Обговорення:Український визвольний рух 1920—1950 років

Ця стаття є частиною Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з українськими національно-визвольними змаганнями 20 століття. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття.
	Чим допомогти: Статті до створення та доопрацювання

Добре було б ВЖЕ написати таку статтю, а не фактично майже нічого не писати, запропонувавши це зробити іншим. А перший автор чого не взявся за це????

В.С.Білецький

Пропоную таку сттатю. Визвольний рух має три етапи

- Польща (1930 рр.): боротьба проти пацiфiкаiї

- спiвпраця з Нiмеччиною (1941-42 р.): Роланд, Нахтигаль, Українське Державне Правління. Про СС Галичина та шуцманiв, iн. коллаборантiв - посилання на Райхскомiсарiат Україна та Дiстрiкт Галичина

- розрив з нiмцями та боротьба з Нiмеччиною та СРСР, операцiї проти Польшi (1942-53 рр.): УПА

--RoteArmee 07:11, 5 червня 2007 (UTC)

Назва не відповідає суті викладеного. Тут мусить бути визначення того, що таке визвольний рух взагалі, на не лише на Україні. Слід рбо змінити назву Визвольний рух на Україні або створити нову статтю з такою назвою, а цю залишити, розписавши про визвольний рух як явище.-- Alex K 07:15, 5 червня 2007 (UTC)

Знайшов програму курсу в УКУ.

«Український визвольний рух 1920-50-тих років».

Курс для студентів історичного факультету Українського католицького університету.

Тематика курсу

Лекція 1. Вступна.

Лекція 2. Українська військова організація 1920-1929.

Процес формування УВО.

Розгортання діяльності – боротьба до 1923 року, стосунки із урядом ЗУНР.

Бойові акції.

Пропагандистська діяльність.

Лекція 3. Організація українських націоналістів 1929-1939.

1.Молодіжні націоналістичні організацій 1920-тих рр.

2. Формування ідеологічного обличчя ОУН.

3. Заходи із створення єдиної організації, Віденський Конгрес 1929 року.

4. Діяльність ОУН 1929-1939 – акції, відносини із іншими політичними силами, пацифікація, судові процеси, вбивство Коновальця, наростання суперечностей в середовищі ОУН.

Лекція 4. ОУН на початковому етапі Другої світової війни 1939-1941.

Карпатська Україна.

Західна Україна в складі УРСР 1939-1941.

Розкол в ОУН.

Краківський період діяльності, підготовка до війни.

Лекція 5. Діяльність ОУН 1941-1943 років.

Акт відновлення Української державності 30 червня 1941 року.

Німецькі репресії, перехід до антинімецького підпілля.

ОУН на Східних українських землях.

Підготовка збройної антинімецької боротьби, становище на Волині, створення УПА.

Семінарське заняття. Український визвольний рух та Німеччина.

1. Відносини УВО та ОУН з Німеччиною 1920-30-ті рр.

2. ОУН та Німеччина на початковому етапі Другої світової війни 1939-1941.

а)військова співпраця

б) Акт відновлення Української Державності 30 червня 1941.

3. Антинімецька боротьба ОУН та УПА 1942-1944.

а) перехід на антинімецькі позиції

б) розгортання збройної боротьби УПА на антинімецькому фронті

в) відносини із Німеччиною на завершальному етапі німецької окупації 1944 р.

Лекція 6. Розгортання повстанських сил 1943-1944.

Розширення теренів боротьби, охоплення Галичини, Закерзоння, створення Української народної самооборони.

Рейди на Східноукраїнські землі.

Повстанські республіки.

Структура УПА, формування старшинських кадрів.

Лекція 7. Пропаганда УПА та політичні акції українського підпілля.

Загальна політична стратегія визвольного руху.

Пошук союзників - створення національних відділів, Конференція поневолених народів, переговори з угорцями, румунами, німцями.

Розвиток ідейно-програмових положень ОУН – ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, створення Української головної визвольної ради, Народно визвольної революційної організації, формулювання подальшої концепції боротьби.

Лекція 8. Міжнародна діяльність українського підпілля.

1.Загальна міжнародна стратегія у післявоєнний період.

2. Переговори з поляками.

3. Міжнародна пропагандистська діяльність, закордонні рейди, західна преса про УПА.

Лекція 9. Діяльність УПА 1944-1949.

Перший період антирадянської боротьби УПА 1944-1946 – перехід фронтів, бої 1944, вибори до Верховної ради СРСР 1946.

Другий період 1946-1949 – перехід до тактики підпілля, наголос на пропагандистській діяльності, розформування УПА.

Лекція 10. Завершальний період боротьби українського підпілля 1949-1954.

1.Знищення провідного складу підпілля.

