Румунія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Румунія România
Прапор Герб
Гімн: Deşteaptă-te, române! Прокинься, румуне
Столиця	Бухарест (Bucureşti) 44°25′ пн. ш.; 26°06′ сх. д.
Найбільше місто	Бухарест
Офіційні мови	Румунська
Державний устрій
- Президент	Траян Басеску
- Прем'єр-міністр	Калін Попеску-Тарічану
Незалежність від Османської імперії
- Задекларована	9 травня, 1877
- Визнана	13 липня 1878
Площа
- Загалом	238 392 км² (82)
- Води (%)	3
Населення
- оцінка 2007 р.	22 276 056 (50)
- перепис 2002 р.	21 680 974
- Щільність	93/км² (104)
ВВП (ПКС)	2007 р., оцінка
- Повний	$256,9 млрд (43rd)
- На душу населення	$11 989[1] (64)
ІРЛП  (2005)	0.813 (високий) (60th)
Валюта	Леу (RON)
Часовий пояс	EET (UTC+2)
- Літній час	EEST (UTC+3)
Домен Інтернет	.ro, .eu4
Телефонний код	+40

Румунія (рум. România) — держава у південній частині Європи, переважна частина площі знаходиться у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході – із Молдовою, на південному заході – із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні – з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричне устаткування, автомобілів, зернових.

Зміст 1 Історія 2 Українсько-Румунські відносини 3 Уряд і політика 4 Адміністративний устрій 5 Географія. Природа. 6 Економіка 7 Демографія 8 Освіта, медицина, соціальні заходи 9 Культура 10 Державні символи 11 Література 12 Примітки 13 Посилання

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Румунії

Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністером; назва східної частини — Басарабія), Валахію або Мунтенію на півдні і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859 (під н.азвою «Румунія»), усіх трьох — 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 64,6% молдаван — назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).

Напочатку нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні об'єднання — даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни.

У добу великого переселення народів у 3 — 6 ст. тут селилися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари тощо. У 6 — 7 ст. її заселили слов'яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).

У 11 — 13 ст. північно-схілна частина Румунії входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Валахія («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541 — 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князювання Михайлові Хороброму (1593-1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.

З початку 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі «господарі», так звані, фанаріоти (переважно греки), призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла північно-західну Молдавію — Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією і Валахією співпротекторат.

Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за вплив e південно-східній Європі і Кримська війна призвели до того, що за Паризьким мирним договором (1856), Молдавію і Валахію віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859 — 1861 обидва князівства об'єдналися у князівство Румунія, яке у 1877 — 1878 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство.

Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР). 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (а також територію між Дністром і Бугом — Трансністрію), у 1944 їх знову втратила; 1940—45 частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.

У 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965.

Ніколае Чаушеску став президентом у 1974. У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії. «Різдвяна революція» 1989 призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску було засуджено і страчено. Скасовано спецслужба Секурітате. Страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990. Нова конституція прийнята на референдумі у 1991 р.

У 2007 році Румунія вступила до Євросоюзу, а також стала членом Спільного ринку. Наразі у країні спостерігається посилення уніоністського руху, прихильники якого виступають за об’єднання Румунії та Молдови в єдину державу.

[ред.] Українсько-Румунські відносини

Докладніше у статті: Румунія й Україна

[ред.] Уряд і політика

Державний устрій — демократична республіка. Глава держави — Президент, глава уряду — прем'єр-міністр. Нині Президентом держави є Траян Басеску з 2004, головою уряду — Калін Попеску-Тарічану.

Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається із Сенату (рум. Senat, 137 місць) і Палати депутатів (рум. Camera Deputaţilor, 332 місця).

Членство у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО, ЄС.

[ред.] Адміністративний устрій

Детальніше у статті Адміністративний поділ Румунії, Список міст Румунії

Адміністративно-територіальний поділ Румунії відповідає стандарту NUTS наступним чином:

• рівень NUTS 1: Румунія
• рівень NUTS 2: 8 регіонів розвитку (населення кожного — біля 2,8 міл. осіб)
• рівень NUTS 3: 41 жудець та 1 муніципія (столиця Бухарест).
• рівень NUTS 4: не використовується.
• рівень NUTS 5: 256 міст та 2 686 комун.

[ред.] Географія. Природа.

Див. також: Природа Румунії, Геологія Румунії, Гідрогеологія Румунії, Сейсмічність Румунії.

Румунія розташована у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході - з Угорщиною (443 км), на південному заході з Сербією (476 км), на півдні - з Болгарією (608 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на межі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.

