Сезар (кінопремія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
César Award
Сезар (кінопремія, 2015)
Статуетка премії «Сезар»
Опис досягнення у Французькому кінематографі
Засновник(и) Académie des Arts et Techniques du Cinéma
Країна Франція Франція
Рік заснування 1976
Офіційний сайт

«Сеза́р» (фр. César — «Цезар») — національна кінопремія Франції. Її вручає з 1976 року Академія мистецтв та технологій кінематографа (фр. Académie des arts et techniques du cinéma) за результатами голосування.

Академія кіномистецтв складається з понад 3 900 фахівців в 11 напрямках (у тому числі артистичних директорів, режисерів, сценаристів, представників преси). Є другою за величиною академією у світі після Оскара.[1]

Церемонія нагороди відбувається кожного лютого в Парижі в Театрі Шатле. Свою назву премія отримала на честь французького скульптора Сезара Бальдачіні (фр. César Baldaccini). Самі призи є творінням скульптора.

Історія[ред.ред. код]

Головна кінематографічна премія Франції «Сезар» — найпрестижніша нагорода за успіхи в кіномистецтві. Премія, що є європейським аналогом «Оскара», заснована Французької мистецтв та технологій кінематографа. Ідею її створення запропонував в 1974 продюсер і перший президент Французької кіноакадемії Жорж Кравенн (1914–2009). Він назвав її на честь свого друга, французького скульптора і відомого постмодерніста Сезара Бальдачіні (1921–1998), який є автором призу — статуетки (лауреати премії разом з відповідним дипломом отримують метикуваті золочені статуетки, виготовлені за малюнком Бальдачіні).

Уперше вручення національної кінопремії «Сезар» відбулося 3 квітня 1976 у паризькому Палаці конгресів. Церемонія проходила під головуванням відомого французького кіноактора Жана Габена. Премії вручали в тринадцяти номінаціях (найкращі фільм, режисер, артист, актриса і так далі).

Премії «Сезар» присуджується французьким та іноземним фільмам за підсумками попереднього нагородженню року за результатами таємного голосування членів Французької академії кінематографічних мистецтв. Створена в 1974 Академія об'єднує станом на 2012 рік більше 3500 членів, серед яких — представники дванадцяти різних професій кіноіндустрії, а також видних діячів, які підтримують розвиток індустрії кіно у Франції.

Таємне голосування відбувається за два тури, голоси членів Академії, які отримують відповідні бюлетені на свою домашню адресу, збираються поштою. У ході першого туру визначаються по п'ять претендентів на премію у кожній з номінацій, в ході другого — переможці в кожній номінації. Як стверджують організатори, підрахунок голосів закінчується до 18.00 в день урочистої церемонії в офісі відповідального секретаря Академії. Відповідальний секретар прибуває на церемонію із запечатаними конвертами, які передаються учасникам церемонії, які оголошують переможців, у міру оголошення списку номінантів у кожній категорії.

До 2012 року список номінацій виріс до 22: найкращий фільм року, найкращий режисер, найкраща актриса, найкращий актор, найкраща жіноча роль другого плану, найкраща чоловіча роль другого плану, найкращий дебют, найкраща молода актриса, найкращий молодий актор, найкращий оригінальний сценарій, найкращий адаптований сценарій, найкращий анімаційний фільм, найкращий іноземний фільм, найкращий документальний фільм, найкращий монтаж, найкращий композитор, найкращий звукорежисер, найкращий оператор, найкращий художник по костюмах, найкращий художник-постановник, найкраща короткометражка.

За традицією французька академія кіномистецтва щорічно вручає Почесний приз.

Спочатку передбачалося, що кожні десять років буде вручатися особлива премія «Сезар Сезарів» за найкращу французьку стрічку десятиліття, а в подальшому і найкращу стрічку двадцятиріччя. 1985 року фільм «Стара рушниця» режисера Робера Енріко отримав премію «Сезар Сезарів» за найкращу стрічку десятиліття. Однак, надалі ця премія не вручалася.

Церемонія вручення премії «Сезар» проходить щорічно в лютому. З 2002 вона проводиться на сцені паризького музичного театру «Шатле», що вміщає 3 тисячі глядачів. Захід в різні роки вели відомі актори Ліно Вентура, Жанна Моро, Шарль Ванель, Жан Маре, Ів Монтан, Сімона Сіньоре, Катрін Деньов, Марчелло Мастроянні, Ален Делон, Жерар Депардьє, Анні Жирардо, Фанні Ардан, Ізабель Аджані та інші.

