Лаура Джейн Річардсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаура Джейн Річардсон
Народилася 11 грудня 1963(1963-12-11) (60 років)
Канзас-Сіті, Міссурі, США
Країна  США
Діяльність офіцер армії, military aviator
Alma mater Dwight D. Eisenhower School for National Security and Resource Strategyd, Metropolitan State University of Denverd і Northglenn High Schoold
Учасник Операція «Нескорена свобода»
Роки активності 1986 — тепер. час
Військове звання Генерал
Нагороди
медаль за відмінну службу в Збройних силах

Лаура Джейн Річардсон (народилася 11 грудня 1963) — чотиризіркова пані генерал в армії Сполучених Штатів, яка водночас є командувачкою Південного Командування Збройних сил США з 29 жовтня 2021 року. До цього, з липня 2019 року по вересень 2021 року, вона була командувачкою 5-тої армії (США).

Як армійська льотчиця, Річардсон літала на тактичних багатоцільових вертольотах Sikorsky UH-60 Black Hawk.У 2011 році отримала звання бригадної пані генерала, жінка служила в різних командуваннях у Форті Гуд і була начальницею штабу зв'язку в Міжнародних силах сприяння безпеці в Афганістані. А у червні 2017 року її підвищили до пані генерал-лейтенанта і призначили заступницею командира Командування сил армії США (FORSCOM). Вона виконувала обов'язки командирки FORSCOM з жовтня 2018 року по березень 2019 року, а 8 липня 2019 року стала першою жінкою, яку призначили командувати 5-ю армією США. Лаура була призначена на посаду командирки Південного Командування Збройних сил США президентом Джо Байденом у березні 2021 року і затверджена на цій посаді Сенатом Сполучених Штатів 11 серпня. Після підвищення 18 жовтня 2021 року Річардсон стала другою жінкою, яка отримала ранг пані генерала армії США, а також третьою жінкою, яка очолює бойове командування.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Лаура народилася у сім'ї вчительки Сюзанн (Аллен) Стрікленд та лікаря Дарвіна Яна Стрікленда[1]. Дитинство минуло у Нортгленні, штат Колорадо, де Річардсон відвідувала державні школи та закінчила середню школу Нортгленна у 1982 році[2][3]. Дівчина навчалася у коледжі Метрополітен у Денвері, де отримала ступінь бакалавра природничих наук з психології[4][5][6]. Вона була американською плавчинею національного рівня та отримала ліцензію пілота у віці 16 років[4] Річардсон була наділена повноваженнями за програмою Корпусу підготовки офіцерів запасної армії в 1986 році[7][6].

Кар'єра молодшої та польової офіцерки[ред. | ред. код]

У 1986 році Річардсон була прийнята на службу в авіаційне відділення армії США як другий лейтенант[4]. У складі 128-ї штурмової вертолітної роти, Лаура керувала гелікоптерами Sikorsky UH-60 Black Hawk[5][6]. У 1988 році присвоєне звання першої пані лейтенант, а згодом дівчина стала адміністративною, виконавчою офіцеркою та керівницею взводу 1-го батальйону 501-го авіаційного полку[6]. У 1989 році перейшла до 17-ї авіаційної бригади на посаду помічниці офіцера з матеріально-технічного забезпечення та служила в Південній Кореї, перш ніж повернутися до 501-го авіаційного полку як офіцерка кадрового складу 4-го батальйону в 1990 році[4][6]. Впродовж року, з вересня 1990 року до вересня 1991 року, Лаура командувала штабом і штабною ротою 4-го батальйону. У березні 1991 року підвищена до звання пані капітан[6].

У 1991—1992 роках Річардсон відвідувала курси підвищення кваліфікації офіцерів авіації у Форт-Ракері і прийняла командування ротою B 1-го батальйону 158-го авіаційного полку в липні 1992 року. Згодом жінка служила кадровою офіцеркою батальйону (S-1). У 1995—1996 роках вона була тренеркою у програмі підготовки бойових команд у Форт-Лівенворт, а потім стала студенткою Командно-штабного коледжу армії США, де навчалася протягом року. Пізніше, в березні 1997 року присвоєно звання пані майор і Річардсон стала оперативною офіцеркою, а потім виконавчою офіцеркою 9-го батальйону 101-го авіаційного полку[6].

