Ольга Романівна
| Ольга Романівна | |
|---|---|
 | |
| Княгиня володимирська | |
| Правління | 1264-1288 |
| Біографічні дані | |
| Народження |
Не відомо Чернігів |
| Смерть |
Після 1289 Ляхчиці |
| Чоловік | Володимир Василькович |
| Діти | Ізяслава |
| Династія | Рюриковичі |
| Батько | Роман Старий |
| Мати | Анна |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ольга Романівна (*? - †після 1289) — дочка князя Романа Старого — князя Чернігова і Брянська, з 1264 року — дружина Волинського князя Володимира Васильковича.
Біографія[ред. | ред. код]
Княгиня Ольга Романівна відома за заповітом чоловіка Володимира Васильковича.
В 1287 році галицько-волинські князі пішли на Польщу. Володимиро-волинський князь Володимир Василькович, важко хворий, послав замість себе воєводу, а сам залишився в Кам'янці. Не маючи потомства, Володимир заповів «землю свою всю і міста» Луцькому князю Мстиславу Даниловичу. Збережені, ймовірно, не цілком, в літописному тексті, дві грамоти Володимира є найдавнішим зразком княжих духовних. Окремо була написана грамота, в якій дружині Володимира Ользі Романівні був заповіданий місто Кобрин і село Городель (Городець). Крім того, у грамоті князь записав: «… а княгиня моя оже восхочет в черничь поити поидеть. Аже не восхочет ити, а како ей любо мне не воставши смотрети, что, кто маеть чинить по моем животе»[1]. До того ж князь змусив наступника цілувати хрест, що він не віддасть прийомну дочку Ізяславу проти її волі заміж, а тільки так, як захоче Ольга.
10 грудня 1288 року Володимир Василькович помер. Ольга Романівна на похороні чоловіка була з Ізяславою і з сестрою свого чоловіка черницею Оленою. Останній раз в Іпатіївському літописі згадується Ольга в березні 1289 року[1].
За легендою її могила знаходиться в урочищі Княжа гора біля села Ляхчиці.
Деякі дослідники, спираючись на особливості написання частини Іпатіївському літописі, яка отримала назву "Повісті про Володимира Васильковича", вважають її автором Ольгу Романівну. У цій частині літопису присутній і надмірність власних почуттів в описі Володимира Васильковича, найближча пряма аналогія якої панегірик князю Васильку Ростовському, створений рідною тіткою Ольги Романівни. Опис ситуацій, в яких були лише Князь Володимир Василькович і княгиня Ольга Романівна, а також докладний опис як весілля князя Володимира Васильковича, так само і його похорону.
Можливим підтвердженням переїзду Ольги Романівни в Кобрин може являтся, що останні рядки літопису писалися як би за межами Володимира-Волинського. Записи про смерть Пінського і Степанського князів звучать як донесені здалеку вести, а потрапити в кодекс княгині Ольги вони змогли саме тому, що Степанська і Пінське князівства розташовані недалеко від Кобрина.
Ольга Романівна - героїня роману Марії Лавренюк та Сергія Синюка "Сльоза Сирина" (Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2021)
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Памяць: Кобрынскі раён/Гісторыка-дакументальныя хронікі гарадоў і раёнаў Беларусі. Мінск: БЕЛТА, 2002.
- [1]
- [2]
- [3]
- [4]
- [5]
- holos.at.ua/publ/1-1-0-10
- [6]
| Попередник Олена |
|
Княгиня володимирська 1264-1288 |
|
Наступник Донька хана Тейгака |