Джо Байден

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джо Байден
Joe Biden
Джо Байден Joe Biden

Нині на посаді
На посаді з 20 січня 2009
Президент   Барак Обама
Попередник Дік Чейні

Час на посаді:
3 січня 1973 — 15 січня 2009
Попередник Джеймс Боггс
Наступник Тед Кауфман

Народився 20 листопада 1942(1942-11-20) (71 рік)
Скрентон, Пенсильванія
Національність Ірландець
Політична партія Демократична партія США
Дружина Ніла Хантер
Джілл Трейсі Джейкобс
Релігія Католицизм
Підпис Joe Biden signature.svg

Джозеф «Джо» Робінетт Байден молодший (Джо Байден; англ. Joseph "Joe" Robinette Biden, Jr.; *20 листопада 1942) — американській політик, сенатор США від штату Делавер (з 1973), член демократичної партії. Кандидат у президенти США від Демократичної партії Барак Обама вибрав Джозефа Байдена як кандидата на пост віце-президента 23 серпня 2008 року; вибраний у листопаді 2008 року віце-президентом США. Інавгурація нових перших осіб держави відбулася в січні 2009 року. Раніше він двічі, у 1988 і 2008 роках виставляв свою кандидатуру на виборах президента США, але обидва рази знімав свою кандидатуру на самому початку в кожній із кампаній.

Джозеф Байден став сенатором у віці 30 років у 1973 році й відтоді переобирався від штату Делавер. Зараз Байден працює на шостому терміні в Сенаті: у нього найдовший досвід праці в Сенаті серед сенаторів від Делаверу. Голова Комітету зарубіжних стосунків в 110-му Конгресі, Байден працював на цьому посту і в минулому; служив також головою Комітету судової влади Сенату. Автор резолюції Сенату про початок військової операції проти Югославії в 1999 році.

Біографія[ред.ред. код]

Джо Байден народився 20 листопада 1942 року в Скрентоні, штаті Пенсильванія, в католицькій родині вихідців з Ірландії. Його батька звали Джозеф Робінетт Байден старший (Joseph Robinette Biden senior), а мати — Катрін Євгенія «Джин» Фіннеґан (Catherine Eugenia «Jean» Finnegan). Джозеф був старшою дитиною в сім'ї, один з його дідів був сенатором від штату Пенсильванія. Коли Джозефу було 10 років, його сім'я переїхала в Клеймонт, штат Делавер, де батько Байдена продавав автомобілі.

У 1961 році Байден закінчив католицьку підготовчу школу Archmere Academy, де захоплювався спортом, грав у футбол. Вищу освіту він здобув в Університеті Делавера в Нью-Арку, де вивчав історію і політичні науки. Після закінчення університету в 1965 році Байден вирішив почати кар'єру юриста, поступив в юридичний коледж Сірак'юс в Нью-Йорку, який закінчив в 1968 році із ступенем доктора правознавства. Відомо, що в юності Байден страждав від заїкання, але зумів його вилікувати. Крім того, через астму він був змушений кинути гру у футбол і з цієї ж причини не відправився воювати до В'єтнаму.

У 1969 році Байден увійшов до адвокатської колегії Делавера і працював у Вілмінгтоні, де згодом заснував власну адвокатську фірму. У Вілмінгтоне Байден зіткнувся з важкою проблемою расової сегрегації. У 1970 році Байден успішно балотувався в окружну раду округу Ньюкасл в штаті Делавер і був його членом з 1970 до 1972 роки.

Сенатор[ред.ред. код]

У 1972 році Байден був вибраний в Сенат США від Демократичної партії завдяки енергійній передвиборній кампанії, випередивши на 1,4 відсотка голосів популярного республіканського кандидата Кейла Блоґґса (Cale Boggs). Незабаром після перемоги Байдена на виборах його дружина Нейлія Гантер (Neilia Hunter), з якою він познайомився під час навчання в юридичному коледжі, і дочка Наомі Христина (Naomi Christina) загинули в автомобільній катастрофі, а сини Джозеф Байден III (Joseph Biden III) і Роберт Гантер (Robert Hunter) отримали важкі опіки. Байден хотів відмовитися від посади, але за наполяганням глави Демократичної партії Майка Менсфілда (Mike Mansfield) все ж погодився зайняти цю посаду. Байден знаходився в лікарні поряд з синами, коли 3 січня 1973 року його посада була затверджена в Сенаті, що зробило його одним з наймолодших сенаторів в історії США при віковому цензі для цієї посади в 30 років.

У Сенаті Байден увійшов до складу комітетів із зовнішньої політики і правової політики і активно зайнявся законодавчою діяльністю: висував поправки в закони про довкілля і захист прав споживачів. Він критикував Сенат за слабкість по відношенню до уряду США. У 1974 році журнал Time включив Байдена в список «200 осіб майбутнього». У січні 1975 року Байден увійшов до зовнішньополітичного комітету, а в січні 1977 року став членом юридичного комітету Сенату США.

Байден успішно переобирався в Сенат в 1978 і 1984 роках, за нього віддали голоси 58 і 60 відсотків виборців Делавера відповідно. Байдена вважали хорошим політиком і оратором та називали одним з ймовірних кандидатів на посаду президента США від Демократичної партії на виборах 1984 року.

Популярною стала гостра критика, якою Байден піддав на слуханнях Сенату в 1986 році державного секретаря Джорджа Шульца (George Shultz). Байден звинувачував його в підтримці політики апартеїду в ПАР. Також Байден був головою на сенатських слуханнях за призначенням суддею Верховного суду США Роберта Борка (Robert Bork), кандидатура якого була висунута президентом Рональдом Рейганом, але відкинута Сенатом. Також Байден був одним з головних прихильників створення сенатського комітету з прав людини і брав участь в складанні акту про захист довкілля.

Президентські перегони 1987 року[ред.ред. код]

9 червня 1987 року Байден заявив, що братиме участь у виборах президента США 1988 року. На той час він очолював юридичний комітет в Сенаті і користувався популярністю як молодий ліберальний політик і експресивний оратор. Байден оголосив про те, що хоче відмінити нововведення епохи Рейгана. Він непогано почав виборчу кампанію і навіть якийсь час лідирував серед кандидатів від Демократичної партії за обсягом зібраних спонсорських коштів (фандрайзинг). Проте восени розкрилися деталі з біографії Байдена: всупереч його запевненням про те, що він був кращим випускником підготовчої школи, університету і юридичного коледжу, журналісти виявили його справжні результати, які показували, що у нього була погані оцінки. Крім того під час навчання в юридичному коледжі він був викритий в плагіаті.

У вересні 1987 року прес-служба Майкла Дукакиса (Michael Dukakis), іншого кандидата від Демократичної партії, розповсюдила відеозапис, в якому порівнювалися виступи Байдена і діючого лідера Лейбористської партії Великобританії Ніла Кіннока (Neil Kinnock): з'ясувалося, що Байден копіював багато фраз британського лейбориста. Після цих скандалів 23 вересня 1987 року Байден зняв свою кандидатуру з виборів, оголосивши про те, що його задавила «гіпертрофована тінь минулих помилок».

У 1988 році у Байдена була діагностована аневризма двох судин головного мозку, в критичному стані він був доставлений в шпиталь, де йому була зроблена термінова операція. Байден зміг повернутися до роботи в Сенаті через 7 місяців після неї.

Законодавча діяльність[ред.ред. код]

Байден переобирався в Сенат від штату Делавер в 1990, 1996 і 2002 роках, щоразу набираючи близько 60 відсотків голосів виборців. На посту голови юридичного комітету Сената Байден був автором багатьох законів, зокрема акту про насильницькими злочинах і правоохоронних органах, що збільшив повноваження і фінансування поліції, і що розширило сферу застосування федерального законодавства на противагу законодавствам окремих штатів. Також він був одним з авторів акту про протидію насильству над жінками, прийнятого Сенатом в 1994 році і визнаного в 2000 році Верховним судом неконституційним.

У 1997 році Байден став впливовою особою в комітеті із зовнішньої політики Сенату. Політика Байдена по відношенню до Югославії зіграла велику роль в ухваленні рішень президентом Біллом Клінтоном. Байден першим називав Слободана Милошевича військовим злочинцем, також він запропонував озброїти мусульман-боснійців, почати розслідування військових злочинів югославського керівництва і потім був активним прихильником завдання повітряних ударів по Сербії. Байден очолював зовнішньополітичний комітет вперше з середини 2001 до початку 2003 року. На цій посаді, після терактів 11 вересня 2001 року підтримав військове втручання до Афганістану. Байден вважав допустимим вторгнення до Іраку за умови, що всі дипломатичні шляхи зі зміщення Саддама Хусейна були вичерпані, проте в 2002 році він підтримав резолюцію Сенату про військову інтервенцію. Крім того, він виступав проти створення національної протиракетної оборони США (НПРО). У червні 2007 року, після того, як демократи повернули собі більшість в Сенаті, Байден знову став головою зовнішньополітичного комітету. На цій посаді Байден оголосив про те, що підтримує іракський федералізм і хоче розділення Іраку між курдами, шиїтами і сунітами.

Залишаючись членом правового комітету Сената Байден став одним з авторів нового закону про кримінальні злочини 2007 року, що посилив відповідальність за злом комп'ютерів, файлообмін матеріалами, захищеними авторськими правами, і дитячу порнографію. З 2004 року Байден очолював кокуси (спеціальний комітет Сенату) по боротьбі з наркотиками, був автором законів про посилювання відповідальності за розповсюдження і застосування кетаміна, флунітразепама і «екстазі». Також Байден був серед авторів закону про підвищення доступності вищої освіти в США і нового законодавства про безпеку на залізницях.

У 2004 році Байден відмовився від участі у виборах президента, і коли його ім'я було назване в числі ймовірних кандидатур напарника Джона Керрі, він порадив кандидатові від демократів взяти за віце-президента республіканця Джона Маккейна.

