Нікарагуа

Республіка Нікарагуа República de Nicaragua
Прапор Герб
Гімн: 'Salve a ti, Nicaragua'
Столиця (та найбільше місто)	Манаґуа 12°09′ пн. ш. 86°16′ зх. д.
Офіційні мови	іспанська мова
Державний устрій	Республіка
- Президент	Даніель Ортеґа
Незалежність
- від Іспанії	15 вересня 1821
Площа
- Загалом	129 494 км² (97)
- Води (%)	7,14
Населення
- оцінка 2006 р.	5 666 405 (106)
- Густота	42/км² (157)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$20 966 мільярдів (108)
- На душу населення	$3 636 (119)
ІРЛП  (2006)	0,698 (medium) (112)
Валюта	Кордова (NIO)
Часовий пояс	(UTC-6)
Домен інтернету	.ni
Телефонний код	+505

Карта рельєфу Нікарагуа

Політична карта Нікарагуа

Світлина з космосу, березень 2003

Економічна карта Нікарагуа, 1979

Рослинність Нікарагуа, 1979

Топографічна карта Нікарагуа

Нікара́гуа (ісп. Nicaragua МФА: [nikaˈɾaɣwa] Нікара́гва), офіційно Республіка Нікарагуа — країна в Центральній Америці між Тихим океаном і Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рікою. Найбільша за площею (139 494 тис. км²) серед центральноамериканських держав. Має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря.

Рельєф: вузька прибережна рівнина біля Тихого океану відділена від широкого Атлантичного узбережжя вулканічними горами й озерами Манагуа і Нікарагуа;

Глава держави й уряду: Даніель Ортега Сааведра — президент Нікарагуа в 1985—1990 рр. і з листопада 2006 р. по теперішній час;

Політична система:  демократія, що розвивається;

Експорт: кава, бавовна, цукор, банани, м'ясо;

Населення: 3,606 млн чол. (1990 рік), 4,794 млн чол. (2001 рік). Склад населення: метиси — 70%, нащадки іспанців — 15%; негри й індіанці — 10%;

Мови: іспанська (державна), індіанські, англійська;

Нікарагуа — член ООН, Організації американських держав (ОАД), Організації центральноамеракнських держав (ОЦАД), Центральноамериканського загального ринку (ЦАЗР), Латино-американської економічної системи (ЛАЕС) та ін.

Історія

Недавня історія

На прохання уряду в 1912 розміщені військові бази США; партизанські групи на чолі з Аугусто Сандіно виступали проти. У 1933 американські військові залишили країну, залишивши генерала Сомосу на чолі національної гвардії; Сандиністський фронт національного визволення сформувався в 1962 для боротьби з режимом Сомоси; Сомоса був скинутий у 1979. США стали підтримувати контрреволюційні сили (див. контрас), був оголошений надзвичайний стан, американці замінували гавані Нікарагуа. Президент США Рональд Рейган звинувачував уряд сандіністів, але на виборах перемогли сандіністи. У 1987 нікарагуанськими лідерами був підписаний мирний договір, що був знову порушений у 1988. Після нових переговорів відбулися в 1989 демобілізація повстанців і звільнення сомосівців. У 1990 на виборах переміг Союз національної опозиції, підтримувана США коаліція. Віолета Барріос де Чаморро була обрана президентом, антиурядові виступи продовжилися.

• 1821 рік — в ході війни за незалежність іспанських колоній в Америці територія Нікарагуа входить до складу Мексики.
• 1823—1838 — Нікарагуа в складі З'єднаних провінцій Центральної Америки.
• 1838 — незалежність Нікарагуа.
• 1858 — столиця Нікарагуа — Манагуа.
• 1910 — початок правління військової хунти.
• 1912—1933 — окупація США.
• 1926 — початок національно-визвольної боротьби під керівництвом Аугусто Сесара Сандіно.
• 1934—1979 — правління клану Сомоси (останній правитель — Анастасіо Сомоса Дебайле).
• 1979—1990 — правління сандіністів. Громадянська війна проти контрас.
• 1990 — в результаті демократичних виборів сандіністи зазнали поразки і до влади прийшов проамериканський уряд.
• В листопаді 2006 р. президентом стає Даніель Ортега, який очолював Нікарагуа в 1985—1990 рр. — лідер Сандіністського фронту національного визволення (СФНО), який набрав на виборах 38,07% голосів.

Географія та природа

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, всередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікарагуа і Манагуа. Вздовж західної околиці западини протягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуіна (859 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) і інші. Вся зона западини високосейсмічна.

Клімат на північному сході Нікарагуа — тропічний пасатний, на південному заході — субекваторіальний. Основні ріки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Гранде і інш.

Економіка

Нікарагуа — головним чином аграрна країна. Основні галузі промисловості: харчова, хімічна, металовиробна, текстильна та легка промисловість, нафтова. У загальному вантажообігу країни провідна роль належить автотранспорту. Основна частина транспортних артерій зосереджена в західній частині країни. У 1993 загальна протяжність доріг в країні — понад 24 тис. км, здебільшого без твердого покриття. Національна авіакомпанія «Аероніка» здійснює польоти на внутрішніх і міжнародних лініях з столичного летовища Лас-Мерседес. Гол. морські порти — Корінто, Пуерто-Кабесас і Блуфілдс. Найбільший морський порт — Корінто, сполучений зі столицею залізницею.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 2,2 млрд. Темп зростання ВВП — 4%. ВВП на душу населення — $452. Прямі закордонні інвестиції — $ 133 млн. Імпорт (нафта, несільськогосподарська сировина, споживчі товари тривалого користування і обладнання) — $ 1,5 млрд (г.ч. США — 31%; Ґватемала та Японія — по 10%; Нідерланди — 7,7%; Мексика — 2,8%). Експорт (сільськогосподарська продукція, передусім кава, бавовна, цукор, м'ясо і банани) — $ 896 млн (г.ч. США — 36%; Німеччина — 12,7%; Коста Ріка — 4,5%; Іспанія — 4,2%).

Див. також: Корисні копалини Нікарагуа, Історія освоєння мінеральних ресурсів Нікарагуа та Гірнича промисловість Нікарагуа

Політика

Нікарагуа одна з небагатьох країн що вслід за Росією визнали незалежність самопроголошеної держави Абхазії.

Див. також

• Список міст Нікарагуа
• Сандиністський фронт національного визволення