Побережник берингійський
| Побережник берингійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Calidris ptilocnemis (Coues, 1873) | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Erolia ptilocnemis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Побережник берингійський[2] (Calidris ptilocnemis) — вид сивкоподібних птахів родини баранцевих (Scolopacidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Птах гніздиться на Алясці, Чукотці і Камчатці, а також на Алеутських та Курильських островах. Гніздиться на скелястих узбережжях. Перелітний птах. Він зимує на західному узбережжі Сполучених Штатів і зустрічається на півночі аж до Каліфорнії.
Опис[ред. | ред. код]
Кулик досягає довжини тіла від 20 до 22 сантиметрів. Розмах крил становить від 38 до 44 сантиметрів. Вага коливається від 60 до 80 грам. У дорослих особин короткі жовті ноги, дзьоб середнього розміру, темний і тонкий. Тіло темне зверху зі злегка пурпуровим блиском переважно білого низу. Має сіро-плямисті груди та чорний круп.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Поїдає молюсків, ракоподібних, личинок мух та інших безхребетних, особливо жуків і павуків. Під час зимівлі живе колоніями. Птахи невеликими зграями прилітають до місця розмноження, де дуже швидко розсіюються. Вони розмножуються невеликими колоніями і добувають їжу невеликими зграями. Однак окремі самці захищають менші місця розмноження. Гніздо являє собою неглибоке дупло, вистелене тонкою травою. Зазвичай кладка складається з чотирьох яєць. Вони мають блідо-зелений, блідо-сірий, оливковий або коричневий колір та темні плями. Інкубаційний період 22-24 дні. Пташенята передкоціальні, покидають гніздо приблизно через 12 годин після вилуплення. Статевозрілими молоді птахи стають приблизно у віці двох років.
Підвиди[ред. | ред. код]
- C. p. tschuktschorum, (Portenko, 1937) — гніздиться на Чукотському півострові та на заході Аляски.
- C. p. ptilocnemis, (Coues, 1873) — гніздиться на о-вах Прибилова і на о-вах Холл і Сент-Метью.
- C. p. couesi, (Ridgeway, 1880) — гніздиться на Алеутських островах і на півострові Аляска.
- C. p. quarta, (Hartert, 1920) — гніздиться на півдні півострова Камчатка і на Курильських і Командорських островах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Calidris ptilocnemis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 8 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- "National Geographic" Field Guide to the Birds of North America ISBN 0-7922-6877-6
- Handbook of the Birds of the World Vol 3, Josep del Hoyo editor, ISBN 84-87334-10-5
- "National Audubon Society" The Sibley Guide to Birds, by David Allen Sibley, ISBN 0-679-45122-6
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