У попередні роки лауреатами «Сезар» ставали фільми: «Кус-кус і барабулька» Абделатіфа Кешиша, «Леді Чаттерлей» Паскаля Феррана (2007), «Моє серце битися перестало» Жака Одіара (2006), «Ухилення» Абделатіфа Кешиша (2005), «Навали варварів» Деніса Аркана (2004), «Піаніст» Романа Поланскі (2003), «Амелі» Жана-П'єра Жене (2002), «На чужий смак» Аньєс Жауї (2001) та інші.

За історію існування премії найбільша кількість «Сезарів» отримали два фільми — «Останнє метро» (1980) режисера Франсуа Трюффо і «Сірано де Бержерак» (1990) Жан-Поля Раппно. Обом картинам, в яких головну роль виконав Жерар Депардьє, дісталося по десять нагород. Рекордні 14 номінацій (з яких 7 виграні) було у фільму «Камілла Клодель» (1988) режисера Брюно Нюйттена. У цьому фільмі також зіграв Депардьє. 8 премій здобув фільм 2005 «І моє серце завмерло» режисера Жака Одіара.

У 2010 лауреатом премії «Сезар» стала картина «Пророк» Жака Одіара, яка перемогла одразу у дев'яти номінаціях, включаючи «Найкращий фільм року» і «найкращу акторську гру». Приз за найкращу жіночу роль дістався Ізабель Аджані за стрічку «Останній урок» (La journee de la jupe) Жана-Поля Лілієнфельда.

Драма Клінта Іствуда «Ґран Торіно» отримала приз за найкращий іноземний фільм.

Едгар Рамірес зі статуеткою «Сезар», 2011

У 2011 році вищу нагороду французької кіноакадемії «Сезар» отримала драма французького режисера Ксав'є Бовуа «Про людей і богів». Француз Майкл Лонсдейл (Michael Lonsdale), який зіграв у «Про людей і богів», отримав приз за найкращу роль другого плану.

Польсько-французький режисер Роман Полянський отримав нагороду в номінації «найкращий режисер» за фільми «Примара» та «Венера в хутрі» (2014).

Найкращим дебютним фільмом за версією «Сезара» було визнано фільм французького режисера та автора коміксів Жоанна Сфара (Joann Sfar) «Генсбур, кохання хулігана» . Виконав роль Генсбура Ерік Ельмосніно визнаний найкращим актором.

Фільм американського режисера Девіда Фінчера «Соціальна мережа», що розповідає про засновника соціальної мережі Facebook Марка Цукерберга, отримав нагороду в номінації «найкращий іноземний фільм».

Француженка Сара Форестьє («Імена людей») визнана найкращою актрисою.

Категорії[ред.ред. код]

Нагороди за заслуги[ред.ред. код]

Спеціальні нагороди[ред.ред. код]

Скасовані нагороди[ред.ред. код]

Церемонії[ред.ред. код]

Церемонія Дата[2] Президент(и)[3] Організатор[4] Найкращий фільм
1-ша 3 квітня 1976 Жан Габен П'єр Чернія Стара рушниця
2-га 19 лютого 1977 Ліно Вентура Месьє Кляйн
3-тя 4 лютого 1978 Жанна Моро Провидіння
4-та 3 лютого 1979 Шарль Ванель П'єр Чернія та Жан-Клод Бріалі Чужі гроші
5-та 2 лютого 1980 Жан Маре П'єр Чернія та Пітер Устинов Тесс
6-та 31 січня 1981 Ів Монтан П'єр Чернія Останнє метро
7-ма 27 лютого 1982 Орсон Уеллс Жак Мартен та П'єр Чернія Боротьба за вогонь
8-ма 26 лютого 1983 Катрін Деньов Жан-Клод Бріалі Інформатор
9-та 3 березня 1984 Джин Келлі Леон Цитрон За наших коханих та Бал
10-та 3 лютого 1985 Симона Синьйоре П'єр Чернія Відчиніть, поліція!
11-та 22 лютого 1986 Мадлен Рено та Жан-Луї Барро Мішель Дрюкер[fr] Троє чоловіків та немовля у люльці
12-та 7 березня 1987 Шон Коннері Мішель Дрюкер[fr] та П'єр Чернія Тереза
13-та 12 березня 1988 Мілош Форман Мішель Дрюкер[fr] та Джейн Біркін До побачення, діти
14-та 4 березня 1989 Пітер Устинов П'єр Чернія Камілла Клодель
15-та 4 березня 1990 Кірк Дуглас Єва Руджері Занадто красива для тебе
16-та 9 березня 1991 Софі Лорен Рішар Боренже Сірано де Бержерак
17-та 22 лютого 1992 Мішель Морган Фредерік Міттеран Всі ранки світу
18-та 8 березня 1993 Марчелло Мастроянні Дикі ночі
19-та 26 лютого 1994 Жерар Депардьє Фабріс Лукіні та Клементін Селарьє Палити/Не палити
20-та 25 лютого 1995 Ален Делон Жан-Клод Бріалі та П'єр Чернія Дикі очерети
21-ша 3 лютого 1996 Філіп Нуаре Антуан де Кон Ненависть
22-га 8 лютого 1997 Анні Жирардо Насмішка
23-тя 28 лютого 1998 Жульєт Бінош Відомі старі пісні
24-та 6 березня 1999 Ізабель Юппер Уявне життя ангелів
25-та 19 лютого 2000 Ален Делон Ален Шаба Салон краси «Венера»
26-та 24 лютого 2001 Даніель Отей Едуар Баер На чужий смак
27-ма 2 березня 2002 Наталі Бей Амелі
28-ма 22 лютого 2003 Жеральдін Пайя Піаніст
29-та 21 лютого 2004 Фанні Ардан Гад Ельмалех Навали варварів
30-та 26 лютого 2005 Ізабель Аджані Виверт
31-ша 25 лютого 2006 Кароль Буке Валері Лемерсьє І моє серце завмерло
32-га 24 лютого 2007 Клод Брассер Леді Чаттерлей
33-тя 22 лютого 2008 Жан Рошфор Антуан де Кон Кус-кус і барабулька
34-та 27 лютого 2009 Шарлотта Генсбур Серафіна з Санліса
35-та 27 лютого 2010 Маріон Котіяр Валері Лемерсьє та Ґад Ельмалех Пророк
36-та 25 лютого 2011 Джоді Фостер Антуан де Кон Про людей і богів
37-ма 24 лютого 2012 Гійом Кане Артист
38-ма 22 лютого 2013 Жамель Деббуз Кохання
39-та 28 лютого 2014 Франсуа Клюзе Сесіль де Франс Я, знову я і мама
40-ва 20 лютого 2015 Дені Бун Едуард Баєр Тімбукту

