Леа Фенер
| Леа Фенер | |
|---|---|
| фр. Léa Fehner | |
 | |
| Дата народження | 15 жовтня 1981 (42 роки) |
| Місце народження | Тулуза, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка |
| Alma mater | Ліцей Габріель Гуістхауd і La femis |
| Роки активності | 2000 — наш час |
| Член у | Collectif 50/50d[1] |
| IMDb | ID 1864602 |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Фото Леа Фенер |
Ле́а Фене́р (фр. Léa Fehner; нар. 15 жовтня 1981, Тулуза, Франція) — французька кінорежисерка та сценаристка.
Біографія[ред. | ред. код]
Леа Фенер народилася 15 жовтня 1981 року в Тулузі, Франція, і виросла в мандрівній театральній сім'ї. Здобувала освіту в Ліцеї Габріеля Густу (фр. Lycée Gabriel-Guist'hau) в Нанті та у Вищому національному інституті виконавських видів мистецтва і техніки мовлення (фр. Institut national supérieur des arts du spectacle et des techniques de diffusion, INSAS); потім навчалася сценарній майстерності в кіношколі La Fémis, яку вона закінчила у 2006 році. Під час навчання Фенер проходила стажування в кіноцентрі в Бамако і Камбоджі[2] .
У період з 2000 по 2007 роки Леа Фенер написала і зрежисувала декілька короткометражних фільмів, серед яких «Окрім мовчання» (фр. Sauf le Silence) був представлений на різних кінофестивалях, в тому числі на Міжнародному кінофестивалі короткометражного кіно у Клермон-Феррані та Всесвітньому фестивалі короткометражних фільмів у Торонто[3].
У 2009 році Фенер дебютувала повнометражною стрічкою «Нам би лише день вистояти…» з Фарідою Рахуадж, Реда Катебом та Полін Етьєн у головних ролях. Фільм здобув Приз Луї Деллюка та був номінований на кінопремію «Сезар» як найкращий дебютний фільм 2009 року.
Друга повнометражна режисерська робота Леа Фенер «Людожери» (2016) була відзначена низкою фестивальних кінонагород та у грудні 2016 року була номінована у трьох категоріях на здобуття Премія «Люм'єр» 2017 року[4].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2001 | к/м док. | Дора | Dora |  |
|
| 2004 | к/м | Конфлікт качок | Conflit de canards |
| |
| 2007 | к/м | Окрім мовчання | Sauf le silence | |
|
| 2009 | Нам би лише день вистояти… | Qu'un seul tienne et les autres suivront | |
| |
| 2015 | Людожери | Les ogres | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Кінофестиваль в Довілі | |||
| 2009 | Приз Мішеля д'Орнано | Нам би лише день вистояти... | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 2009 | Найкращий фільм | Нам би лише день вистояти... | Перемога |
| Премія« Сезар» | |||
| 2010 | Найкращий дебютний фільм | Нам би лише день вистояти... | Номінація |
| 2010 | Перемога | ||
| Кінофестиваль у Кабурі | |||
| 2016 | Золотий Сван за найкращий фільм | Людожери | Перемога |
| Одеський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2016 | Спеціальна згадка журі | Людожери | Перемога |
| Роттердамський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2016 | Приз Великий екран | Людожери | Перемога |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2017 | Найкращий фільм | Людожери | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ Léa Fehner. Canal+. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 січня 2017.
- ↑ Léa Fehner. Venice Days. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 4 січня 2017.
- ↑ Nominations aux Lumières 2017. Ciné+. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 січня 2017.
- ↑ Нагороди та номінації Леа Фенер на сайті IMDb (англ.)
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
