Милорадович Дмитро Миколайович
| Милорадович Дмитро Миколайович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1907 | ||
| Народження: | 1869 | |
| Смерть: | не раніше 1917 | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Освіта: | Морський кадетський корпус | |
| Рід: | Милорадовичі | |
| Батько: | Микола Дмитрович Милорадович | |
Дмитро Миколайович Милорадович (1869 — після 1917) — український дворянин, офіцер Російського імператорського флоту. Депутат Державної думи Російської імперії II скликання[ru] від Полтавської губернії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1869 року в українській дворянській родині Милорадовичів. Був правнуком таврійського губернатора Григорія Милорадовича.
Навчався в Морському кадетському корпусі. Після завершення навчання служив на кількох кораблях Російського імператорського флоту у званні офіцера. Здійснив навколосвітню подорож на кліпері «Джигіт[ru]». 1892 року Милорадович супроводжував великого князя Миколу Олександровича (майбутнього імператора Миколу II) у його подорожі.
1893 року в чині мічмана пішов у відставку із флоту. Відтоді до 1901 року служив земським начальником Кременчуцького повіту. Після цього протягом кількох років був головою Кременчуцької повітової земської управи. У 1903 році засідав у складі спеціальної комісії управи стосовно вибору проєкту для спорудження будинку Полтавського губернського земства[1]. За ініціативою Дмитра Милорадовича було створено Товариство сільських господарів Полтавської губернії та місцеве товариство заохочення конярства. Володів земельними наділами загальним розміром 1750 десятин.
6 лютого 1907 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії II скликання[ru] від Полтавської губернії. Входив до фракції октябристів та Групи правих і поміркованих. Працював у таких комісіях думи як продовольчій, із запитів та аграрній.
Після розпуску думи II скликання повернувся на Полтавщину, де очолив кременчуцький відділ Всеросійського національного союзу[ru][2]. Доля після 1917 року невідома.
Родина[ред. | ред. код]
1898 року одружився з Марією Михайлівною Сухотіною[3]. У шлюбі народилося двоє синів[4]:
- Микола (нар. 1899, Кременчук);
- Кирило (1900–1959) — закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, воював у ЗСПР та Російській армії Врангеля, емігрував до Франції[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Полтавщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — С. 788. — ISBN 5-88500-033-6.
- ↑ Санькова С. М. Русская партия в России: образование и деятельность Всероссийского национального союза (1908—1917). — Орел, 2006. — С. 344. (рос.)
- ↑ Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 544.
- ↑ Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 545.
- ↑ Волков С. В. Офицеры флота и морского ведомства. — М., 2004. — С. 312. (рос.)
- ↑ Российское зарубежье во Франции, 1919—2000 : биогр. слов. : в 3 т / под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — М. : Наука: Дом-музей Марины Цветаевой, 2008. — Т. 1. — ISBN 978-5-02-036267-3. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
- Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. — Кіевъ : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1912. — Т. 3 : Л-О. — С. 544. (рос. дореф.)
- Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 337.
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 77. (рос.)
| ||||||||||||||||||||
.png)