Статистика[ред.ред. код]

Фільми які отримали 5 і більше нагород[ред.ред. код]

Нагород Фільм Рік Номінацій
10
Сірано де Бержерак
1990
13
10
Останнє метро
1980
12
9
Пророк
2009
13
8
І моє серце завмерло
2005
10
7
Усі ранки світу
1991
11
7
До побачення, діти
1987
9
7
Піаніст
2002
10
7
Провидіння
1977
8
7
Відомі старі пісні
1997
12
7
Серафіна з Санліса
2008
9
7
Тімбукту
2015
8
6
Артист
2012
10
6
Тереза
1986
10
5
Леді Чаттерлей
2007
9
5
Королева Марго
1994
12
5
Камілла Клодель
1988
12
5
Палити/Не палити
1993
9
5
Занадто красива для тебе
1989
11
5
Довгі заручини
2004
12
5
Життя у рожевому кольорі
2007
11
5
Кохання
2013
10
5
Я, знову я та мама
2014
10

Фільми, які отримали 10 і більше номінацій[ред.ред. код]

Фільм Рік Номінацій Нагород
Амелі 2001
13
4
Сірано де Бержерак 1990
13
10
Підземка 1985
13
3
Пророк 2009
13
9
Паліція 2012
13
2
Камілла роздвоюється 2013
13
0
8 жінок 2002
12
0
Останнє метро 1980
12
10
Чао, пяц 1984
12
5
Камілла Клодель 1988
12
5
Королева Марго 1994
12
5
Насмішка 1996
12
4
Відомі старі пісні 1997
12
7
Довгі заручини 2004
12
5
Управління державою 2012
12
3
Усі ранки світу 1991
11
7
Неллі та пан Арно 1995
11
2
Сімейна таємниця 2007
11
1
Все спочатку 2009
11
1
Про людей та богів 2010
11
3
Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом 1998
11
3
Занадто красива для тебе 1989
11
5
Життя у рожевому кольорі 2007
11
5
Ворог держави № 1 2008
10
3
І моє серце завмерло 2005
10
8
Бездоганна репутація 1981
10
0
Піаніст 2002
10
7
Тереза 1986
10
6
Ласкаво просимо 2009
10
0
Артист 2012
10
6
Прощавай, моя королево 2013
10
3
Кохання 2013
10
5
Я, знову я та мама 2014
10
5
Ів Сен Лоран 2015
10
1

Примітки[ред.ред. код]

  1. Le Figaro: Césars contre Oscars : deux cérémonies, deux standards
  2. Dates, les lieux et les diffuseurs. Académie des César. Процитовано 18 травня 2015. 
  3. Présidences de Cérémonie. Académie des César. Процитовано 18 тарвня 2015. 
  4. Maîtres de Cérémonie. Académie des César. Процитовано 18 травня 2015. 

Джерела[ред.ред. код]