Румунія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

'Румунія'
România


Прапор	Герб

Гімн: Deşteaptă-te, române!
Прокинься, румуне

Столиця Бухарест (Bucureşti)
44°25' пн.ш. 26°06' сх.д.

Найбільше місто capital

Офіційні мови

Румунська

Державний устрій

- Президент Траян Басеску

- Прем'єр-міністр Калін Попеску-Тарічану

Незалежність від Османської імперії

- Задекларована 9 травня, 1877

- Визнана 13 липня 1878

Площа

- Загалом 238 392 км² (82)

- Води (%) 3

Населення

- оцінка 2007 р. 22 276 056 (50)

- перепис 2002 р. 21 680 974

- Щільність 93/км² (104)

ВВП (ПКС) 2007 р., оцінка

- Повний $256,9 млрд (43rd)

- На душу населення $11 989^[1] (64)

ІРЛП (2005) 0.813 (високий) (60th)

Валюта Леу (RON)

Часовий пояс EET (UTC+2)

- Літній час EEST (UTC+3)

Домен Інтернет .ro, .eu⁴

Телефонний код +40

Офіційна назва — Румунія (Romania) – держава у півд. частині Європи, в осн. в бас. ниж. Дунаю. На сх. омивається Чорним м. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході – з Молдовою, на заході – з Угорщиною, а на півдні – з Болгарією. експорт: продукти нафтопереробки і нафтове устаткування; електричне устаткування, автомобілі, зернові;

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Румунії

Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їх протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політ. формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністром; назва сх. частини — Басарабія), Валахію або Мунтанію на півд. і Семигород на зах. Об'єднання, двох перших відбулося 1859 (п. н. P.), всіх трьох — 1918. Румуни заселюють також Молдову (де мешкає 64,6% молдаван — назва, що її з політ. причин надавали в СРСР румунам, які жили в межах кол. Рос. Імперії).

На поч. нової ери сучасну Румунію заселювали тракійські міжплемінні об'єднання — даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни. В добу великого переселення народів у 3 — 6 ст. тут поселювалися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари й ін.; у 6 — 7 ст. її заселили слов'яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився рум. народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці рум. мови й у топоніміці країни). У 11 — 13 ст. півн.-сх. частина Р. входила до складу Київської Руси і Галицько-Волинської держави. У 11-13 ст. на більшість рум. земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два рум. князівства — Валахія («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який з 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541 — 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Румунія, 1939

Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були в безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також укр. козаки і Польща). Тільки на недовгий час кн. Михайлові Хороброму (1600) вдалося об'єднати всі 3 рум. князівства. З поч. 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі «господарі», т. зв. фанаріоти (переважно греки), призначувані тур. султанами. В наслідок рос.-тур. воєн, у кін. 18 і в 19 ст. зміцнилися впливи Росії в обох рум. князівствах; 1812 Росія анектувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла півн.-зах. Молдавію — Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією й Валахією співпротекторат. Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за впливи в півд.сх. Європі і Кримська війна довели до того, що за Паризьким мировим договором (1856), Молдавію і Балахію віддано під спільний протекторат великодержав і Туреччини. 1859 — 61 обидва князівства об'єдналися у князівство P., яке в 1877 — 78 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство. Під час першої світової війни Р. стала по стороні Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 Р. зреклися на користь СРСР півн. Буковини й Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молд. ССР), 1941 (після вступлення по боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (також територію між Дністром і Богом — Трансністрію), а 1944 їх знову втратила; 1940 — 45 частина Семигороду і Мармарощина були під володінням Угорщини. В 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску; у 1945 створено уряд комуністичної спрямованості; границі змінені, король Михайло відрікся від престолу, і в 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразку прийнята в 1949. В 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята в 1965. Ніколає Чаушеску став президентом у 1974. У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії. "Різдвяна революція" 1989 призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску був засуджений і страчений; скасована розвідка Секурітате; страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990. Нова конституція прийнята на референдумі в 1991.

[ред.] Українсько-Румунські відносини

Докладніше у статті: Румунія й Україна

[ред.] Уряд і політика

Державний устрій - демократична республіка, що розвивається. Глава держави - Президент, глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається з Сенату і Палати депутатів. Внутрішня

Членство у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО.

Президент держави Траян Баcеску з 2004, глава уряду - Калін Попеску-Тарічану.

[ред.] Адміністративний устрій

Румунія поділяється на 41 повіт; столиця виділена у самостійну адміністративно-територіальну одиницю.

