів.
За строками застосування гербіцидів можна виділити два етапи:
- досходовий період — застосування гербіцидів перед висіванням або після висіву сільськогосподарських культур (але до появи сходів): Герб 900, к.е.; Дуал Голд 960ЕС, к.е.; Стомп 330, к.с.; Трофі 90, к.е.; Фронт'єр 900, к.е.; Фронт'єр Оптима, к.е.; Харнес, к.е. та ін.
- післясходовий період — застосування гербіцидів після появи сходів (гербіциди класу «Регулятори росту та розвитку»: Амінка, в.р.; Банвел 4S 480SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL, в.р.к.; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; Лонтрел Гранд, в.г.; Амінка, в.р.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; 2,4 Д амінна сіль). Також використовуються гербіциди наступних класів: «Інгібітори ацетолактатсинтази», «Інгібітори ацетил Ко карбоксилази», «Інгібітори EPSP синтази» (існують генетично модифіковані сорти кукурудзи, стійкі до гербіцидів цієї групи).
Шкідники кукурудзи [ред.]
Коріння або паростки сходів кукурудзи в грунті пошкоджують личинки багатьох видів жуків-коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionadae), пилкоїдів (Alleculidae), та пластинчастовусих (Scarabaeidae) — хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного жука.[24]
Жуки-ковалики [ред.]
В Україні поширені кілька видів коваликів, найпоширенішими з яких є:
- посівний ковалик (Agriotes sputator L.) — зустрічається у всіх зонах за винятком степових районів. Личинки цього виду становлять основну масу дротяників в Україні;
- широкий ковалик (Selatosomus latus F.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
- степовий ковалик (Agriotes gurgistanus Fald.) — поширені в Лісостепу і Степу.
- смугастий ковалик (Agriotes lineatus L.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
- темний ковалик
- чорний ковалик.
Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів, що призводить до значного зрідження посівів. Ступінь шкідливості дротяників залежить від наявності в грунті заораних рослинних рештків, обумовлюється кількістю шкідника і його віковим складом, температурою та вологістю грунту, рівнем агротехніки. Чисельність шкідників, а також шкодочинність дротяників вища по мірі просування на північ, що пояснюється тривалішим періодом проростання насіння і росту сходів.[24]
Жуки-чорниші, медляки [ред.]
Ці жуки добре пристосовані до посушливих умов. Найнебезпечнішими є кукурудзяний чорниш (Pedinus Femoralis L.), степовий чорниш (Blaps galophila F.-W.), широкогрудий чорниш (Blaps lethifera Marsh.), піщаний медляк (Opatrum sabulosum L.).[24] Личинки чорнишів — несправжні дротяники, пошкоджують висіяне насіння та підземну частину сходів біля поверхні.
Личинки жуків-пилкоїдів [ред.]
Вони поширені на півдні України. Серед пилкоїдів пошкоджують кукурудзу дагестанський пилкоїд (Podonta daghestanica Rtt.) та пилкоїд протей (Omophlus proteus Kirsh.).
Личинки пластинчастовусих жуків і ін. [ред.]
- Найбільшої шкоди кореням, підземній частині стебла сходів і молодих рослин кукурудзи завдають личинки квітневого, червневого та травневого хрущів, хлібних жуків та кукурудзяного жука.
- На півдні та Криму шкодить кукурудзяний гнойовик (Pentodon idiota Hbst.).
- У лісостеповій і степовій зонах пошкоджувати можуть жуки-кравчики (Lethrus apterus Laxm.).
- Підгризаючі совки шкодять в усіх регіонах України: озима совка (Agrotis segetum Schift.) — найбільш шкідлива в Лісостепу і південному-заході, оклична совка (Agrotis exsclamationis L.) — поширеніша в західних областях, бавовникова совка (Chloridea obsoleta F.) — поширена переважно в південних районах, але в окремі роки може просуватися і в більш північні райони, та ін. совки.
