Монастир Пресвятого Серця Христового (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастир Пресвятого Серця Христового (Тернопіль)

Тип монастир
Країна  Україна
Розташування Тернопіль

Монастир Пресвятого Серця Христового в Тернополі (ЧСВВ) — монастир Української греко-католицької церкви в м. Тернопіль.

Історія[ред. | ред. код]

У довоєнний період монастирів сестер Василіянок у Тернополі не було, тут були монастирі (доми) сестер Студиток та сестер Служебниць. Осілість сс. Василіянок у Тернополі пов'язана з підпільним служінням УГКЦ. У 1957 році владика Василь Величковський привіз вперше сестер Василіянок до Тернополя. Чотири сестри (с. Емілія-Анна, с. Марія-Ольга, с. Тереза та с. Юлита) оселилися в будинку до вул. Крушельницької, ЗА.

Міліція постійним стеженням намагалася контролювати їхню підпільну і повсякденну діяльність. Та, незважаючи на це, монастир поповнювався новими чернечими покликаннями. У 1957 році до сестер монастиря приєдналася перша кандидатка в роки підпілля УГКЦ — сестра Йоана-Ірина Кордуба. Вона продовжувала проживати з родиною вдома. У 1958 році до них також приєдналася сестра Параскевія-Пракседа Ангелюк, яка працювала в монастирі кухаркою. У 1960 році в монастир вступила с. Йосифа-Юзефа Савка, але не проживала в ньому, а в с. Драганівка, доїжджаючи до монастиря. У тому ж році вступила до монастиря сестра Сильвія-Стефанія Салук, яка також проживала в селі Драганівка та приїздила часто в монастир. Вона переїхала в монастир у 1977 році та пішла працювати санітаркою разом з сестрою Йосифою Савкою. У 1980 році вступила до монастиря сестра Меланія-Марія Ковальчук, але і вона проживала окремо від сестер. Вона працювала в інфекційній лікарні санітаркою. Сестри її називали «покутницею» через її невибагливість. У 1965 році до спільноти приєдналася сестра Макра-Марія Бойко, яка працювала робітницею на хлібзаводі.

У 1968 році владика Василь Величковський придбав для сестер Василіянок будинок у Тернополі на вул. Будзіновського, 5, де й нині мешкають сестри. У 1975 році вступила до монастиря Павлина-Ярослава Гуль з с. Баворів, але продовжувала жиги з матір'ю в селі та працювати в колгоспі. У 1997 році вона перейшла жити в монастир. У 1970 році до монастиря вступила сестра Маргарета-Люба-Марія Коцюба з с. Острів.

Згодом приєдналася с. Леся Тиха. Спочатку вона працювала продавцем. У 1982 році влаштувалася санітаркою в тубдиспансер, а в 1983 році вступила в медучилище, після закінчення якого в 1986 році, перейшла на роботу медсестрою. Часто монастир навідувала мати Юлія Зелена — головна настоятелька сестер ЧСВВ, яка проживала в Золочеві.

У 1982 році спільнота поповнилася сестрою Матеєю-Марією Лебедович, яка жила в монастирі та працювала санітаркою в туберкульозному диспансері. У 1991 році вона працювала нянею в сиротинці, а з 1996 року перейшла на роботу при церкві Матері Божої Неустанної Помочі в Тернополі. У 1994 році в монастир вступила сестра Марія-Ольга Цибульська, яка відбула новіціят у Львові, а у 1997 році повернулася в монастир.

Літургійне життя монастиря забезпечували підпільні священники. Приїздив зі Львова отець Євстахій Смаль, редемпторист, який проводив богослужіння о третій годині ночі. Приїздив також о. Стефан Захарко, до якого приходили до сповіді багато людей. Владика Величковський призначив сповідником сестер отця Йосафата Алиськевича, василіянина, який проживав у Великій Березовиці. Загалом у монастирі проводили підпільні богослужіння багато священників УГКЦ та владик: владика Ігор Возьняк, владика Филимон Курчаба, владика Петро Козак, о. Петро Коваль, о. Михайло Хрипа.

3 1991 року сестри почали катехизацію дітей, підготовку їх до Першої сповіді та Урочистого причастя. Вони катехизували в селах Великий Глибочок, Озерна, Колодіївка, Петрики, Драганівка, Під-городнє і в містах Збараж та Тернопіль, підготували до цих св. Тайн декілька тисяч дітей. Така їхня діяльність продовжується і нині.

Настоятелі[ред. | ред. код]

  • с. Марія-Ольга Ворощак,
  • с. Йосифа Савка.

Джерела[ред. | ред. код]