Марія Фредеріка Гессен-Кассельська (1768—1839)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Марія Фредеріка Гессен-Кассельська.
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
нім. Marie Friederike von Hessen-Kassel
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
Портрет Марії Фредеріки пензля К. К. Керера, близько 1796 року
7-а княгиня-консорт Ангальт-Бернбурга
Початок правління: 9 квітня 1796
Кінець правління: 1807
Інші титули: герцогиня-консорт Ангальт-Бернбургу (1807—1817)
Попередник: Луїза Альбертіна Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Пльонська
Наступник: Фредеріка Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
(як герцогиня-консорт)
Дата народження: 14 вересня 1768(1768-09-14)
Місце народження: Ганау, Гессен-Кассель
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 17 квітня 1839(1839-04-17) (70 років)
Місце смерті: Ганау
Поховання Marienkirche Hanaud
Чоловік: Алексіус Фрідріх Крістіан
Діти: Катерина Вільгельміна, Луїза, Фрідріх Амадей, Александр Карл
Династія: Гессенський дім, Асканії
Батько: Вільгельм I
Мати: Вільгельміна Кароліна Данська

Марія Фредеріка Гессен-Кассельська (нім. Marie Friederike von Hessen-Kassel, 14 вересня 1768 — 17 квітня 1839) — гессенська принцеса з Гессенського дому, донька першого курфюрста Гессена Вільгельма I та данської принцеси Вільгельміни Кароліни, дружина князя, а згодом — герцога, Ангальт-Бернбургу Алексіса (1794—1817). Часто мандрувала одна, інколи залишаючи країну без дозволу чоловіка. Оскільки це вважалося рівносильно перелюбству, Алексіс оформив розлучення. З 1822 року була примусово ізольована братом-курфюрстом в Ганау, що призвело до її психічного розладу.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилась 14 вересня 1768 року в Ганау. Була первістком в родині графа Ганау Вільгельма IX та його дружини Вільгельміни Кароліни Данської, з'явившись на світ за чотири роки після їхнього весілля. Мала молодшу сестру Кароліну Амалію та братів Фрідріха і Вільгельма. Пройшла конфірмацію влітку 1784 року.[1]

Марія Фредеріка у колі родини на портреті роботи В. Бьоттнера, 1791, Королівська колекція

У 1785 році батько став правлячим ландграфом Гессен-Касселю. Родина приєдналася до нього у Касселі на початку того ж року. Це не завадило йому мати численних коханок та позашлюбних дітей.[2] Проблемний шлюб батьків призвів до тісного зв'язку Марії Фредеріки з матір'ю.

Хоча Вільгельм був одним із найбагатших правителів, його двір був простим: було відмовлено від опери та балету, скорочений придворний оркестр, відмінена лотерея, зменшена кількість війська.[3]

У 1789 році руки принцеси безуспішно просив овдовілий вюртемберзький принц Фрідріх. Було також відмовлено Фрідріху Баденському та графу Ліппе-Детмольда Леопольду.[1]

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Лише у 26-річному віці Марія Фредеріка стала дружиною спадкоємного принца Ангальт-Бернбургу Алексіса, старшого від неї на рік. Весілля відбулося 29 листопада 1794 року в Касселі. Після вінчання пара провела там кілька місяців і лише у квітні 1795 року переїхала до Балленштедту. Тоді ж принцеса завагітніла і на новий 1796 рік народила первістка. Всього у подружжя з'явилося четверо дітей:

Портрет герцога Алексіса пензля К. К. Керера, близько 1796 року
  • Катерина Вільгельміна (1 січня—24 лютого 1796) — прожила 2 місяці;
  • Луїза (1799—1882) — дружина прусського принца Фрідріха, мала двох синів;
  • Фрідріх Амадей (19 квітня—24 травня 1801) — прожив місяць;
  • Александр Карл (1805—1863) — герцог Ангальт-Бернбургу у 1834–1863 роках, був одружений із принцесою Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзькою Фредерікою Кароліною, дітей не мав.

У квітні 1796 року Алексіс став правлячим князем Ангальт-Бернбургу, а Марія Фредеріка — княгинею-консортом.[4] Втім, вона віддавала перевагу перебуванню в Касселі, гостюючи там тривалий час, оскільки чоловік мав у Балленштедті коханок. Єдиною її подругою була фрейліна Вільгельміна фон Бутлар.[1]

Народження у 1805 році спадкоємця дещо поліпшило сімейне життя подружжя, хоча герцогиня продовжувала часто мандрувати сама. Була однією з перших альпіністок, що піднялися на гірський масив Монблан.[5] Подорожувати у 1813–1816 роках вирушала без дозволу чоловіка. Хоча поїздки були, в першу чергу, спрямовані на поліпшення її здоров'я, жінка також використовувала мандрівки як можливість мати певну особисту свободу, на що суспільство реагувало неприйняттям і нерозумінням.[6] Умисний від'їзд в той час був рівносильний перелюбству, через що батько кілька разів відправляв її назад до Балленштедту. Коли ж Марія Фредеріка знову вирішила поїхати до Італії в 1817 році, Алексіс подав на розлучення. В ході перемовин щодо розриву герцогиня сказала чоловікові: «Вільною я народилася, вільною хочу жити і вільною хочу померти».[7].

