Маріка мадагаскарська
| Маріка мадагаскарська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_male.jpg) Самець мадагаскарської маріки (підвид C. s. apolis, Туліара)
_female.jpg) Самиця мадагаскарської маріки (підвид C. s. apolis, Туліара)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cinnyris sovimanga (Gmelin, 1788) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Nectarinia sovimanga | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ма́ріка мадагаскарська[2] (Cinnyris sovimanga) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає на Мадагаскарі та на сусідніх островах. Малабарська маріка раніше вважалася підвидом мадагаскарської маріки.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 10 см, розмах крил 13 см. У самців голова. спина і горло зелені, металево-блискучі. Груди чорнуваті, на грудях червона смуга. Живіт жовтий, хвіст і крила коричневі. На боках грудей жовті плямки. У самиць верхня частина тіла сірувато-коричнева, живіт тьмяно-жовтий, горло і груди сірі, поцятковані темними плямками. Молоді птахи подібні до самиць, однак підборіддя і горло у них чорніші, а верхня частна тіла більш оливкова.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- C. s. sovimanga (Gmelin, JF, 1788) — Мадагаскар (за винятком півдня) і острови Глорйоз;
- C. s. apolis Hartert, E, 1920 — південь Мадагаскару;
- C. s. aldabrensis Ridgway, 1894 — атол Альдабра.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Мадагаскарські маріки живуть в тропічних і мангрових лісах, чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 2300 м над рівнем моря. Живляться нектаром, комахами і павуками. Сезон розмноження триває з серпеня по березень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, зроблене зі стебел трави, листя і кокосових волокон, розміщується на висоті 1-2 м над землею. В кладці 2 білуватих, поцяткованих червонуватими плямками яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 16-18 день. Мадагаскарські маріки є одними з найбільш поширених дрібних птахів Мадагаскару, разом з мадагаскарськими окулярниками і мадагаскарськими таміками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris sovimanga. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Penny, Malcolm (1974): The Birds of Seychelles and the Outlying Islands. Collins, London. ISBN 0-00-216060-9
- Sinclair, Ian & Langrand, Olivier (2003): Birds of the Indian Ocean Islands. Struik, Cape Town
- Skerrett, Adrian; Bullock, Ian & Disley, Tony (2001): Birds of Seychelles. Princeton University Press, Princeton, NJ. ISBN 0-691-08863-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Benson, C.W.; Beamish, H.H.; Jouanin, C.; Salvau, J.; Watson, G.E. (15 January 1975). The birds of the Iles Glorieuses (PDF). Atoll Research Bulletin. 176: 1—34. doi:10.5479/si.00775630.176.1. Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |