Шандор Мугі
| Шандор Мугі | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
23 березня 1902[1] Дерцен | |||
| Смерть | 11 серпня 2001 (99 років) | |||
| Клуж-Напока, Румунія | ||||
| Поховання | Центральний цвинтар (Клуж-Напока)d | |||
| Навчання | Q1295183? | |||
| Діяльність | художник, викладач університету | |||
| Родичі | Sándor Muhid | |||
|
| ||||
 Шандор Мугі у Вікісховищі | ||||
Шандор Мугі (угор. Sándor Mohy), підписувався Мо. (Дерцен, 23 березня 1902 — Клуж-Напока, 11 серпня 2001) угорський художник, професор університету, почесний громадянин Клуж-Напоки.
Діяльність[ред. | ред. код]
Народився в 1902 році в Дерцені, син Шандора Мухі та Ержебета Ланчі. З 1910 року сім'я проживала в Сату-Маре, закінчив навчання в початковій школі в Державній школі, а середню школу - в реформатській гімназії Сату-Маре. Закінчивши університет, він взявся за різні випадкові роботи, в цей час переважно пов’язані зі скульптурою. Його талант виявив художник Ендре Літтецький із Сатмара, у якого він навчився техніці олійного живопису.
Влітку 1924 і 1925 років він відвідав школу живопису в Надьбані з Яношем Пірком, де на нього зробили великий вплив картини Яноша Торми, Шандора Зіффера та Кароя Ференчі. У період з 1926 по 1929 рік він був студентом Школи образотворчих мистецтв у Клуж-Напоці, де здобув диплом з малювання. У 1929 році він взяв участь у виставці Офіційного салону в Бухаресті. З 1931 року він кілька років був викладачем у реформатській гімназії в Сату-Маре. У 1933 році він відкрив школу живопису в Сату-Маре у власній майстерні. Він одружився в 1936 році, і в цьому ж році він малював з Аурелем Паппом навколо Бая-Спріє. У 1937 році він переїхав до Деж, де його нарешті призначили вчителем середньої школи імені Андрія Муреняну. Тут він змінив своє ім'я з Шандор Мугі на Шандор Могі. У Деж організував безкоштовну школу живопису і протягом року влаштовував персональну виставку. З 1941 року він став членом Гільдії Міклоша Барабаша. У повоєнні роки він виступав на кількох спільних виставках зі своїми роботами. З 1949 по 1970 рік викладав на кафедрі живопису в Коледжі образотворчих мистецтв Іона Андрееску в Клуж-Напоці, а з 1967 року став проректором коледжу. У 1977 році в Бухарестському залі відбулася колекційна виставка, яка була представлена в таких містах: Бакеу, Яссі, Роман, Сфанту Георге, Тиргу Муреш, Клуж-Напока, Таргу Муреш.
У 1981 році він видав свій щоденник майстерні при видавництві Dacia Book Publishing, який містить підбірку творів про сім’ю, юнацькі спогади, друзів, колег-художників та мистецтво. Він прожив майже сто років, малюючи останні тижні чи місяці. У 1999 році він став почесним громадянином Клужа. Його могила знаходиться у Клуж-Напоці.[2]
Творчість[ред. | ред. код]
- Még egyszer a könyvillusztrációkról. (Incze János Dés rajzai) Utunk, 1957/50
- Görbe tükör, (Karikatúrák a kolozsvári tartományi tárlatról). Új Élet, 1962/8
- Ars longa, vita brevis. Utunk 1972/19
- Festészetről. 1972. Korunk 1974/2
- Tegnapi kövek, mai utak. Előre, 1978. március 8.
- Petre Abrudan. Utunk, 1979/22.
- Műhelynapló, Dacia Könyvkiadó, Kolozsvár, 1981.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Filep, Tamás Gusztáv (19 серпня 2020). „… mintha egy idegennel történne minden” (Tóth Károly Antal – Tóth Ilona: Egy szamizdat az életünkben. Az Ellenpontok. Kolozsvár: Kriterion Könyvkiadó, 2017.). REGIO. Т. 28, № 2. с. 202. doi:10.17355/rkkpt.v28i2.313. ISSN 2415-959X. Процитовано 12 лютого 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Negoiță Lăptoiu: Alexandru Mohy, Editura Meridiane, 1978. (угор.)
- Murádin Jenő: A Barabás Miklós Céh, Kriterion Könyvkiadó, Bukarest, 1978. (угор.)
- Banner Zoltán: Mohy Sándor, Kriterion Könyvkiadó, Bukarest, 1982. (Ser. Művészeti kismonográfiák Erdélyben|Művészeti kismonográfiák) (угор.)
- Banner Zoltán: Erdélyi magyar művészet a XX. században, Képzőművészeti Kiadó, Budapest, 1990. (угор.)
|
