Марія де Бурбон (1515—1538)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія де Бурбон
фр. Marie de Bourbon
Марія де Бурбон
Марія де Бурбон
Зарисовка портрета Марії роботи Жана Клуе.
Пізніше з цієї зарисовки зроблено портрет, який і відправили в Шотландію королю Якову V
 
Народження: 29 жовтня 1515(1515-10-29)
Шато де ла Фер, Пікардія
Смерть: 28 вересня 1538(1538-09-28) (22 роки)
Там само
Поховання: Собор Паризької Богоматері
Рід: Бурбони
Батько: Карл IV де Бурбон-Вандом
Мати: Франсуаза Алансонська

Мар́ія де Бурб́он (фр. Marie de Bourbon; 29 жовтня 1515, Пікардія — 18 вересня 1538, там само) — французька принцеса, донька Карла IV, герцога Вандома і Франсуази Алансонської. Марію розглядали на роль нареченої шотландського короля Якова V, однак вибір був зроблений на користь Мадлен Французької.

Походження[ред. | ред. код]

Марія де Бурбон народилася 1515 року в Шато де ла Фер в сім'ї Карла IV, герцога Вандомського[ru], і Франсуази Алансонської; Марія стала першою донькою і другою дитиною з тринадцяти їхніх дітей. По батьківській лінії Марія доводилася онукою Франсуа, графа Вандомського[en], і Марії де Люксембург; по материнській — Рене, герцога Алансона[ru], і Маргарити Лотарингської[1]. Крім дванадцяти рідних братів і сестер, Марія мала єдиноутробних брата і сестру від шлюбу матері з Франсуа II, герцогом де Лонгвіль[ru], однак на момент народження принцеси обидва вони були мертві.

Матримоніальні плани[ред. | ред. код]

Перші переговори[ред. | ред. код]

1517 року відбулось підписання франко-шотландського Руанського договору[en], що мав на меті підтримати Старий союз, ослаблений поразкою шотландців у битві біля Флоддена. Одним із положень договору значилося одруження шотландського короля з французькою принцесою. У квітні 1530 Джон Стюарт, герцог Олбані, був уповноважений завершити переговори про шлюб Якова V і Мадлен Французької[2]. Втім, позаяк Мадлен не володіла відмінним здоров'ям, було запропоновано іншу наречену — Марію де Бурбон — і посаг, гідний дочки французького короля. До кінця 1534 року секретар Джона Стюарта, Ніколас Каніве, і секретар шотландського монарха Томас Ерскін[en] доставили Якову V портрет Марії, що належав пензлю Жана Клуе[3][4].

1533 року Маргарита Наваррська обговорила матримоніальні плани з дипломатом Генріха VIII, герцогом Норфолка. Вона зазначила, що герцог Вандом був тісно пов'язаний з імператором Карлом V і стверджувала, що Марія та її сестра були «хворими й кривими». Маргариту також дивувала можливість шлюбу Якова V з Христиною Данською, оскільки була переконана, що на роль королеви Шотландії більше підійде її зовиця Ізабелла[en][5].

У січні 1535 року Яків V спрямував Франциску I листа, в якому пояснив, що відчуває ніби переговори були спотворені й надсилає до Франції свого глашатая Джеймса Айкенхеда. Айкенхеду було доручено розтлумачити, що Яків не може відійти від договору 1517 року, побравшись з нареченою не королівської крові без згоди парламенту Шотландії[6].

Другі переговори[ред. | ред. код]

У відповідь на пояснення Айткенхеда Франциск I знову твердо вказав Якову V на те, що Мадлен, французька принцеса з королівської сім'ї, не може вийти заміж за короля через слабке здоров'я. Франциск вкотре запропонував альтернативний варіант шлюбу з Марією[7].

5 червня 1535 Яків писав Франциску щодо можливості шлюбу з Мадлен, договору і заміни нареченої Марією. Він писав, що чув від Ніколаса Каніве, що Марія Бурбон була можливою нареченою. Яків V відіслав листа з його «знайомим слугою» Джеймсом Айкенхедом, якому доручив переконатися, що жінка, яку Якову пропонують за дружину, відповідає його очікуванням стосовно характеру, манер і титулу. Крім того, Айкенхед повинен був довідатися стосовно обіцяного королівського посагу для Марії, якщо вона відповідає всім вимогам короля. У разі укладення шлюбного договору Марія разом зі своїми придворними дамами (всі вони на вимогу Якова мали бути аристократичного походження) повинна була негайно відбути у свій новий будинок, щоб встигнути прибути до Шотландії до настання зими. Того самого дня Яків відправив листи аналогічного змісту Філіппу Шабо[ru] і Анну де Монморансі[8].

