Отто II цу Зальм-Горстмар
| Отто II цу Зальм-Горстмар | |
|---|---|
| нім. Otto II. Fürst zu Salm-Horstmar | |
| Народився |
23 вересня 1867[1][2] Varlar Abbeyd, Розендаль, Кесфельд, Мюнстер, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія |
| Помер | 2 березня 1941[1][2] (73 роки) |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | member of the Prussian House of Lordsd |
| Партія | Німецька вітчизняна партія |
| Батько | Otto Friedrich Karld |
| Мати | Emilie Gräfin zur Lippe-Biesterfeldd[3] |
| У шлюбі з | Rosa Gräfin zu Solms-Baruthd |
| Діти | Philipp Franz Friedrich Conrad Wilhelm Chlodwigd[2], Marie Luise Prinzessin zu Salm-Horstmard[2], Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар і Friederike Juliane Prinzessin zu Salm-Horstmard |
Князь Отто Адальберт Фрідріх Август Густав Александер цу Зальм-Горстмар (нім. Otto Adalbert Friedrich August Gustav Alexander Fürst zu Salm-Horstmar; 23 вересня 1867, замок Фарлар, Розендаль — 2 березня 1941, там само) — німецький політик.
Біографія[ред. | ред. код]
.jpg)
Представник давнього прусського князівського роду, відомого з Х століття. Третій син князя Отто I цу Зальм-Горстмар і його дружини Емілії, уродженої графині цур Ліппе-Бістерфельд. Після закінчення школи вивчав право в університетах Лозанни, Женеви і Берліна. В 1889-92 роках служив в Прусській армії, одночасно навчався у Берлінському сільськогосподарському вищому училищі. Після смерті батька в 1892 році очолив дім Зальм-Горстмар і управління сімейними маєтками, був членом і головою численних асоціацій землевласників. Окрім цього, князь виступав за розширення Мюнстерської академії до повноцінного університету, за що в 1902 року отримав звання доктора Вестфальського університету, а в 1904 році був прийнятий у Вестфальську історичну комісію.
В 1902-08 роках — голова Асоціації німецького флоту, виступав за створення сильного флоту. Як представник вищої аристократії, князь Отто був членом Прусської палати панів. В 1911-19 роках — член Вестфальського ландтагу, з 1916 року — його голова. З 1915 року і до кінця життя — голова Вестфальської асоціації верхової їзди. В кінці Першої світової війни вступив в Німецьку вітчизняну партію, вважав причиною Першої світової війни проникнення євреїв у масонство.
Князь Отто був провідним членом Пангерманського союзу і переконаним противником Веймарської республіки. В 1920 році відповідав за перший німецький переклад «Протоколів сіонських мудреців». В 1931 році безуспішно просив Пауля фон Гінденбурга сформувати новий, заснований на Гарцбурзькому фронті, уряд без соціал-демократів і без канцлера Генріха Брюнінга.
Сім'я[ред. | ред. код]
В 1903 році одружився з графинею Розою цу Зольмс-Барут (8 червня 1884 — 12 червня 1945). В пари народились 8 дітей:
- Луїза Емілія Фрідеріка Елізабет (19 липня 1904 — 2 вересня 1904)
- Отто Людвіг Вільгельм Ганс Фрідріх Карл Едуард (7 березня 1906 — 22 квітня 1927)
- Ганс Крістоф Леопольд Еміх Герман (27 травня 1907 — 15 грудня 1908)
- Філіпп Франц Фрідріх Конрад Вільгельм Хлодвіг (31 березня 1909 — 8 листопада 1996) — наступний голова дому Зальм-Горстмар. Дружина — графиня Марія Тереза цу Кастелль-Кастелль.
- Карл Вальрад Еміх Герман Болько Фрідріх (8 січня 1911 — 2 серпня 1991). Дружина — Сусанна Янч.
- Фрідеріка Юліана Луїза Емілія Феодора Анна (5 жовтня 1912 — 3 липня 2000). Чоловік — принц Людвіг Фердинанд цу Зайн-Віттгенштайн-Берлебург.
- Йоганн Гізельберт Александер Леопольд Рудольф Фрідріх (14 березня 1916 — 9 вересня 1939)
- Марія Луїза Елеонора Адельма Роза (18 серпня 1918 — 12 березня 2015). Чоловік — принц Генріх IV Ройсс цу Кьостріц, голова дому Ройсс.
Література[ред. | ред. код]
- Sebastian Diziol: "Deutsche, werdet Mitglieder des Vaterlandes!" Der Deutsche Flottenverein 1898–1934. Solivagus Praeteritum, Kiel 2015. ISBN 978-39817079-0-8.
- Deutsche biographische Enzyklopädie Bd. 8. S. 681.
- Heinz Gollwitzer: Die Standesherren. Die politische und gesellschaftliche Stellung der Mediatisierten 1815–1918. Ein Beitrag zur deutschen Sozialgeschichte. 2. durchgesehene und ergänzte Auflage. Vandenhoeck & Ruprecht Göttingen 1964.
- Stephan Malinowski: Vom König zum Führer: Sozialer Niedergang und politische Radikalisierung im deutschen Adel zwischen Kaiserreich und NS-Staat. Akademie-Verlag, Berlin 2003, ISBN 3-05-003554-4 (Elitenwandel in der Moderne 4).
- C. J. Schwabe: Freimaurerei und Presse im Weltkriege In: Die Bauhuette. Organ für die Gesammt-Interessen der Freimaurerei, 1919.10.18, Jg. 62, Nr. 42, S. 334.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116766298 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.