Участь в президентських перегонах 2008[ред.ред. код]

31 січня 2007 року Байден оголосив про те, що братиме участь у виборах президента США. Його шанси оцінювалися як достатньо невисокі в порівнянні з іншими кандидатами від Демократичної партії: Бараком Обамою і Гілларі Клінтон. Під час виборчої компанії він відкинув пропозицію стати державним секретарем у разі перемоги президента-демократа. Байдена дорікали за те, що він неодноразово робив необережні заяви: зокрема, він назвав Обаму «першим мейнстрімовським афроамериканцем», якій «уміє говорити, розумний, акуратний і добре виглядає». На кокусах в штаті Айова 3 січня 2008 року Байден зайняв останнє місце з 1 відсотком голосів і прийняв рішення про зняття своєї кандидатури.

Після закінчення бойових дій під час загострення конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року Байден прилітав у Тбілісі, зустрічався там з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі і пообіцяв переконати Сенат США виділити Грузії допомогу в об'ємі 1 мільярда доларів.

22 червня 2008 року Байден заявив про те, що не відмовиться від поста віце-президента, якщо йому його запропонують. 22 серпня стало відомо про те, що Барак Обмама вибрав Байдена як напарника для проведення президентської компанії, передвиборний штаб Обами підтвердив цю звістку наступного дня. На думку експертів, Байден був висунутий Обамою як кандидат на посаду віце-президента за навики в законотворчості і зовнішній політиці, які не вистачало самому Обамі, а також за те, що він умів взаємодіяти з республіканцями. Крім того, це висунення за задумом Обами мало допомогти схилити на його сторону виборців-католиків. Байдена з призначенням привітав конкурент Обами — Маккейн, з яким Байден багато працював в Сенаті і з яким був солідарний по зовнішньополітичним проблемам Афганістану, Іраку, Пакистану і боротьби з тероризмом. Кандидатури Обами і Байдена були затверджені на з'їзді Демократичної партії 28 серпня.

У вересні 2008 року Байден опублікував відомості про доходи, в 2007 році він заробив 319 853, а його дружина — 66 546 доларів. Зроблено це було для того, щоб примусити розкрити відомості про доходи і кандидата у віце-президенти від республіканців — Сару Пейлін.

2 жовтня 2008 року відбулися передвиборні дебати між Байденом і Пейлін. Ці віце-президентські дебати зібрали найбільшу аудиторію телеглядачів в історії і навіть обігнали за популярністю президентські дебати між Обамою і Маккейном. За наслідками опитів, перемогу на дебатах отримав Байден.

Обама та Байден отримали перемогу на загальних виборах 4 листопада, набравши голоси 51 відсотка виборців і заручившись підтримкою більше 300 вибірників при 270 необхідних.

Особисте[ред.ред. код]

У 2008 році Байден був одним з найдосвідченіших сенаторів, пробувши на посту представника від Делавера 35 років. З вересня 1991 року він посідав посаду ад'юнкт-професора в школі правознавства при Вайденерському університеті, читав лекції з права. Байден був прихильником заборони носіння зброї цивільними особами, підтримував державне фінансування джерел альтернативної енергії. У серпні 2007 року Байден випустив книгу мемуарів «Обіцянки, які потрібно виконувати: у житті і в політиці» («Promises to Keep: On Life and Politics»).

Журналісти відзначали його демократичність: весь час своїй роботі в Сенаті він їздив із дому на роботу на електропоїзді. Байден завжди заявляв про свою строгу прихильність католицькій вірі і обіцяв «заткнути чотки в пасок будь-якому республіканцеві, які посміє дорікнути йому в маловір'ї». З річним доходом в 300 тисяч доларів він входить до числа найменш багатих сенаторів США.

Байден одружений вдруге. Через кілька років після загибелі першої дружини, в 1977 році, Байден одружився на Джилл Трейсі Джекобс (Jill Tracy Jacobs). Джилл Трейсі — професор англійської мови в Технічному громадському коледжі Делавера, вона з 1993 року очолює Байденське товариство з боротьби з раком грудей. У Байдена і Джилл Трейсі є дочка — Ешлі (Ashley). Старший син сенатора від першого шлюбу Джозеф Байден III — генеральний прокурор штату Делавер і член Демократичної партії. З 2008 року він оголосив про відхід на службу капітаном в Армійську національну гвардію від Делавера як генеральний суддя-адвокат, а також про свій намір служити в Іраку. Другий син сенатора Роберт Гантер Байден в 2006 році увійшов до ради директорів американської залізничної компанії AMTRAK. Дочка Ешлі є соціальним працівником. Крім того у Байдена п'ятеро внуків: Наомі (Naomi), Фіннеґан (Finnegan), Роберта Мабель (Roberta Mabel), Наталі (Natalie) і Роберт Гантер (Robert Hunter).

Візит до України[ред.ред. код]

20-22 липня 2009 Джо Байден відвідав Україну з робочим візитом. У ході переговорів Президента України Віктора Ющенка та Віце-президента США Джозефа Байдена домовлено створити Українсько-Американську Комісію зі стратегічного партнерства, перше засідання якої відбудеться восени 2009.[1]

Примітки[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]