У той період герцог Олбані серйозно задумався про можливість шлюбу Якова V з овдовілою герцогинею Міланською і став гальмувати переговори про шлюб з Марією. Крім того, при шотландському дворі поповзли чутки про те, що король бажає обвінчатись зі своєю колишньою коханкою Маргарет Ерскін. І все-таки 28 грудня 1535 року Айкенхед вирушив до Франції, щоб поновити переговори про союз із Вандомським домом і зміг укласти найбільш вигідний для короля договір. Яків призначив свого повіреного законним представником шотландського короля для завершення шлюбних справ[9].

29 березня 1536 року в Крем'є поблизу Ліона було підписано і скріплено королівською печаткою остаточний договір про шлюб короля Якова I й Марії Бурбон. На підписанні були присутні Жан III д'Етурмель, управитель двору герцога Вандомського; Матьє де Лонгжу, єпископ Суассона[en]; Гійом Пойє[fr], глава французького парламенту; Гійом Фе, сеньйор Ферні, королівський камергер, і Джеймс Айкенхед (у французьких документах він позначений як Hacquenet). Шлюбний договір підписали Франсуа де Турнон[ru], канцлер Антуан де Бург, Анн де Монморансі, маршал Франції, і адмірал Філіпп Шабо, граф Бюзансе[10]. Згідно з договором, серед іншого, в разі передчасної смерті Якова в довічне розпорядження Марії переходив Фолклендський палац[11]. У квітні 1536 року Франциск I, як закріплення договору, передав Якову намисто Ордену Святого Михайла[12]. У липні 1536 року помер герцог Олбані, так і не дочекавшись королівського весілля.

Відмова Якова V і подальше життя[ред. | ред. код]

Шотландський король відвідав Марію в Сен-Кантені в Пікардії у вересні 1536 року, а потім вирушив на південь, щоб зустрітися з Франциском I[13]. При французькому дворі Яків V зустрівся з дочкою Франциска I, Мадлен, в яку закохався з першого погляду. Попри вже укладений договір, шотландський король став просити руки Мадлен. Посилаючись на хворобу принцеси й суворий клімат Шотландії, який міг виявитися фатальним для здоров'я доньки, що вже похитнулося, Франциск I не дав згоди на шлюб[14]. Яків наполягав і, врешті-решт, Франциск поступився: договір з Марією був розірваний і 1 січня 1537 року в Соборі Паризької Богоматері Яків і Мадлен одружилися[15].

14 жовтня 1536 року Родольфо Піо да Карпі[en], єпископ Фаенци, писав, що Франциск I запропонував Марії в чоловіки герцога Лотарингського[13], однак подальшого розвитку ця пропозиція не дістала. Мадлен померла через кілька місяців після весілля; Марія спочила трохи пізніше, ніж через півтора року. На думку шотландського хроніста Роберта Ліндсі[en], Марія була настільки засмучена відмовою Якова побратися з нею, що незабаром тяжко занедужала і померла[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Louda, Maclagan, 1999, с. таб. 68.
  2. ↑ Hannay, 1954, с. 43—44, 51—52, 170.
  3. ↑ Hannay, 1954, с. 280—281.
  4. ↑ Bapst, 1889, с. 232.
  5. ↑ Duke Of Norfolk to Henry VIII // Letters and Papers, Foreign and Domestic, Henry VIII. — London : Her Majesty's Stationery Office, 1882. — Vol. 6 (1533), no. 692.
  6. ↑ Hannay, 1954, с. 282—283.
  7. ↑ Hannay, 1954, с. 51—52, 283.
  8. ↑ Hannay, 1954, с. 289—290.
  9. ↑ Hannay, 1954, с. 283, 289—290, 302—305.
  10. ↑ Decagny, 1857, с. 37.
  11. ↑ Hannay, 1954, с. 314—315.
  12. ↑ Hannay, 1954, с. 273.
  13. ↑ а б Cameron, 2005, с. 131.
  14. ↑ Ashley, 1999, с. 570.
  15. ↑ Lindsay Webster. Why did the «Rough Wooing» Fail to break the Auld Alliance?. Rough Wooing (англ.). gaddgedlar.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2004. Процитовано 6 вересня 2015.
  16. ↑ Lindsay, 1814, с. 374.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_де_Бурбон_(1515—1538)&oldid=37124620