Магнетит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Загальні відомості
Клас мінералу	{{{Клас}}}
Ідентифікація
Твердість за шкалою Мооса	5,5—6
Прозорість	{{{Прозорість}}}
Питома вага	5,2 г/см³
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	{{{Показник заломлення}}}
Подвійне променезаломлення	{{{Подвійне променезаломлення}}}
Кут/Дисперсія оптичних осей	{{{Дисперсія}}}
Інші властивості
Фазові переходи	{{{Фазові переходи}}}
Хімічні властивості	{{{Хімічні властивості}}}
Подібні мінерали	{{{Подібні мінерали}}}
Радіоактивність	{{{Радіоактивність}}}
Магнетизм	{{{Магнетизм}}}
Особливі характеристики	{{{Особливості}}}

Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн): х100, світло-сірий колір - магнетит, темно-сірий - кварц, силікати, білий - гематит, чорний - пори; а) ситовидна структура магнетиту з дрібними включеннями кварцу; б) дисперсна вкрапленість магнетиту в кварцовому шарі; в) агрегати магнетиту з реліктами гематиту; г) мікрошари магнетиту, що утворюють мікроскладки

Магнетит (рос. магнетит, англ. magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite, нім. Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m) – мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів. Формула: FeFe₂O₄. Містить (%): FeO – 31,0; Fe₂O₃ – 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Сингонія кубічна. Густина 5,175. Твердість 6,0-6,5. Колір чорний. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними магнітами.

[ред.] Розповсюдження

Зустрічається у вигляді дрібних зерен як акцесорний мінерал у всіх типах вивержених порід. Має кубічну сингонію. Кристали октаедричної форми. Частіше спостерігається у вигляді зернистих або зливних мас. Досить стійкий до атмосферної дії, накопичується в річкових і прибережно-морських розсипах, утворюючи родовища типу «чорних пісків». Рідкісніший у високотемпературних гідротермальних жилах, дуже характерніший для контактно-метаморфічних родовищ. Часто утворюється в результаті перекристалізації порід при регіональному метаморфізмі. Природна суміш магнетиту з корундом називається наждаком. Це другий по важливості (після гематиту) рудний мінерал заліза.

Зустрічаються сфероліти діаметром до 10 см, дендрити до 10 см довжиною (магнетитові лави Лако, Чилі), волокнисті та сажисті виділення, коломорфні нирковидні агрегати, ооліти. Відомі псевдоморфози М. за гематитом, хризотил-азбестом, перовськітом і ін. Зустрічається у контактових та магматитових родовищах, а також як акцесорний мінерал у вивержених і метаморфічних породах. Цінна залізна руда.

[ред.] Промислові родовища

Пром. родов. М. пов’язані з магматичними породами габрової і габро-піроксеніт-дунітової формацій; з сієнітами; з ультраосновними лужними породами і карбонатитами; з контактово-метасоматичними утвореннями; з траппами, вулканогенно-осадовими породами.

Найбільші родов. М. метаморфогенні, пов’язані із залізистими кварцитами (в Україні – Криворізький бас.; у РФ – Курська магнітна аномалія, Оленегірське родов., Кольський п-ів; Костомукшське родов., Карелія; родов. Канади, Бразилії, Венесуели, району Верхнього озера у США).

Крупні промислові родовища магнетиту в Кируні (на півночі Швеції) вважаються магматичними утвореннями сегрегацій. Найважливіші родовища магнетиту є в Норвегії, Україні (Криворізький басейн) і в США (гори Адірондак — штат Нью-Йорк, а також в штатах Нью-Джерсі і Юта). В Росії магнетитне родовища розташовані в районі Курської магнітної аномалії, в Карело-Кольському регіоні, на Уралі і в Сибіру.

[ред.] Збагачення і використання

Осн. метод збагачення – мокра магнітна сепарація в слабкому полі. Комбіновані схеми збагачення (магнітно-гравітаційні, випально-магнітні, магнітофлотаційні і ін.) застосовуються для комплексних, титаномагнетитових, а також бідних руд.

М. використовується в процесах збагачення корисних копалин як обважнювач для приготування магнетитової суспензії – важкого середовища для гравітаційного збагачення.

[ред.] Історія назви

Походження назви точно не встановлено, версії: за назвою г. Магнезія поблизу м. Ізміра (Туреччина); за Плінієм Старшим – від грецьк. Магнес – ім’я легендарного пастуха, який нібито відкрив цей мінерал на г. Іда в Греції (W.K.Haidinger, 1827).

Син. – магнітний залізняк, зігельштейн, руда залізна магнітна.

[ред.] Різновиди

• магнетит алюмініїстий (магнетит, який містить до 15% Al₂O₃);
• магнетит ванадіїстий (магнетит, який містить до 5% VO₄);
• магнетит звичайний (зайва назва магнетиту);
• магнетит магнезіальний (те саме, що і магнетит магніїстий);
• магнетит магніїстий (магнетит з магматичних, багатих на магній порід і продуктів фумарол, в якому Mg>Fe);
• магнетит марганцевистий (магнетит, який містить до 6,3% Mn); магнетит нікелистий (магнетит, який містить до 1,18% NiO);
• магнетитомаггеміт (мінерал, проміжний за складом між магнетитом і маґгемітом); магнетитоплюмбіт (магнетоплюмбіт);
• магнетит пилоподібний (агрегати магнетиту, які складаються з пиловидних індивідів);
• магнетит твердий (щільні агрегати магнетиту);
• магнетит титановий (магнетит, який містить до 7,5% TiO₂); магнетит титано-залізистий (те саме, що і магнетит титановий);
• магнетит хромистий (магнетит, який містить до 12,3% Cr₂O₃).

[ред.] Дивись також

• Список мінералів

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

[ред.] Інтернет-ресурси

• Магнетит в базі мінералів webmineral.com