Москверо білогорлий
| Москверо білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aphanotriccus capitalis (Salvin, 1865) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Myiobius capitalis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Москве́ро білогорлий[2] (Aphanotriccus capitalis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Нікарагуа і Коста-Риці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12 см, вага 2 г. Голова темно-сіра. у самиць з оливковим відтінком. Навколо очей нечіткі білі кільця, над очима нечіткі білі смуги. Верхня частина тіла оливково-зелена з охристим відтінком. Крила темні з двома охристими смужками, другорядні махові пера мають охристі края. Горло білувато-охристе. Груди охристі, живіт жовтий. Дзьоб зверху чорний, знизу рожевуватпий, на кінці чорний. лапи сірі. Голос — гучний, швидкий щебет.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі москверо мешкають на східних схилах гір на півдні Нікарагуа та на півночі Коста-Рики. В Нікарагуа птахи спостерігалися поблизу озера Нікарагуа та поблизу річки Сан-Хуан[en]. В Коста-Риці білогорлі москверо поширені від вулкана Оросі в горах Кордильєра-де-Гуанакасте[en] до річки Ревентасон[en], в долинах між гірськими хребтами Кордильєра-Сентраль[en] і Кордильєра-де-Таламанка. Білогорлі москверо живуть в густому підліску вологих рівнинних тропічних лісів, на узліссях і галявинах, в заростях на берегах річок і струмків, на плантаціях какао. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 900 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1100 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема жуками і мурахами, яких шукають серед листя. Гніздяться в дуплах дерев або бамбуків, на висоті до 6 м над землею. в кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 15-16 днів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція білогорлих москверо становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Aphanotriccus capitalis. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 21 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 21 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica, ISBN 0-8014-9600-4
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |