Лебідь Микола Дмитрович
| Лебідь Микола Дмитрович | |
|---|---|
| Народився |
4 грудня 1899 Чернігів, Російська імперія |
| Помер |
8 лютого 1918 (18 років) Чернігів, УНР |
Лебідь Микола Дмитрович (4 грудня 1899, Чернігів[1] — 8 лютого 1918, Чернігів) — учасник Української революції 1917—1921 років, перша жертва більшовицького режиму у Чернігові.
Дитинство та юність[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї чиновника-українофіла Дмитра Климентовича Лебедя, друга Михайла Коцюбинського, видавця та члена чернігівської «Просвіти»[2]. Мати — Наталя Василівна. Микола — третя дитина у сім'ї після близнюків Ананія та Юлії. Навчався у Чернігівській гімназії. Член чернігівської організації Української партії соціалістів-революціонерів.
Загибель[ред. | ред. код]
30 січня 1918 року був затриманий більшовиками, згодом його знайшли на вулиці без свідомості та з вогнепальним пораненням голови. Травма виявилася несумісною із життям і 8 лютого 1918 року він помер на руках у своєї матері.
Існує думка, що М. Лебідь брав участь у бою під Крутами і був поранений саме там, однак джерела не підтверджують цього[3].
За ще однією версією, М. Лебідь був вбитий особами «з червоними пов'язками» за те, що вивісив жовто-блакитний прапор на Валу. Основою таких тверджень є публікація літературного твору Івана Чигирина у часописі «Українське Полісся» за 6 листопада 1941 року[4].
Похорон Миколи Лебедя відбувся 10 лютого 1918 року та набув широкого резонансу та по суті перетворився на українську маніфестацію. Похорон був масовим та урочистим: «з городської думи винесли на зустріч старі міські корогви». Були присутніми безліч людей, особливо молоді. У пресі друкувалися звіти про похорони. Панахиду відслужив ректор Чернігівської духовної семінарії Архимандрит Микола. Похований на кладовищі по вул. Старобілоуській.
Пам'ять[ред. | ред. код]
На могилі М. Лебедя було встановлено камінь з прикріпленим бронзовим тризубом та написом: «Щирий син України. Микола Лебідь. Народився року 1899 грудня 4. Вбитий року 1918 січня 30. Пером тобі земля, любий сину». У радянський час могила перебувала у запустінні. 14 жовтня 2004 року було урочисто відкрито оновлений надмогильний пам'ятник. З того часу на могилі регулярно проводяться панахиди. Постать М. Лебедя активно «розкручується» місцевими націоналістичними організаціями у контексті Героїв Крут.
Іноді прізвище М. Лебідя потрапляє у перелік учасників бою під Крутами 28 січня 1918 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп.10, спр. 1004
- ↑ Могила, яку віднайшли патріоти. Хто такий Микола Лебідь?. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Військові поховання вояків УНР. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 вересня 2011.
- ↑ Андрійчук Т. Родина Лебедів у національно-культурному житті Чернігова на початку ХХ ст. // Шрагівські читання: збірник статей і матеріалів / Відп. ред. О. Коваленко. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. — С. 83-93.