2. Спроби проникнення на Схід.

3. Останні повстанці

Семінарське заняття. Боротьба репресивно-каральної системи СРСР проти українського визвольного руху.

1.Протистояння між УПА та радянськими партизанами 1943-1944 рр.

2.Закріплення радянської влади, боротьба з повстанським рухом 1944-1946.

3.Агентурна боротьба проти підпілля, масові репресії та депоратації населення.

4.Методи психологічної війни проти визвольного руху.

Лекція 12. Підсумкова.

Масштаби визвольного руху – територіальне охоплення, чисельність.

Рівень підтримки населення.

Порівняння з визвольними рухами інших народів.

Боротьба в таборах, вплив на наступні етапи визвольного руху (дисидентський рух 1960-70 рр, національно-демократичний рух кінця 1980-тих рр.)

Значення українського визвольного руху 1920-50 рр. та його місце в історії.

Центр досліджень визвольного руху, http://cdvr.org.ua

--RoteArmee 08:16, 5 червня 2007 (UTC) Вибач, RoteArmee, ми одночасно правили одну і ту ж саму статтю. Гарно розвивається!--лк 10:35, 14 червня 2007 (UTC)

Щодо самої назви організації, то вона була звана на Заході як "Антибольшевицький блок народів". Це, мабуть, і термін самого Стецька... Не знаю, чи попсував тобі гіперпосилання, виправивши...--лк 10:42, 14 червня 2007 (UTC)

Дозвольте нагадати

Друзі, дозвольте нагадати, що Гетьманський рух також є складовою українського визвольного руху, хоча у сучасній українській історіографії цьому, чомусь, приділяють небагато уваги. --Nestor 11:31, 14 червня 2007 (UTC)

Можете основнi iдеї iнтегрувати до статтi? Що було фактично, а не теоретично зроблено у 1920-40-х рр.? В чому значення гетьманського руху? Треба визнати, що вiн доки дiйсно стоїть якось окремо.--RoteArmee 12:10, 14 червня 2007 (UTC)

Про кубанські війська

Виправляю в котрий раз моменти пов'язані з питаннями козачої колаборації, а вони залишаються без уваги (досі, незважаючи на мої виправлення, написано в статті про Шкуро, що якісь його козаки боролись з партизанами. В статті про Лієнц досі написано що були видані В СРСР представники тільки трьох найбільших козачих військ). Написано: Кубанськi вiйська (у складi т.зв. Козачого стану - козачі підрозділи у складі вермахту) були застосованi нiмцями у Югославії проти їх начальної волi боротись на єтнiчних українських землях. Через ненависть до бiльшовиського режиму вони до кiнця війни залишились нiмецькими колаборантами. Розбираю по порядку: 1. Я хоча вже десь писав, що ототожнювати Козачий стан і козачі підрозділи у складі Вермахту є незнанням справи. Козачий стан не мав відношення до Вермахту. Козачий стан - це організація, яка складалася в основному з сімей козаків, які служили в Вермахті, хоча при Козачому Стані й були військові підрозділи, але набрані в основному з людей, які не були придатні до служби в Вермахті. 2. Кубанські підрозділи Козачого стану не використовувались в Югославії. 3. З кубанських підрозділів в Югославії використовувались: 1 козачий полк (значною мірою з кубанців) Русского Охранного Корпуса та 2 кубанських полки 1 козачої дивізії Вермахту (згодом реорганізованої в 15 козачий кавалерійський корпус СС). 4. Говорячи про бажання кубанських козаків боротись на етнічних українських землях тут мабуть мається на увазі те про, що писав Шкуро в провід ОУН. Але тут треба враховувати три головних напрямки в емігрантському козачому кубанському русі (український, козакійський, єдинонеділимий) і вже після цього писати про те де бажали боротись кубанські емігрантські козаки і на яких землях. Ця теза про те, що на етнічних українських землях стосується тільки українського напрямку. Взагалі тверезо мислячі козачі лідери, наприклад Краснов, розуміли, що застосування емігрантських козачих частин на території СРСР не можливе, бо якщо і будуть застосовувати, то тільки вже місцевих, побувавших під совєтами козаків. Що стосується кубанських козаків громадян СРСР (тобто більшості взагалі, і тих, що воювала в Югославії зокрема), то про їх бажання воювати на якихось єтнічних українських землях взагалі не слід говорити (це зовсім інше і дуже складне питання). 5. Логіку останнього речення я не зрозумів взагалі і, яке відношення воно має до попередніх теж не зрозумів. Я пропоную його прибрати.

Добре, ця інформація може бути додана Вами до тексту, я не бачу нияких проблем.--RoteArmee ^?! 06:49, 30 жовтня 2007 (UTC)