З лютого 1999 року по січень 2001 року Річардсон була військовою помічницею віцепрезидента Ела Гора. Того ж року вона отримала звання пані підполковник і стала заступницею оперативного офіцера 101-ї повітряно-десантної дивізії. З липня 2002 року по травень 2004 року Лаура була командиркою 5-го батальйону 101-го авіаційного полку і служила у цьому підрозділі в операції «Свобода Іраку». У той час жінка була зображена на обкладинці журналу «Time» від 24 березня 2003 року.[8] Вона, її чоловік та їхня дочка були героями оповідання Ненсі Гіббс під назвою «Американська сім'я йде на війну», у якому вони були описані як «…перші чоловік та дружина, командири батальйону у новому війську одружених з дітьми»[9]. З 2004 по 2006 Лаура була планувальницею армійської кампанії разом із заступником начальника штабу з операцій та планів. У червні 2007 року жінка отримала ступінь магістра природничих наук в Індустріальному коледжі збройних сил у Форт-Макнейр. Після підвищення до полковника, вона була командиркою гарнізону армії у Форт-Майєрі до жовтня 2009 року, коли стала головою відділу зв'язку Сенату Сполучених Штатів для міністра армії[6].

Генеральна офіцерка[ред. | ред. код]

Річардсон, що виконує обов'язки командирки (КГ) FORSCOM (у центрі), оточена вихідними та вхідними КГ повітряної та протиракетної оборони 32-ї армії, оглядає війська під час церемонії зміни командування Форт Блісс, листопад 2018 р.

У липні 2011 року Лауру підвищили до бригадної пані генерал та призначили командиркою командуванням оперативного випробування у Форт-Гуд[6]. Згодом жінку призначили заступницею командувача — підтримкою 1-ї кавалерійської дивізії у Форт-Гуд. Цю посаду вона залишила у 2013 році, для того, щоб стати заступницею начальника штабу і комунікацією Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані[5][10]. Річардсон повернулася до Сполучених Штатів через рік і стала головою законодавчого зв'язку в Управлінні міністра армії як пані генерал-майор[10].

Річардсон, наступна керівниця групи ARNORTH, війська на церемонії зміни командування Форт Сем Х'юстон, 8 липня 2019 р.

У червні 2017 року Лауру підвищили до пані генерал-лейтенанта і призначили заступницею командувача Збройних сил США (FORSCOM), замінивши генерал-лейтенанта Патріка Дж. Донаг'ю II, який виходив у відставку[5]. Вона була призначена командиркою ФОРСКОМ генералом Робертом Б. Абрамсом, який сказав, що рішення зайняло «менше секунди»[4]. І попри те, що він ніколи не працював з Річардсон; Абрамс сказав: «Я знаю її репутацію. Я бачив її роботу. Вона правильна лідерка у потрібний час»[4]. Її призначення було підтверджено Сенатом США, і вона стала першою жінкою, яка офіційно обіймала цю посаду (пані генерал-майор Джоді Дж. Деніелс виконувала обов'язки заступниці протягом тижня до призначення Лаури)[5]. FORSCOM є найбільшим командуванням в армії США, що представляє 770 000 солдатів і цивільних, включаючи 200 000 солдатів регулярної армії, дислокованих у США, а також всю Національну гвардію та армійський резерв[4]. Коли у жовтні 2018 року Абрамс покинув FORSCOM у зв'язку з новим призначенням, Річардсон стала виконувачкою обов'язків командирки, і водночас першою жінкою, яка очолила організацію[11]. Оголошуючи про призначення, начальник штабу армії Марк Міллі зазначив, що Лаура може розраховувати на те, що буде виконувати обов'язки командирки протягом кількох місяців. А також, розглядається питання щодо постійного призначення жінки на цю посаду[11]. Вона продовжувала виконувати обов'язки командувачки, поки в березні 2019 року генерал Майкл X. Гарретт не прийняв командування[12].

Командирка Південного командування США[ред. | ред. код]

У квітні Лаура була номінована як перша жінка-командувачка армії Сполучених Штатів Північна[7][13]. А 8 липня того ж року, вона прийняла командування ARNORTH / 5-ю армією[14][7].

Під час перебування на посаді Річардсон, ARNORTH підтримувала Операцію «Порятунок союзників». ARNORTH також брала участь у реагуванні федерального уряду на пандемію COVID-19, а також у ліквідації наслідків стихійного лиха, включаючи операції з гасіння пожеж у дикій місцевості в Північній Каліфорнії[15].

Командирка Південного командування США[ред. | ред. код]

Начальник штабу армії, генерал Джеймс С. Макконвіль вручає Річардсон чотиризірковий прапор на церемонії підвищення, 18 жовтня 2021 р.

