Оксид заліза(II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Монооксид заліза)
Перейти до: навігація, пошук
Оксид заліза(II)
Iron(II) oxide.jpg
Систематична назва Залізо(II) оксид
Інші назви монооксид заліза
Властивості
Молекулярна формула FeO
Молярна маса 71,844 г/моль[1]
Зовнішній вигляд чорний порошок
Густина 6,0 г/см³[1]
Тпл 1377 °C[1]
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (кислоти) розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-272,0 кДж/моль
Пов'язані речовини
Інші аніони карбонат заліза(II)
Інші катіони оксид заліза(III)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.

Поширення у природі[ред.ред. код]

Мінерал сидерит

Природний оксид FeO належить до залізних руд. Він поширений у вигляді мінералу магнетиту (подвійний оксид FeO·Fe2O3), в'юститу FeO, а також у складі карбонату заліза FeCO3, яким є мінерал сидерит.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

FeO являє собою чорний порошок, нерозчинний у воді.

Сполука є антиферомагнетиком з температурою Нееля 188 °К. Оксид заліза є нестехіометричною сполукою, зокрема, у проміжку температур 1360–1425 °C його склад описується як Fe0,947O-FeO1,2.

Отримання[ред.ред. код]

FeO отримують відновленням оксиду заліза(III), наприклад, воднем або оксидом вуглецю CO:

\mathrm{ Fe_2O_3 + H_2 \xrightarrow{400^oC} 2FeO + H_2O} (утворюються домішки Fe3O4)
\mathrm{ Fe_2O_3 + CO \xrightarrow{500-600^oC} 2FeO + CO_2} (нижче 500 °C утворюються домішки Fe3O4)

Іншим способом є термічне розкладання оксигеновмісних сполук заліза(II) без доступу кисню:

\mathrm{ FeCO_3 \xrightarrow{490-581^oC} FeO + CO_2}
\mathrm{ Fe(OH)_2 \xrightarrow{150-200^oC} FeO+ H_2O}
\mathrm{ FeC_2O_4 \cdot 2H_2O \xrightarrow{t} FeO + CO + CO_2 + 2H_2O}

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Оксид заліза(II) не взаємодіє з водою, при невеликому нагріванні окиснюється до Fe2O3 (утворюється суміш FeO·Fe2O3), а на вологому повітрі утворюються гідрати оксиду Fe(III) (т.зв. іржа):

\mathrm{ 2FeO + O_2 \xrightarrow{300-500^oC} 2Fe_2O_3} (утворюються домішки Fe3O4)
\mathrm{ 4FeO + 2xH_2O + O_2 \rightarrow 2(Fe_2O_3 \cdot xH_2O)}

При нагріванні без доступу кисню, сполука диспропорціонує на залізо та Fe3O4:

\mathrm{ 4FeO \xrightarrow{560-700^oC} Fe_3O_4 + Fe }

FeO проявляє слабкі амфотерні властивості, із значною перевагою осно́вних. Він легко взаємодіє з кислотами, а також сплавляється із лугами з утворенням феритів:

\mathrm{ FeO + HCl \rightarrow FeCl_2 + H_2O }
\mathrm{ FeO + 4HNO_{3(conc.)} \rightarrow Fe(NO_3)_3 + NO_2 + 2H_2O}
\mathrm{ FeO + 4NaOH \xrightarrow{400-500^oC} Na_4FeO_3 + 2H_2O}

Оксид відновлюється воднем та коксом до заліза:

\mathrm{ FeO + H_2 \xrightarrow{350^oC} Fe + H_2O}
\mathrm{ FeO + C \xrightarrow{>1000^oC} Fe + CO}

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL): CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М.: ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Чертяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М.: "Мир", 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М.: Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М.: Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)