- Шведська муха (вівсяна — Oscinella frit L. та ячмінна — Oscinella pusilla Meid.) і її личинки.
- Сірий або кукурудзяний довгоносик (Tanumecus dilatycollis Gull.) — загрозливий шкідник кукурудзи на південному-заході України в придунайських районах.
- Смугаста хлібна блішка, соргова попелиця (Rhopalosiphum maidis Fitch.), черемхово-злакова попелиця (Rhopalosiphum padi L.), звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.), бруслинова попелиця (Aphis evonymi F.); шестикрапкова (Macrosteles laevis Rib.), смугаста (Psammotettix striatus L.) та городня цикадки (Empoasca pteridis Dhlb.); павутинний кліщ, сліпняк хлібний рудовусий (Trigonotylus ruficornis Geoffr.), стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) і його гусениця; комірний і рисовий довгоносики, зернова (ячмінна) міль, Західний кукурудзяний жук, Мухи-стрічкокрилки, Зерножил кукурудзяний (Caprophilus dimidiatus).
Доведено, що зерно, в кілограмі якого нараховується понад 15 особин рисового довгоносика, або 5- комірного, 6-борошняних хрущаків, 25 борошноїдів, 150 хлібних кліщів спричиняє негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печінки теплокровних.[24]
Хвороби кукурудзи [ред.]
В час періоду вегетації, а також при зберіганні кукурудзу уражують зверх 100 видів грибів та бактерій, а також деякі вірусні і мікоплазменні хвороби.
До спільних хвороб кукурудзи та інших рослин належить фузаріоз, біла гниль, плісняві гриби.[24]
| Хвороби насіння та сходів | |
| Сіро-зелене пліснявіння | Збудники — гриби з родів Penicillium Linc., Aspergillus Mich., Botrytis Mich.. Mucor Mich., Rhizopus spp. та ін. |
| Темно-зелене пліснявіння | Збудники — гриби з родів Alternaria Ness., Cladosporium Linc. |
| Рожеве пліснявіння | Збудники — гриби з родів Fusarium Linc., Trichotechium Linc. |
| Вилягання сіянців (чорна ніжка) | Збудники — гриби Pythium debarianum Hesse, Pythium aphanidermatum (Eds.) Fitzp., Pythium arrenomeanes Drechs. та інші. |
| Заходи захисту від цвільової мікрофлори | — Калібрування насіння; — зберігання насіння у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією; — сівба в оптимальні строки з коткуванням посівів; — протруювання насіння Вітаваксом 200, Вітаваксом 200ФФ і ін.. |
| Сажкові хвороби | |
| Летюча сажка | Збудники — гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P.Clinton (син. Sporosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Geshele) |
| Заходи захисту | — агротехнічні: дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби; — хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.; — впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів; |
| Пухирчаста сажка | Збудник хвороби — гриб Ustilago zeae (Beskm.) Unger |
| Заходи захисту | Створення і використання стійких гібридів. Агротехнічні прийоми:
-сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу; |
| Хвороби стебла і коренів | |
| Фузаріозні стеблові та кореневі гнилі | Збудники — гриб Fusarium moniliforme var. subglutinans Wollenweb. et Reinking та ін. |
| Біла гниль | Збудник — сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) d By. (син. Whetzelinia sclerotiorum d By. Korf. et Dumont.) |
| Вугільна гниль стебла | Збудник — гриб Sclerotium bataticola Taub. |
| Бактеріальна гниль стебел | Збудники — бактерії з родів Erwinia, Pseudomonas |
| Листові хвороби | |
| Гельмінтоспоріоз стебел, листя, качанів | Збудники — гриби Helminthosporium turcicum Pass., Helminthosporium maydis Nisik., Helminthosporium carbonum Ullstrup. |
| Іржа | Збудник — гриб Puccinia sorhi Schw. |
| Аскохітоз | Збудники — гриби Ascochyta maydis G.L. Stout.; Ascochyta zeina Sacc. |
| Септоріоз | Збудник — гриб Septoria maydis Schulz et Sacc. var major Panasenko |
| Курвуляріоз | Збудник — гриб Curvularia lunata (Wakk.) Boeijn. |
| Цефалоспоріоз | Збудник — гриб Cephalosporium acremonium Corda |
| Філлостіктоз | Збудник — гриб Phyllosticta zeina Panasenko |
| Альтернаріоз листя | Збудник — гриб Alternaria alternata (Fr.:Fr.) Keissl. |
| Епікоккоз | Збудник — гриб Epicoccum neglectum Desm. |
| Кільцеподібна бактеріальна плямистість листя | Збудник — гриб Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall (син. Pseudomonas holci Kendrick) |
| Бактеріальна плямистість листя та піхв | Збудник — гриб Pseudomonas syringae pv. andropogoni Smith |
| Бактеріальне в'янення (Вілт) Стюарта | Збудник — бактерія Erwinia stewartii (Smith.) Due |
| Хвороби качанів | |
| Фузаріоз качанів | Збудники — гриби роду Fuzarium (Fuzarium moniliforme J.Sheld. та ін.) |
| Червона гниль качанів | Збудники — гриб Fuzarium graminearum Schwabe, (сумчаста стадія Gibberella zeae (Schwein.) Petch) |
| Нігроспороз | Збудники — гриб Nigrospora orizae (Berk. & Broom.) Petch |
| Сіра гниль | Збудники — гриб Rhizopus maydis Bruderl |
| Диплодіоз, суха гниль стебел та качанів | Збудники — гриб Diplodia zeae (Schw.) Lev. |
| Кладоспоріоз (темне пліснівіння) | Збудники — гриби Cladosporium herbarum (Pers.) Linc, Cladosporium griseo-olivaceum Pidopl. et. Deniak. |
| Рожеве пліснівіння | Збудник — гриб Trichothecium roseum Linc. |
| Бактеріоз качанів | Збудник — бактерія Bacillus mesentericus-vulgatus — грампозитивні спороносні палички |
| Вірусні хвороби | |
| Закуклювання | Збудник — Oat pseudorosette virus, (син. Siberian oats mosaic virus) |
| Мозаїка (крапчастість) листя кукурудзи | Збудник — Maize leaf fleck. virus (син. Badley yellow dwart virus) |
| Карликова мозаїка кукурудзи | Збудники — Maize dwart mosaic virus, Maize red stripe virus, Sorghum red stripe |
А також Іржа кукурудзи, що викликається іржастим грибком Puccinia maydis з роду Пукцинія; Ustilago maydis; Мікосферела кукурудзи (Mycosphaerella zeae-maydis).
Див. також: Список хвороб, що впливають на кукурудзу.
Кукурудза — модельний генетичний об'єкт [ред.]
Кукурудза — модельний класичний генетичний об'єкт. Розпочаті на рубежі 19-20ст. генетичні дослідження кукурудзи, сприяли вагомому поліпшенню даної культури, а також послужили основою для розвитку теоретичної і прикладної генетики рослин. Вперше здійснені на кукурудзі розробки, були перенесені на інші культури, що сприяло підвищенню загального рівня генетичних досліджень і селекційних технологій.[25]
В Національному центрі генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва сформована та зареєстрована базова колекція кукурудзи, яка включає 4987 зразків, в тому числі 892 сорти, 191 синтетична популяція і 3904 самозапилених ліній.[26]
Галерея [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Подільський говір.
- ↑ Лемківський говір.
- ↑ Зайдлер Людвик // Атлантида — М.: «Вече», 2004. — 206 с.
- ↑ а б в г д е Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
- ↑ Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265–266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
- ↑ Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
- ↑ а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985. — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
- ↑ Кукурудза. Вирощування, збирання, консервування і використання / Д.Шпаар, К.Гіпаки, Д.Дрегер та ін; під загальною редакцією Д.Шпаара. — К.: — Альфа — стевія ЛТД. — 2009. — 396с.
