Оказіоналізм (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оказіоналізм — релігійно-ідеалістичний напрям західноєвропейської філософії 17 ст[1].

Суть[ред. | ред. код]

Вирішував поставлене Рене Декартом питання про взаємовідношення душі і тіла.

Представники оказіоналізму Й. Клауберг та А. Гейлінкс вважали, що між фізичними та психічними явищами немає безпосереднього зв'язку, що тіло — «лише знаряддя дії бога на душу людини».[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Н. Поліщук. Оказіоналізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 446. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Література[ред. | ред. код]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.