6 березня 2021 року міністр оборони Ллойд Остін оголосив, що президент Байден висунув Річардсон на посаду командувачки Південного командування Сполучених Штатів[16]. Її кандидатуру було надіслано до Сенату 5 березня 2021 року, слухання відбулися 3 серпня 2021 року[17][18]. Спочатку Річардсон збиралися рекомендувати тодішній міністр оборони Марк Еспер і голова Об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі, але вони відкладалися до президентських виборів у США 2020 року через побоювання, що тодішній президент Дональд Трамп може негативно відреагувати на кандидатуру жінки на вищу посаду[19][20].

Річардсон приймає командування SOUTHCOM від міністра оборони Ллойда Остіна 29 жовтня 2021 року

На слуханнях щодо призначення кандидатури Річардсон заявила про свою відданість посиленню підходу SOUTHCOM до співробітництва в галузі безпеки та забезпечення того, щоб Сполучені Штати залишалися найкращим партнером у регіоні, а також гарантувала, що SOUTHCOM відіграє свою роль у підтримці зусиль «всього уряду» розповсюджувати вакцини проти COVID-19 граїнами-партнерами. Вона додала, що зосередиться на розширенні зусиль командування у сфері безпеки та багатосторонніх навчань, надасть пріоритет міжнародній військовій освіті та програмам обміну, а також продовжить співпрацю з Конгресом та Міністерством оборони для підвищення рівня оперативної сумісності та глобальної інтеграції[21]. Вона була підтверджена одноголосним голосуванням 11 серпня 2021 року[22][23].

Річардсон передала командування ARNORTH Джону Р. Евансу 9 вересня 2021 року[24]. Вона отримала четверту зірку як третя жінка, яка очолила бойове командування, а церемонія підвищення відбулася 18 жовтня 2021 року. Її чотиризіркове звання присвоїли начальник штабу армії Сполучених Штатів генерал Джеймс К. Макконвіль та її чоловік, генерал-лейтенант Джеймс М. Річардсон[25][26].

Церемонія зміни командування відбулася 29 жовтня 2021 року, коли її попередник, адмірал Крейг С. Феллер, пішов у відставку після 38 років відмінної служби[27][28].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Річардсон одружена з генерал-лейтенантом Джеймсом М. Річардсоном, заступником командувача з бойового розвитку в Командуванні майбутнього армії[4][29][30]. У них одна донька[8][31][32].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

12 квітня 2020 року пані генерал-лейтенант Лаура Річардсон на екскурсії по медичній станції Джавітс у Нью-Йорку, яку проводить командир 44-ї медичної бригади полковник армії Кімберлі Аєлло (праворуч), під час пандемії COVID-19

Згідно з даними армії США[6]:

</img> Знак бойових дій
</img> Знак старшого військового льотчика
</img> Значок повітряного штурму
</img> Базовий значок парашутиста
</img> Посвідчення штабу армії
</img> Нагрудний знак віцепрезидента
</img> Нагрудний знак 101-ї повітряно-десантної дивізії для колишньої військової служби
</img> Знак відзнаки підрозділу Південного командування США
</img> 4 бари обслуговування за кордоном
Defense Distinguished Service Medal[33]
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Army Distinguished Service Medal with one bronze oak leaf cluster[34]
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Defense Superior Service Medal with oak leaf cluster
Legion of Merit with three oak leaf clusters
Bronze Star Medal
Meritorious Service Medal with four oak leaf clusters
Air Medal with bronze award numeral 7
Joint Service Commendation Medal
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Army Commendation Medal with oak leaf cluster
Army Achievement Medal with two oak leaf clusters
Meritorious Unit Commendation with two oak leaf clusters
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Superior Unit Award with oak leaf cluster
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] National Defense Service Medal with one bronze service star
Afghanistan Campaign Medal
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Iraq Campaign Medal with service star
Global War on Terrorism Expeditionary Medal
Global War on Terrorism Service Medal
Korea Defense Service Medal
[[Файл:{{{name}}}.svg|106px|alt=]] Armed Forces Service Medal with service star
Humanitarian Service Medal
Army Service Ribbon
Army Overseas Service Ribbon with award numeral 5
NATO Medal for service with ISAF