- ↑ Харченко Ю. В., Харченко Л. Я. Теосінте — перспективна культура для селекції кукурудзи / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010, № 4.
- ↑ а б Демидась Г. І., Ямкова В. В. Вплив густоти стояння компонентів в сумісних посівах кормових культур на урожайність кукурудзи / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 132.
- ↑ а б в г д Шалімов С. А., Шадура О. А./ Сучасна українська кухня.— 4-те вид., стереотип.— К.:Техніка, 1981.— 271с., іл. Тираж 200 000 прим.
- ↑ а б Манохіна-Тимошенко О. В. Вплив препарату ЕМ-1 на якість зерна кукурудзи. / Вісник Полтавської державної аграрної академії Науково-виробничий журнал. — 2010,№ 1.
- ↑ FOOD AND AGRICULTURE ORGANIZATION OF THE UNITED NATIONS. «FAOstat» (en). Процитовано 2011-02-28.
- ↑ FAO, Faostat Statistik der FAO 2009, aufgerufen am 1. Oktober 2010
- ↑ Музафаров Н. М. Особливості наливу зерна та агроекологічна оцінка гібридів кукурудзи різних груп стиглості / Вісник Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Харківської області Науково-виробничий збірник. — 2010, Вип. 8.
- ↑ [Т. М. Чеченєва, О. С. Семерунь http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009_134_3/09ctm.pdf Морфогенетичні особливості середньоранніх інбредних ліній кукурудзи (Zea mays L.)] / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. — 2009, Вип. 134, ч.3.
- ↑ «Найбільші виробники кукурудзи на світі». USDA. Процитовано 2010-05-21.
- ↑ О.В.Баланда, Н. Г. Чернега Вплив 6-БАП на активність ферменту сахарози в рослинах кукурудзи за різних температурних умовах / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3(25). ISSN: 2223–1609
- ↑ а б в г д Інформаційна компанія «Про-Агро» «АГРОСФЕРА»: #9 (513) від 05.03.2012
- ↑ а б в В. А. Мокрієнко, Л. В. Центило. Особливості росту і розвитку кукурудзи залежно від строків сівби та густоти стояння рослин / Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання. — 2011 червень — № 3 (25) ISSN: 2223–1609. На сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
- ↑ Рослинництво: Підручник / За ред. В. Г. Влоха. − К.: Вища школа, 2005. − 382 с
- ↑ Заїка С. П. Скоростигла кукурудза / С. П. Заїка — К.: Урожай, 1987. — С. 153–208.
- ↑ Higa T. An Earth Saving Revolution. — Tokyo, Japan.: Sunmark Publishing Inc. − 1999. − 354 р.
- ↑ а б в г д В. В. Кириченко, В. П. Петренкова, І. А. Гур'єва, Л. М. Чернобай, І. М. Черняєва, Т. Ю. Маркова.Захист кукурудзи від хвороб і шкідників / Українська академія аграрних наук. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Центр генетичних ресурсів України. // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008
- ↑ Циков В. С. Кукуруза: технология, гибриды, семена. — Днепропетровск: Зоря. — 2003. — 296 с.
- ↑ Рябчун В. К., Гур'єва І. А., Кузьмишина Н. В. Методичні підходи до формування базової та ознакових колекцій кукурудзи / Генетичні ресурси рослин Науковий журнал. — 2008, Вип.5.
Джерела [ред.]
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А. М. Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7
- В. В. Кириченко, В. П. Петренкова, І. А. Гур'єва, Л. М. Чернобай, І. М. Черняєва, Т. Ю. Маркова. Захист кукурудзи від хвороб і шкідників / Українська академія аграрних наук. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Центр генетичних ресурсів України. // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008
- Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Zea mays |
Посилання [ред.]
- Фестиваль кукурудзи на Закарпатті
- (відео) Discovery Canel «Як це зроблено. Консервована кукурудза» (рос.)
Див. також [ред.]
|
|||||

