Любомир (Гузар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Гузар
Любомир Гузар
Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ
Верховний Архієпископ
Києво-Галицький,
Архієпископ і Митрополит Київський,
єпископ Кам'янецький
21 серпня 2005 — 10 лютого 2011
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: він сам як Верховний Архиєпископ Львівський
Наступник: Святослав (Шевчук)
Зречення: 10 лютого 2011
CardinalCoA PioM.svg Кардинал
з титулом Санта-Софія а Віа Боччеа
з 12 лютого 2001
Обрання: 12 лютого 2001
Попередник: Мирослав Іван (Любачівський)
Верховний Архиєпископ Львівський
28 січня 2001 — 20 серпня 2005
Обрання: 25 січня 2001
Інтронізація: 28 січня 2001
Попередник: Мирослав Іван Любачівський
Наступник: він сам як Верховний Архиєпископ Києво-Галицький
Апостольський Адміністратор УГКЦ
14 грудня 2000 — 24 січня 2001
Обрання: 14 грудня 2000
 
Народження: 26 лютого 1933(1933-02-26) (81 рік)
Львів
Батько: Ярослав
Мати: Ростислава
Прийняття священичого сану: 30 березня 1958
Єпископська хіротонія: 2 квітня 1977
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Верхо́вний архієпи́скоп Любоми́р Гу́зар (* 26 лютого 1933, Львів) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний архиєпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архиєпископ Києво-Галицький — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Почесний громадянин Тернополя.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава та Ростислави з роду Демчуків у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург майбутній Владика продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 році в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) у Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью Йорк.

Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році одержав ступінь бакалавра.

Богословські студії й перші призначення[ред.ред. код]

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958 році, як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата, одержав ліценціат богослов'я. 30 березня цього ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії. У 19581969 — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служить в Кергонксоні, штат Нью-Йорк, як душпастир оселі «Союзівка» Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 року — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії в Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь маґістра.

В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я в 1972 році (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

У 1973–1984 Кардинал Гузар викладав у Папському Місійному універстеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, висвячений Верховним Архієпископом Йосифом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 Л. Гузар не діяв як єпископ)[1].

У 1978 році Патріарх Йосиф призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

3 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської Архієпархії в Римі.

Повернення до України[ред.ред. код]

У 1993 році з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України, де в 1995 році закладено монастир Св. Теодора Студита в селі Колодіївка на Тернопільщині.

У 1993—94 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

Кардинальський герб Любомира Гузара

2 квітня 1996 року призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996 року, у зв'язку з поганим станом здоров'я Кардинала Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира Єпископом Помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.

З 14 грудня 2000 року (день смерті Блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського Адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів Української Греко-Католицької Церкви обраний Архиєпископом Львівським та Главою Української Греко-Католицької Церкви.

26 січня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Л. Гузар став Кардиналом Католицької Церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 році прийняв українське громадянство[2].

2004 у м. Тернопіль за участи Преосвященішого кардинала Любомира Гузара відкрито, освячено пам'ятник патріярху Йосифу Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор А. Водоп'ян).

21 серпня 2005 року Любомир Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва.

9 лютого 2011 в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ.[3][4]

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.[5]

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[6]

1 грудня 2013 р. блаженнійший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав всіх чинити добро: «Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода». «Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро»[7].

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) — за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[8][9]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста[10]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність[11]
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[12]

Кандидат на Папу Римського[ред.ред. код]

Любомир Гузар розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 інших кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цієї частини світу. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу, в разі обрання, перейти в Римо-Католицьку Церкву. З поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність та популярність серед кардиналів. Також звертали увагу на його головування у Церкві, де дозволені шлюби священиків, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-Католицькій Церкві.[13]

Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років[14]. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, котрим за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. С. Міранда, Біографічний словник кардиналів Католицької Церкви(англ.)
  2. 93-річний єпископ УГКЦ прийняв українське громадянство // Західна інформаційна корпорація, zik.ua, 7 листопада 2013
  3. Любомир Гузар іде у відставку
  4. Україна пізнала і полюбила стиль Любомира Гузара
  5. Блаженніший Любомир (Гузар) залишає уряд Глави УГКЦ //Офіційний сайт УГКЦ
  6. «Ініціатива «Першого грудня»». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
  7. «Блаженніший Любомир (Гузар): «Треба чинити добро!»». Інформаційний ресурс УГКЦ. 01-12-2013. 
  8. Указ Президента України № 164/2008 від 26 лютого 2008 року «Про нагородження Л. Гузара орденом князя Ярослава Мудрого»
  9. Глава УГКЦ отримав орден від Президента України (Пластовий портал)
  10. Указ Президента України № 793/2006 від 29 вересня 2006 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
  11. Указ Президента України № 167/2003 від 26 лютого 2003 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  12. Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  13. Barbara Bradley Hagerty. Potential Successors to Pope John Paul II англ.
  14. Кардинал Гузар не братиме участі у виборах нового Папи Римського // zik

Посилання[ред.ред. код]