Куріпка саравацька
| Куріпка саравацька | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(14747442414).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Rhizothera dulitensis Ogilvie-Grant, 1895 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Rhizothera longirostris dulitensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куріпка саравацька[2] (Rhizothera dulitensis) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[3]. Ендемік Малайзії. Раніше вважався підвидом довгодзьобої куріпки, однак був визнаний окремим видом.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 37 см. У самців верхня частина голови коричнева, решта голови і шия каштанові. Верхня частина тіла коричнювата, надхвістя рудувате. На верхній частині грудей є широка сіра смуга, решта нижньої частини тіла і боки білі. Райдужки карі, дзьоб міцний, довгий, вигнутий донизу, сірий, лапи жовтувато-сірі. Саравацькі куріпки відрізняються від довгодзьобих куріпок відсутніх білих плям на крилах, більш широкою сіою смугою на грудях і тим, що решта нижньої частини тіла у них біла, а не яскраво-рудувато-охриста.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Саравацькі куріпки мешкають на острові Калімантан. Вперше вони були зафіксовані на горі Дуліт[en] в штаті Саравак, а згодом знайдені також на схилах гір Муруд[en] і Бату-Сонг[ceb]. У 1895 році Альфред Еверетт[en] знайшов саравацьких куріпок на схилах гори Кінабалу в штаті Сабах, однак пізніше вид не був там знайдений. З 1937 року науковці не спостерігали цих птахів, хоча існують свідчення про спостереження цього виду в горах Крокер[en]. Саравацькі куріпки живуть в незайманих гірських тропічних лісах, що ростуть на вапнякових схилах, на висоті від 900 до 1200 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція саравацьких куріпок становить від 1000 до 25000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Rhizothera dulitensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2023). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
- Smythies, B.E.; Davison, G.W.H. (1998). The Birds of Borneo. Kota Kinabalu: Natural History Publications (Borneo), in association with the Sabah Society. с. 217—219. ISBN 983-812-028-6.
- Orenstein, Ronald; Wong, Anthony; Abghani, Nazeri; Bakewell, David; Eaton, James; Yeo Siew Teck; Yong Ding Li (2010). Sarawak – a neglected birding destination in Malaysia (PDF). BirdingASIA. 13: 30—41.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |