Петро-Маріївське товариство кам'яновугільної промисловості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акція у 100 руб. на пред'явника Петро-Маріївського товариства кам'яновугільної промисловості з основним капіталом 2,5 млн руб. С.-Петербург, 1912 [1]

Петро-Маріївське товариство кам'яновугільної промисловості (Петроварко) — один із піонерів освоєння надр Донецького кам'яновугільного басейну. Засноване і зареєстроване в 1873 в С.-Петербурзі для розробки покладів кам'яного вугілля на річці Лугані, в Слов'яносербському повіті Катеринославської губернії (Устав Найвище затверджений 4 липня 1873, змінений та доповнений 7 січня 1877, 12 січня 1896, 4 липня 1897, 7 червня 1903, 24 листопада 1906, 22 квітня 1911 та 12 липня 1912)[2].

Свої дії товариство розпочало з побудови рудника, що є найстарішим вугледобувним підприємством у цій місцевості. До його складу входило 5 шахт: "Марія" (пізніше шахта ім. Менжинського), «Похила», «Вовків», «Касаткін» та «Ернест». Запаси вугілля в надрах тільки розвіданої частини обчислювалися двома мільярдами пудів.

У 1888-1893 з метою розвитку виробництва компанія влаштувала дві канатні дороги від шахт до ст. Варваропілля, а в 1900 провела залізничну гілку до ст. Попасна.

До 1903 на шахтах та коксових печах було зайнято близько 1000 робітників.[3]

У 1903-1908 пост голови Правління Петро-Маріївського товариства кам'яновугільної промисловості обіймав видний інженер та технік М. І. Алтухів.[4]

У 1911 об'єдналося з «Варваропольським товариством», яке розробляє однойменну копальню на схід від Петро-Маріївської копальні. Компанія отримала назву «Товариство Петро-Мар'євських та Варваропольських об'єднаних кам'яновугільних копалень», скорочено «Петроварко».

У 1914 товариство «Петроварко» збудувало шахти «Альберт» та №3 у Сокологорівці.

Крім зазначених копалень на території Петро-Маріївки (з 1920 Первомайськ) функціонували також рудники Данилова та Глазунова. Усі шахти були з'єднані під'їзною залізничною лінією зі станцією Попасна, а «Ернест» - зі станцією Варваропілля.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Scripophily.ru Старинные ценные бумаги. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 22 липня 2016.
  2. Российская государственная библиотека--Электронная библиотека. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 22 липня 2016.
  3. М. Н. Барышников «Деловой мир России». Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 22 липня 2016.
  4. Черновики историка. Веб-журнал Григория Андреева. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 22 липня 2016.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "miningwiki.ru", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.