Великогаївський монастир
| Монастир святого Йосифа сестер Студійського Уставу (Великі Гаї) | |
|---|---|
|
| |
| Тип | монастир |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Великі Гаї |
Монастир святого Йосифа сестер Студійського Уставу у Великих Гаях — монастир Української греко-католицької церкви у с. Великі Гаї Тернопільської области України.
Історія[ред. | ред. код]
Монастир св. Йосифа як дочірній дім матірного Святопокровського монастиря, який знаходився в міжвоєнний період у с. Якторів (тепер Львівської обл.), заснований в 1929 році. У тому році після смерті батьків до монастиря в с. Якторів вступили чотири рідні сестри з родини Кучері в із с. Великі Гаї. У монастирі вони отримали імена: с. Софія, с. Віра, с. Надія і с. Любов. У с. В. Гаї ті сестри залишили велике обійстя.
Ігуменя ЗССУ Йосифа Вітер вислала сім сестер для догляду цього господарства. У 1950 році (за архівними даними — у 1946) монастир державна влада закрила, чернечу діяльність сестер було заборонено. У 1950-х — 1980-х роках монастир діяв нелегально, поповнюючись новими чернечими покликаннями.
У 1969 році до цього підпільного монастиря вступили три кандидатки: Марія Тимочко (с. Митродо-ра), Ольга Катала (с. Олімпія) і Ярослава Похудай (с. Юліта). Цим сестрам п. Марія Пігель подарувала свій дім на вул. Мостова, 6, що у Тернополі. До них у 1973 році приєдналася, приїхавши зі Львова, с. Віталія (Василина Танюк). У 1975 році до монастиря вступають ще дві дівчини: Ганна Івашків (с. Анатолія) і Наталія Бабій (с. Неоніля).
Сестрам монастиря співробітники місцевого управління КДБ обіцяли приписку, квартиру та навчання у вузах, лише, щоб співпрацювали з ними. Але на це сестри не дали згоди.
У Тернополі молоді сестри до 1982 р. жили по квартирах, де проводили Святі Літургії о. Володимир Баран і владика Володимир Козак, ЧНІ. На Літургіях були присутні вірні підпільної Церкви. У 1982 р. ігуменя Йосифа Вітер купила половину будинку по вул. Щорса у Тернополі і туди переселилися чотири молодих черниці. Час від часу для богослужінь, уділення св. Таїнств у цей будинок приїжджали оо. Редемптористи: о. Михаїл Хрипа, о. Ігор Возьняк, оо. Студити: о. Юліян Вороновський, о. Севастіян Дмитрух, а також о. Михаїл Косило, о. Іван Бойко та о. Володимир Івашків.
Навесні 1992 року парох с. В.Гаї о. Володимир Хома, сільський голова Борис Кордуба, жителі села за сприяння голови колгоспу смт В. Березовиця Стефанії Теслицької ініціювали ремонт колишнього монастирського будинку. Головним промотором усіх робіт був Тарас Вавринів.
22 серпня 1993 року владика Михаїл Сабрига освятив відремонтований дім і каплицю та залишив на престолі Святі Тайни, ключ від будинку вручив сестрі настоятельці Олімпії Катала. У монастирі залишилися жити сестри Анатолія Івашків, Ніки-фора Бабій, Маркіяна Івашків, Митродора Тимочко, Маргарета Конопельська та кандидатка Надія Тунік. А с. настоятелька Олімпія, с. Мирона Біла, с. Йоанна Тичинська — в Тернополі. На початку 1994 року мати-ігуменя ЗССУ Юліта призначила настоятелькою дому с. Мирону Білу. 4 листопада 1995 року владика Михаїл освятив наріжний камінь під будову нового монастирського будинку, яку закінчено у 2000 році. З липня 2000 року владика Михаїл освятив каплицю та увесь будинок. У ньому оселилися: с. Василія Осташевська, с. Тереза Тонюк, с. Олена Кокіт, с. Тетяна Петрик і с. Крискентія. Нині в монастирі є 10 сестер, щорічно для них владики та отці УГКЦ проводять однотижневі реколекції.
20 липня 2005 року Глава УГКЦ Любомир Гузар надав монастиреві автономію з правом вибору ігумені. 30 серпня 2005 року відбулися вибори ігумені, нею стала схм. Анатолія Івашків, її переобрано 30 серпня 2010 року терміном на 5 років. До 10 жовтня 2010 року монастир був під опікою Глави УГКЦ Любомира Гузара, а від того часу став єпархіального права. З 22 грудня 2011 року монастир — під опікою митрополита Василія Семенюка.
Джерела[ред. | ред. код]
- с. Великі Гаї. Монастир святого Йосифа сестер Студійського Уставу // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 477. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.