Великі міста: Бухарест (1 931 тис. чешканців), Ясси (354,8 тис.), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Напока (332,2 тис.).

[ред.] Економіка

Див. також: Економіка Румунії, Корисні копалини Румунії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Румунії, Гірнича промисловість Румунії.

Румунія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994 р. у країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Головний морський порт – Констанца, через який проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.

За даними Індексу економічної свободи The Heritage Foundation, USA 2001: ВВП – $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП – (-7,5)%. ВВП на душу населення – $1310. Прямі закордонні інвестиції – $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) – $ 11,5 млрд. (головним чином, Центральна і Східна Європа – 21,0%; Німеччина – 17,5%; Італія – 17,4%; Франція – 6,9%; США – 4,2%). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) – $ 9,5 млрд. (головним чином, Італія – 22,0%; Німеччина – 19,0%; Франція – 5,9%; США – 3,8%).

[ред.] Демографія

Див. також: Українська діаспора Румунії.

• 1972 - 20,7 млн
• 1990 - 23 269 тис. (румуни 89%, угорці 7,9%, німці 1,6%).

У столиці Бухарест мешкає 1,931 млн. осіб.

Мови: румунська (державна), угорська, німецька.

Релігійні переконання:

• 83% - православні (Румунська Православна Церква);
• 6% - католицька церква;
• 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.

[ред.] Освіта, медицина, соціальні заходи

[ред.] Культура

[ред.] Державні символи

Державний прапор — являє собою червоний, жовтий і синій триколор, 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції у Цара Роминеаске.

Державний герб — Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а у кігтях — шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансільванія, Добруджа і Банат.

Державний гімн — «Прокинься, румуне».

Національний День Румунії святкується 1 грудня, через те, що 1 грудня 1918 р. приєднанням Трансильванії до Румунії завершився процес утворення єдиної румунської національної держави.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
• Див. Молдавія і Iorga N. Legaturile Românilor cu Ruşii apuşeni şi cu teritoriul zis „ucrainian". Analele Academiei Româna. Букарешт 1916:
• Iorga N. Românii de peste Nistru. Яси 1918;
• Nistor I. Problema ucraineană in lumina istoriei. Чернівці 1934;
• Ciobanu S. Legăturile culturale româno-ucrainene. Букарешт 1938;
• Nistor I. Ucraina in oglinda cronicelor moldovenesli. Букарешт 1941 — 42;
• Constautinescu-Iasi P. Reiatsi ile cuhurale romino-ruse din trecut. Букарешт 1954;
• Попов П. З історії укр.-рум. літературних зв'язків. Вісник АН УРСР, ч. 9. К. 1956;
• Bezviconi G. Contributii la istoria relatiilor romino-ruse. Букарешт 1962;
• Academia Republicii Populare Romine. Studii priviud relatiile romino-ruse si romino-sovietice. Букарешт 1960; *Мохов Н. О формах и этапах молдавско-украинских связей в XIV — XVIII ст. Кишинев 1961;
• Ласло М. До питання про укр.-рум. зв'язки у другій половині XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. К. 1962;
• Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії, ж. Народився творчість та етнографія, ч. 1. К. 1965;
• Исторические связи народов СССР и Румынии в XV — начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. М. 1965 — 70;
• Cioranesco G. et au. Aspects des relations russo-roumaines. Retrospective et orientations. Париж 1967;
• Марунчак М. Українці в Румунії, Чехо-Словаччині, Польщі, Югославії. Вінніпеґ 1969;
• Павлюк М., Робчук І. Регіональний атлас укр. говірок Румунії. Праці XII Респ. діалектологічної наради К. 1971: *Joukovsky A. Relations culturelles entre l'Ukraine et la Moldavia au XVII siècle. Париж 1973.

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• Про Румунію на сайті «Міжнародного румунського радіо». (укр.)

Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п • о • р Країни Європи
Держави	Австрія · Азербайджан1 · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія2 · Греція1 · Грузія1 · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія1 · Італія · Казахстан1 · Кіпр2 · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія1 · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина5 · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови2 · Акротірі і Декелія2 · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра2 · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія4 · Нагірний Карабах2 · Південна Осетія4 · Північний Кіпр2,3 · Придністров'я
Територія під контролем ООН	Косово
Примітки	1 Частково розташована на іншому континенті   2 Цілком на іншому континенті, але пов'язується з Європою.   3 Визнана лише Туреччиною. 4 Визнані лише Росією та Нікарагуа. 5 Практично повністю на іншому континенті.