Малкога сірочерева
| Малкога сірочерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phaenicophaeus viridirostris (Jerdon, 1840)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Zanclostomus viridirostris Rhopodytes viridirostris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Малко́га сірочерева[3] (Phaenicophaeus viridirostris) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Мешкає в Індії і на Шрі-Ланці[5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 39 см, вага 77 г. Голова і спина темно-сірі з тьмяно-зеленим або синьо-зеленим відблиском, крила синьо-зелені, блискучі. Хвіст довгий, східчастий, стернові пера мають широкі білі кінчики, помітні на нижній стороні хвоста. Нижня частина тіла блідо-охриста або сіра. Пера на підборідді і горлі роздвоєні, гострі, дещо жовтуваті, щро надає горлу колючого і смугастого вигляду. Навколо очей плями голої синьої шкіри, дзьоб великий, світло-жовто-зелений. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів верхня частина тіла більш тьмяна, крила більш коричневі[6][7].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сірочереві малкоги мешкають на півдні півострова Індостан (на південь від Гоа і Одіши), локально на заході Індії, в штатах Гуджарат і Махараштра, а також на острові Шрі-Ланка, переважно в рівнинних районах[8][9]. Вони живуть в сухих тропічних лісах і в чагарникових заростях, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться гусінню, кониками, богомолами, цикадами, жуками, а також дрібними ящірками і плодами. Не практикують гніздовий паразитизм. Розмножуються протягом всього року, переважно з березня по травень[10][11]. Гніздо чашоподібне, встелюється зеленим листям, розміщується на дереві або в чагарниках, на висоті 1-2 м над рівнем моря. В кладці 2 білих яйця[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phaenicophaeus viridirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 03 січня 2023
- ↑ Jerdon, T.C. (1840). Catalogue of the Birds of the Peninsula of India. Madras Journal of Literature and Science. 11: 207—239.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 січня 2023.
- ↑ Ali, Salim; Ripley, S. Dillon (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3. Stone Curlews to Owls (вид. 2). Delhi: Oxford University Press. с. 233—234.
- ↑ Blanford, W.T. (1895). The Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Birds. Volume III. London: Taylor and Francis. с. 231—232.
- ↑ Abdulali, Humayun (1971). A catalogue of the birds in the collection of the Bombay Natural History Society-10 Cuculidae. Journal of the Bombay Natural History Society. 68: 756—772.
- ↑ Abdulali, Humayun (1953). The distribution of the Greenbilled Malkoha (Rhopodytes viridirostris Jerdon). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 51 (3): 737—738.
- ↑ Legge, W. Vincent (1880). A history of the birds of Ceylon. Volume 1. Т. 1. London. с. 258—259.
- ↑ Biddulph,C.H. (1936). The Small Green-billed Malkoha [Rhopodytes viridirostris (Jerdon)]. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 39 (1): 178.
- ↑ Davidson, J. (1898). The Birds of North Kanara. Part II. Journal of the Bombay Natural History Society. 12 (1): 43—72.
- ↑ Baker, E.C. Stuart (1927). The Fauna of British India including Ceylon and Burma. Birds. Volume 4 (вид. 2). London: Taylor and Francis. с. 177—178.
Джерела[ред. | ред. код]
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |