Лобдебург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лобдебург
Зображення
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Єна[1]
Входить до складу списку пам'яток культури Q14913204?
Статус спадщини пам'ятка культури[d][1]
Нічний вигляд
3D модель
Стан збереженості знесенийd
Мапа
CMNS: Лобдебург у Вікісховищі

Координати: 50°53′26″ пн. ш. 11°37′13″ сх. д. / 50.89055555558377364° пн. ш. 11.620277777805779° сх. д. / 50.89055555558377364; 11.620277777805779

Лобдебург (нім. Lobdeburg) — руїни замку біля Лобеди, району Єни.

Назві Лобдебург відповідають дві різні будови, а саме: «верхня» і «середня» фортеця. Зазвичай йдеться про останню.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Середня Лобдебург (на фото) розташована на підйомі Вельмісе — піднесеності між Лобедой і Бюргелем. Звідси видима середня частина долини річки Заале, долина Роди й Лойтри.

Від верхньої Лобдебург, яка була не форпостом основної фортеці, як довго вважалося, а самостійною фортецею[2], зберігся лише залишок стіни.

У 1236 р. згадується «нижня» фортеця (castrum inferiorum), від якої зараз на горі не залишилося ніяких слідів. Тому довгий час вважалося, що йдеться про замок в Лобеде, але новітні дослідження поставили це під серйозний сумнів[3]. Швидше за все, це просто була інша назва середньої фортеці.

Згодом Лобдебурги побудували уздовж річки Заале й інші фортеці: Бургау і Лойхтенбург. Фортеця Таутенбург, можливо, також заснована родом Лобдебургов: принаймні, феод Дорнбург-Таутенбург належав у XIII столітті цьому дворянському роду.

Історія[ред. | ред. код]

Лобдебург уперше згадана в 1166 році — 21 рік після першої письмової згадки Єни. Вона побудована Аухаузенами, що несли службу в імператора, й названа на ім'я місця Лобеда. Основою до цього послужили досить хороші стосунки між імператором та людьми, що служили у нього, з цього роду. Незабаром після спорудження замку сім'я, що управляла їм, стала іменуватися «фон Лобдебург». У 1185 р. будівництво фортеці було завершене.

Приблизно у 1220 р. рід Лобдебургов поділився на п'ять ліній (Leuchtenburg, Arnshaugk, Elsterberg, Saalburg, Burgau). Головна лінія вже до 1227 р. стала іменуватися «фон Лойхтенбург», змінивши з незрозумілої причини резиденцію з багато побудованої фортеці Лобдебург, яка була залишена спеціальним службовцем, на фортецю в Лойхтенбург у Кале.

В процесі розширення володінь Лобдебурги займалися розвитком міста Єни. На другу половину XII століття доводяться перші точні археологічні знахідки на території старого міста. Згідно з новітніми дослідженнями Єна уперше згадується в 1145 р.[4] і отримала міське право між 1125 і 1240 рр. В останній чверті XII століття в Єні існував, очевидно, ринок, панами й охоронцями якого були Лобдебурги. До наших днів збереглося 5 монет-брактеатів, що карбували приблизно в 1175—1200 рр., на яких написане «Hartmannus de Lobdeburc». Оскільки в їх володіннях Єна тоді була найбільшим населеним пунктом, то можна припустити, що монети випускалися для ринку[5].

Династія Лобдебургов процвітала в XII—XIII столітті, коли нею було засновано багато фортець і багатьом селам даровано міське право: Єні (між 1225 і 1240), Штадтроде (1251), Лобеді (до 1284), Шляйцу (до 1285), Нойштадту (до 1287), Кале (до 1299) й Песнеку (до 1289)[6]. В XIV столітті усі лінії Лобдебургов збідніли й втратили своє велике політичне значення. Їх володіння поступово переходили в руки роду Веттінів (Wettin), які мали титул тюрингских ландграфов і маркграфів майсеновских. Так, у 1340 р. і фортеця Лобдебург перейшла під їх контроль. Останньою з династії Лобдебургов вимерла в 1448 р. лінія Лобдебург-Бургау[7], резиденції якої знаходилися в Бургау й Лобеде — раніше самостійних селищах, тепер районах Єни.

У 1450 р. герцог Вільгельм II зруйнував фортецю Лобдебург у ході саксонської міжусобної війни (1446—1451). Камені руїн були використані для спорудження моста через Заале в Бургау (побудований в 1491—1544 рр.).

З 1912 р. існує об'єднання Lobdeburg-Gemeinde 1912 e.V. Воно, спільно з відомством пам'ятників культури Єни, займається утримуванням і реставрацією фортеці, а також навколишньої території. Усередині об'єднання працює група «Ruine Lobdeburg»[8] (руїни Лобдебург). З моменту об'єднання проводяться роботи по захисту пам'ятників романської культури: в їх рамках замок обзавівся сталевим корсетом. Окрім декількох незначних досліджень, єнинський міський археолог Маттиас Рупп працює над зборами історичної архітектурної документації «середнього» Лобдебурга.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://www.jena.de/fm/1727/denkmalkarte.pdf
  2. Jonscher, стор. 221.
  3. Jonscher, стор. 224—225.
  4. Werner, стор. 31-38.
  5. Werner, стор. 44.
  6. Werner, стор. 30.
  7. Jonscher, стор. 223.
  8. «Mit Herz und Verstand — Rettet die Lobdeburg». Thüringer Monatsblätter Nr.28, S. 290/291

Джерела[ред. | ред. код]

  • Die Lobdeburg bei Jena, nach Urkunden und sicheren Nachrichten geschichtlich dargestellt, Eduard Schmid, Єна 1840.
  • Die Lobdeburg, Zeitschrift für Bauwesen, 1860.
  • Die Lobdeburg bei Jena, Thüringer Kalender von 1909.
  • Rechenschaftsbericht des DHV für 1927.
  • Die Herren von Lobdeburg bei Jena, ein thüringisch-osterländisches Dynastengeschlecht vom 12. bis zum 15. Jahrhundert, Hans Großkopf.
  • Die Lobdeburg und Ihre Geschichte, V. Lommer, Єна 1929.
  • Geschichte der Stadt Lobeda. Erster Teil, Herbert Koch, Лобода 1939.
  • Geschichte der Stadt Lobeda. Zweiter Teil. Von der Reformation bis zum Stadtbrande von 1640 Herbert Koch, Лобода 1941.
  • Geschichte Thüringens, Bd. 2: Hohes und spätes Mittelalter, Teil 1, hg. v. Hans Patze und Walter Schlesinger, 1974, стор. 193-199.
  • Vier Burgen auf dem Hausberg bei Jena, Burgen und Schlösser in Thüringen, Michael Platen, 1996.
  • Lobeda und seine Burgen, Paul Wolff.
  • Inferiorum Castrum Lobdeburg und das heutige Schloß in Lobeda, Christian Fritzsche.
  • Der Kapellenerker der Lobdeburg bei Jena, Christian Fritzsche.
  • Jonscher, Reinhard: Von Ammerbach bis Zwätzen. Geschichte der Jenaer Vororte (= Bausteine zur Jenaer Stadtgeschichte 15), 2012, стор. 213-248.
  • Werner, Matthias: Die Anfänge der Stadt Jena und die Stadtkirche St. Michael, in: Inmitten der Stadt. St. Michael in Jena, hg. v. Volker Leppin und Matthias Werner, 2004, S. 9-60.


Посилання[ред. | ред. код]