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Simpson, Kevin (28 березня 2012). New female brigadier general in Army occupies rare post. Denver Post. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 11 липня 2019.
  2. ↑ Stockton, John (13 березня 2021). General Laura Richardson – The Real Deal!!. Life in the Army. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  3. ↑ Johnston, Julie, ред. (18 березня 1983). Strickland to Compete in NCAA Division II Nationals. The Brown and Gold. Denver, CO: Regis College. с. 7. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 21 лютого 2022.
  4. ↑ а б в г д е ж и Brooks, Drew (7 липня 2017). Forces Command welcomes Richardson to Fort Bragg as new deputy commanding general. The Fayetteville Observer (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  5. ↑ а б в г д Brooks, Drew (11 червня 2017). Senate OKs First Female Army Officer To Become Forces Command Deputy. Task & Purpose. Fayetteville Observer. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Frocked Brigadier General Laura J. Richardson (PDF). US Army. Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  7. ↑ а б в U.S. Army North gets its first female commander | ESPN San Antonio. Espnsa.com. Процитовано 11 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ а б When Mom Goes to War. Time. Т. 161, № 12. 24 березня 2003. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  9. ↑ Gibbs, Nancy (24 березня 2003). An American Family Goes To War. Time. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 3 грудня 2017.
  10. ↑ а б Thayer, Rose L (21 травня 2014). 'Team Richardson' leaves lasting mark on Fort Hood. The Killeen Daily Herald (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  11. ↑ а б Diaz, Andrew (17 жовтня 2018). For the first time, a woman is leading the largest command in the US Army. CNN. Atlanta, GA. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  12. ↑ General Michael X. Garrett. US Army Forces Command. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
  13. ↑ Milley Formally Nominated as Joint Chiefs Chairman. Association of the United States Army. Arlington, VA. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  14. ↑ U.S. Army North conducts change of command July 8. U.S. Army North Public Affairs. San Antonio, TX. 27 червня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  15. ↑ House, Ashlind (10 вересня 2021). Army North welcomes new commander, says farewell to Lt. Gen. Laura Richardson. JBSA.mil. San Antonio, TX: Joint Base San Antonio. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  16. ↑ General Officer Announcement. U.S. Department of Defense (амер.). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  17. ↑ PN238 — Lt. Gen. Laura J. Richardson — Army, 117th Congress (2021–2022). U.S. Congress. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  18. ↑ Webcast: SASC Considers Richardson for SOUTHCOM Commander. DVIDS. 3 серпня 2021. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  19. ↑ Schmitt, Eric; Cooper, Helene (17 лютого 2021). Promotions for Female Generals Were Delayed Over Fears of Trump's Reaction. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  20. ↑ Everstine, Brian W. (17 лютого 2021). Report: AMC Boss Expected to be Nominated to Lead TRANSCOM. Air Force Magazine (амер.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  21. ↑ Cronk, Terri Moon (3 серпня 2021). Southcom Commander Nominee: U.S. Must Remain 'Partner of Choice' in Western Hemisphere. U.S. Department of Defense (амер.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  22. ↑ General Officer Assignments. U.S. Department of Defense (амер.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  23. ↑ Dickstein, Corey (12 серпня 2021). Army lieutenant general gets fourth star, SOUTHCOM command and becomes second female combatant commander in history. Stars and Stripes. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  24. ↑ House, Ashlind (9 вересня 2021). Army North welcomes new commander, says farewell to LTG Richardson. DVIDS. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  25. ↑ Dickstein, Corey (12 серпня 2021). Army Lieutenant General Gets Fourth Star and Becomes Second Female Combatant Commander in History. Military.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  26. ↑ Webcast: Promotion Ceremony in Honor of LTG Laura Richardson. DVIDS. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  27. ↑ SOUTHCOM to host change-of-command ceremony Oct. 29. U.S. Southern Command. 15 жовтня 2021. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  28. ↑ Vergun, David (29 жовтня 2021). Austin Emphasizes Importance of Working With Partners in Central, South America. U.S. Southern Command. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  29. ↑ Vergun, David (5 вересня 2018). Richardson confirmed as Futures Command deputy commander. Army.mil. Washington, DC. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  30. ↑ Community News (7 листопада 2018). Army Futures Command visits APG. APG News. Aberdeen Proving ground, MD. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  31. ↑ Major General Jim Richardson, Commanding General, AMCOM. US Army. 4 грудня 2014. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  32. ↑ Lacdan, Joe (28 серпня 2019). Husband and wife, both three-star generals, share secrets to dual Family success. US Army (англ.). Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  33. ↑ Biography, Gen. Laura J. Richardson. SOUTHCOM.mil. Doral, FL: United States Southern Command. 2021. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
  34. ↑ Lt. Gen. Laura J. Richardson, deputy commanding general, U.S. Army Forces Command, receives an award from Gen. Michael X. Garrett. Facebook.com. Ft. Bragg, NC: U.S. Army Forces Command. 31 травня 2019. Процитовано 5 серпня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лаура_Джейн_Річардсон&oldid=42381033