Розлучення було оформлене 6 серпня 1817 року. В результаті жінка втратила всі свої права, їй навіть не дозволили бути присутньою на весіллі власної доньки із принцом Фрідріхом Прусським в листопаді того ж року.[1]

Після розлучення[ред. | ред. код]

Після розлучення продовжила мандрувати. Алексіс у січні 1818 року узяв морганатичний шлюб із Луїзою Доротеєю фон Зонненберг, який тривав лише чотири місяці через передчасну смерть дружини. У травні 1819 року він узяв інший морганатичний шлюб із сестрою другої дружини, Ернестіною фон Зонненберг.

Міський палац Ганау близько 1828 року

У січні 1820 року померла матір Марії Фредеріки, цю втрату жінка перенесла дуже важко. Батько вирішив, що вона втратила ґлузд і замкнув її у мисливському замку Ваберн.[8][9] До міського замку Ганау їй вдалося перебратися лише за кілька місяців. Повну свободу здобула лише після смерті батька у лютому 1821 року.[1]

Переїхавши до Бонну, вела активне соціальне життя і наробила багато боргів. Її брат Вільгельм, який замість батька очолив Гессен, запропонував їй повернутися на батьківщину, у відповідь на що Марія Фредеріка здійснила спробу втечі до Брюсселю. Генерал-майор Рейнхард фон Далвігк у 1822 році проти її волі доставив колишню герцогиню до Ганау. Викрадення з прусської території мало свої дипломатичні наслідки.

Примусова ізоляція жінки, в якій вона опинилася на батьківщині, призвела до погіршення стану її здоров’я. Померла Марія Фредеріка у повному психічному розладі.[1] Герцогині не стало 17 квітня 1839 року в досить похилому віці. Була похована 22 квітня у крипті реформатської церкви Святої Марії в Ганау. Її серце зберігається в урні у крипті замкової церкви Святого Егідія у Бернбурзі.[10]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Брати Грімм, як і Марія Фредеріка, народилися в Ганау і тривалий час жили у Касселі.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Вільгельм VIII
 
Доротея Вільгельміна Саксен-Цайцька
 
Георг II
 
Кароліна Ансбахська
 
Крістіан VI
 
Софія Магдалена Бранденбург-Кульмбахська
 
Георг II
 
Кароліна Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх II
 
 
 
 
 
Марія Великобританська
 
 
 
 
 
Фредерік V
 
 
 
 
 
Луїза Великобританська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельміна Кароліна Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Фредеріка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Гессенські біографії. Марія Фредеріка Гессен-Кассельська [1] [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. ↑ Гессенські біографії. Вільгельм I [2] [Архівовано 18 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. ↑ Hermann von Petersdorff: Wilhelm I. (Kurfürst von Hessen). In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 64–75. [3] [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ У 1807 Ангальт-Бернбург став герцогством.
  5. ↑ Де вона зламала ногу у 1810 році.
  6. ↑ Annette C. Cremer / Anette Baumann / Eva Bender (Hgg.): Prinzessinen unterwegs [4] [Архівовано 18 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ Лекція Катрін Геде «Між впертістю і божевіллям» [5] [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Мисливський замок Ваберн [6] [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  9. ↑ «Wilhelm Böttner (1752 – 1805), ein hessischer Hofmaler Studien zur Porträt- und Historienmalerei mit Katalog». Принцеса Марія Фредеріка Гессен-Кассельська. — стор. 39. [7] [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  10. ↑ Гессен-Кассель [8] [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Sabine Köttelwesch: Geliebte, Gemahlinnen und Mätressen. Zehn Frauenschicksale aus dem Umfeld des Kasseler Fürstenhofes (Die Geschichte unserer Heimat 41), Hofgeismar, 2004, стор. 85–98.
  • Detlev Schwennicke: Europäische Stammtafeln (Stammtafeln zur Geschichte der europäischen Staaten/Neue Folge; 3). Frankfurt, 2000.
  • Reinhard Suchier: Genealogie des Hanauer Grafenhauses. In: Festschrift des Hanauer Geschichtsvereins zu seiner fünfzigjährigen Jubelfeier am 27. August 1894, Hanau, 1894.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Фредеріка_Гессен-Кассельська_(1768—1839)&oldid=41935764