[ред.] Географія. Природа.

Див. також: Природа Румунії, Геологія Румунії, Гідрогеологія Румунії, Сейсмічність Румунії.

Румунія розміщена у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході - з Угорщиною (443 км), на південному заході з Сербією (476 км), на півдні - з Болгарією (608 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південому заході Територію Румунії становлять Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на пограниччі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.

Великі міста: Бухарест, Яси (354,8 тис. мешканців), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Напока (332,2 тис.).

[ред.] Економіка

Див. Економіка Румунії.

Румунія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. У 1994 в країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Гол. порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Гол. морський порт – Констанца, через який проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів в 2 445 810 рег. т.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП – (-7,5)%. ВВП на душу населення – $1310. Прямі закордонні інвестиції – $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) – $ 11,5 млрд. (г.ч. Центр і Сх.Європа – 21,0%; Німеччина – 17,5%; Італія – 17,4%; Франція – 6,9%; США – 4,2%). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) – $ 9,5 млрд. (г.ч. Італія – 22,0%; Німеччина – 19,0%; Франція – 5,9%; США – 3,8%).

Див. також: Корисні копалини Румунії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Румунії, Гірнича промисловість Румунії.

[ред.] Демографія

1972 20,7 млн
1990 23269 тис. (румуни 89%, угорці 7,9%, німці 1,6%)

мови: румунська (державна), угорська, німецька;

Бухарест (1,977 млн. мешканців).

Релігійна ситуація 83% - православні (Румунська Православна Церква), 6% - католицька церква, 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.

[ред.] Освіта, медицина, соціальна заходи

[ред.] Культура

[ред.] Інше

Державне свято — 1 грудня - Національний День Румунії.

Державний прапор — являє собою червоний, жовтий і синій триколор - 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції в Цара Роминеаске.

Державний герб — Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а в кігтях шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансільванія, Доброджа і Банат.

Державний гімн — "Прокинься, румун".

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
- Див. Молдавія і Iorga N. Legaturile Românilor cu Ruşii apuşeni şi cu teritoriul zis „ucrainian". Analele Academiei Româna. Букарешт 1916:
- Iorga N. Românii de peste Nistru. Яси 1918;
- Nіstоr I. Problema ucraineană in lumina istoriei. Чернівці 1934;
- Ciobanu S. Legăturile culturale româno-ucrainene. Букарешт 1938;
- Nіstоr I. Ucraina in oglinda cronicelor moldovenesli. Букарешт 1941 — 42;
- Constautinescu-Iasі P. Reiatsi ile cuhurale romino-ruse din trecut. Букарешт 1954;
- Попов П. З історії укр.-рум. літературних зв'язків. Вісник АН УРСР, ч. 9. К. 1956;
- Вezviconi G. Contributii la istoria relatiilor romino-ruse. Букарешт 1962;
- Academia Republicii Populare Romine. Studii priviud relatiile romino-ruse si romino-sovietice. Букарешт 1960; **Мохов Н. О формах и этапах молдавско-украинских связей в XIV — XVIII ст. Кишинев 1961;
- Ласло М. До питання про укр.-рум. зв'язки у другій половині XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. К. 1962;
- Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії, ж. Народився творчість та етнографія, ч. 1. К. 1965;
- Исторические связи народов СССР и Румынии в XV — начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. М. 1965 — 70;
- Cioranesco G. et au. Aspects des relations russo-roumaines. Retrospective et orientations. Париж 1967;
- Марунчак М. Українці в Румунії, Чехо-Словаччині, Польщі, Югославії. Вінніпеґ 1969;
- Павлюк М., Робчук І. Регіональний атлас укр. говірок Румунії. Праці XII Респ. діалектологічної наради К. 1971: **Joukovsky A. Relations culturelles entre l'Ukraine et la Moldavia au XVII siècle. Париж 1973.

п • о • р Європа
Держави	Австрія · Азербайджан¹ · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія² · Греція¹ · Грузія¹ · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія¹ · Італія · Казахстан¹ · Кіпр² · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія¹ · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина¹ · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови² · Акротірі і Декелія² · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра² · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія · Нагірний Карабах² · Південна Осетія · Північний Кіпр^2,3 · Придністров'я
Територія під контролем ООН	Косово
Примітки	¹ Частково знаходиться на іншому континенті ² Цілком на іншому континенті, але пов'язується з Європою. ³ Визнана лише Туреччиною.