Одеський завод радіально-свердлильних верстатів
| Тип | підприємство |
|---|---|
| Форма власності | відкрите акціонерне товариство |
| Галузь | верстатобудування |
| Засновано | 1946 |
| Штаб-квартира | Одеса |
Одеський завод радіально-свердлильних верстатів — промислове підприємство в Одесі.
Історія[ред. | ред. код]
Заснований в 1884 році як Новоросійський механічний і чавуноливарний завод. Після революції 1917 року і подальшою громадянською війною, був відновлений в 1924 році під назвою Державний машинобудівний завод ім. В. І. Леніна. З липня 1941 року перебував в евакуації (м. Стерлітамак).
1944—1991[ред. | ред. код]
Відновлення заводу почалося в травні 1944 року, на місці зруйнованих майстерень Реммаштресту. У 1946 році підприємство було введено в дію (під найменуванням Одеський верстатобудівний завод) і дало першу продукцію — радіальні верстати[1].
У 1960-і[2], 1970-ті[3] і 1980-і роки завод входив до числа провідних промислових підприємств Одеси.
У 1976 році завод став головним підприємством Одеського верстатобудівного виробничого об'єднання.
Станом на початок 1982 року, завод був єдиним підприємством СРСР, який мав можливість випускати радіально-свердлильні верстати конвеєрно-потоковим способом. В цей час завод випускав ковальсько-пресові, алмазно-розточувальні, хонінгувальні, спеціальні й агрегатні верстати, а також верстати глибокого свердління (в тому числі, верстати високої і підвищеної точності); ряд моделей міг працювати в напівавтоматичному і автоматичному режимі, частина верстатів, що випускаються була оснащена числовим програмним управлінням.
За радянських часів на балансі заводу перебували об'єкти соціальної інфраструктури Одеси (база відпочинку «Лузанівка»[4], стадіон «Радіалка» і відомчий житловий фонд), до кінця 1980-х років чисельність працівників підприємства становила 5,5 тис. людей[5].
Після проголошення незалежності[ред. | ред. код]
Після проголошення незалежності України в червні 1994 року завод був перетворений в відкрите акціонерне товариство[6].
У 1990-ті роки становище підприємства ускладнилося[5] (в умовах неплатежів і інфляції початку 1990-х років заводу деякий час доводилося працювати з клієнтами з використанням бартерних схем обміну товарами)[7].
У травні 1995 року Кабінет міністрів України включив завод до переліку підприємств, що підлягають приватизації протягом 1995 року[8].
У серпні 1997 року завод був включений в перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[9].
У квітні 1999 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про продаж 15 % акцій підприємства, які до цього часу перебували у державній власності[10], а в грудні 2005 року було ухвалено рішення про продаж ще 15,02 % акцій підприємства, що залишилися в державній власності[11].
Навесні 2000 року був запропонований план оздоровлення об'єктів одеського верстатобудування (до цього часу в місті були зосереджені 40 % потужностей верстатобудування України — 9 заводів, один НДІ і чотири конструкторських бюро), відповідно до якого було запропоновано в першу чергу відновлювати три найбільших підприємства: одеський завод прецизійних верстатів «Мікрон», Одеський завод радіально-свердлильних верстатів і «Пресмаш»[12].
У першій половині 2000-х років завод (що зберіг ливарне виробництво) виконував роботи з лиття металів[13].
У 2007 році вийшла з ладу і була виведена з експлуатації заводська котельня[14].
Економічна криза 2008 року ускладнила становище заводу[15] (до грудня 2008 року було звільнено 700 робітників)[16], з початку 2009 року працівникам перестали виплачувати зарплату[17], в подальшому завод практично припинив виробничу діяльність[6].
Станом на початок 2013 року завод входив в число діючих промислових підприємств Одеси[18].
У квітня 2013 року за позовом комерційного банку «Промінвестбанк» на рахунку підприємства було накладено арешт, в травні 2013 року за рішенням господарського суду Одеси для погашення заборгованості перед банком по раніше отриманому кредиту були реалізовані два заводських цеху (механічний цех № 3 площею 1,6 тис. м² і корпус площею 2,2 тис. м²)[6]..
30 березня 2014 року в результаті пожежі були пошкоджені приміщення заводського складу[19].
На початок червня 2015 року становище підприємства було неблагополучним, чисельність працівників заводу становила близько 100 осіб, частина виробничих площ була здана в оренду[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 30. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1954. стр.520-522
- ↑ Одесса // Советская историческая энциклопедия / редколл., гл. ред. Е. М. Жуков. том 10. М., государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1967. ст.469-472
- ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 18. М., «Советская энциклопедия», 1974. стр.300-303
- ↑ Суд запретил Одесскому горсовету отдавать землю приватизаторам базы отдыха одесской «радиалки» // «Думская.NET», 3 июня 2014
- ↑ а б в Надежда Маркевич. Пульс Города на Бугаевке: ручей с историей, война с крысами и таинственные подземелья // «Думская.NET», 2 июня 2015
- ↑ а б в Одесский завод расплатится с банком своими цехами // «Думская.NET» от 9 мая 2013
- ↑ Ефим Постоловский. От практиканта до руководителя завода // газета «Вечерняя Одесса», № 164 (10082) от 4 ноября 2014
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 343а від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 553 від 7 квітня 1999 р. «Про переліки відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких підлягають продажу у 1999 році за кошти»
- ↑ Розпорядження Кабінету міністрів України № 570-р від 26 грудня 2005 р. «Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2006 році»
- ↑ Нина Перстнёва. Точечный массаж для больного хребта, или реструктуризация по-одесски [Архівовано 2017-01-31 у Wayback Machine.] // «Зеркало недели» от 19 мая 2000
- ↑ Литейное производство в мире и некоторых странах СНГ // «Укррудпром» от 15 сентября 2005
- ↑ Валентина Онькова. На Бугаевку пришло тепло // газета «Вечерняя Одесса», № 186 (8923) от 9 декабря 2008
- ↑ В Одесской области темпы падения производства в машиностроении достигнут критической отметки через месяц, — ОГА // UAProm.INFO от 27 февраля 2009
- ↑ «Рабочая газета», № 231 от 16 декабря 2008
- ↑ Одесские коммунисты завтра проведут акцию протеста // «Думская.NET» от 23 января 2009
- ↑ Одесса // Большая Российская Энциклопедия / редколл., гл. ред. Ю. С. Осипов. том 23. М., 2013. стр.686-691
- ↑ Н. Чернецкая. Масштабный пожар на «радиалке» (фото, видео) // информационный городской портал «Одесская жизнь» (Одесса) от 30 марта 2014
Література[ред. | ред. код]
- Одесса: очерк истории города-героя. / отв. ред.: С. М. Ковбасюк. Одесса, Одесское областное издательство, 1957.
- А. Н. Долженкова, П. Ф. Дяченко. Одесса. 4-е изд., доп. Одесса, «Маяк», 1978. — 191 стр., илл.
