Рюриковичі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рюриковичі — великокняжа династія Київської Русі, за легендою —нащадки Рюрика.
Зміст |
[ред.] Короткі відомості
Одна гілка династії (нащадки Юрія Долгорукого, молодшого сина Володимира Мономаха) згодом стала великокняжою (з 14 ст.) і царською (з 16 ст.) династією Московського князівства (до 1598, коли ця гілка згасла).
Відокремлення земель Київської Держави й усамостійнення князівств призвели до утворення окремих відгалужень родини Рюриковичів, які в сторично-генеалогічній науці носять назву або від князівств, що ними відповідні Рюриковичі володіли, або від своїх засновників.
До Рюриковичів Південної Русі, сучасної України, належали:
- Мономаховичі (київська і волинська лінія, від якої походила волинсько-галицька лінія Романовичів),
- галицька лінія Ростиславичів,
- чернігово-сіверська лінія Святославичів-Ольговичів,
- турово-пинська лінія (нащадки Ізяслава Ярославича).
До Рюриковичів Центральної Русі, сучасної Білорусі, належали:
- полоцька лінія (нащадки Ізяслава Володимировича та його внука Всеслава), яка відокремилася ще в 11 ст.,
- смоленська лінія (нащадки Ростислава Мстиславича, онука Мономаха).
Нащадками цих ліній, гол. чернігівсько-сіверської й смоленської, були численні княжі роди Рюриковичів, які зберігали свої спадкові уділи протягом кількох століть, аж доки Литва або Московське князівство не перетворили їх на своїх службових князів, при чому низка родів, які походили від Рюриковичів, втратили свій княжий титул. Натомість його зберегли до 20 стрліття князі Барятинські, Волконські, Горчакови, Долгорукови, Оболенські, Репніни, Щербатови — нащадки чернігівських Рюриковичів; князі Святополк-Мирські й Святополк-Четвертинські, князі Друцькі та їхні відгалуження (Друцькі-Любецькі й Друцькі-Соколинські) з волинсько-галицьких Рюриковичів; князі Вяземські та Кропоткіни зі смоленських Рюриковичів; деякі княжі роди російських Рюриковичів.
[ред.] Гілки
[ред.] Література
- Долгоруков П. кн. Российская родословная книга, ч. І. - М., 1854
- Власьев Г. Потомство Рюрика, т. І, ч. 1-3. - П., 1906-1907
- Baumgarten N. Généalogie et mariages occidentaux des Rurikides russes du X-e au XII-e siecle. - Рим, 1928
- Baumgarten N. Généalogie des branches reenantes de Rurikides du XIII-e au XVI-e siecle. - Рим, 1934
[ред.] Посилання
- Рюриковичі у проекті Родовід
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
