Проект (управління проектами)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Проект (від лат. Projectus — кинутий вперед) в управлінні проектами — це обмежена в часі та ресурсах унікальна сукупність процесів, направлена на створення нової цінності.

У зв'язку з широким використанням технологій управління проектами у різних областях знань, існує багато визначень терміна «Проект»[1].

Рассел Арчибальд, один з визнаних класиків управління проектами визначає проект як «комплекс зусиль, здійснюваних з метою отримання конкретних унікальних результатів в рамках відведеного часу і в межах затвердженого бюджету, який виділяється на оплату ресурсів, що використовуються або споживаються в ході проекту».

PMBOK визначає проект як «тимчасове підприємство, призначене для створення унікальних продуктів, послуг або результатів».

Типи проектів[ред.ред. код]

В залежності від сфери здійснення проекту виділяють кілька типів проектів:

  • технічний проект — направлений на створення нового продукту;
  • організаційний проект — направлений на створення або реорганізацію організації;
  • соціальний проект — направлений на отримання певного соціального ефекту.

Також існують змішані проекти, що являють собою різні комбінації основних типів проектів.

В залежності від масштабу виділяють наступні типи проектів:

  • малі проекти, мають бюджет до 0.5 млн евро; при здійсненні таких проектів застосовують спрощені процедури формування команди проекту та управління проектом.
  • середні проекти, мають бюджет до 0.5 млрд евро.
  • мегапроекти, мають бюджет більше 0.5 млрд евро[2].

Проекти також поділяються залежно до часу реалізації (короткострокові, довгострокові), за країнами учасників проекту (національні та міжнародні) тощо.

Проекти можуть бути об'єднані в:

Досягнення мети проекту вимагає отримання результатів, що відповідають певним заздалегідь вимогам, у тому числі обмеження на отримання результатів, таких як час, гроші і ресурси.

Вигоди від реалізації проекту — грошове вираження сукупної вартості всіх товарів, послуг і інших вигод, що виникають як результат капіталовкладень у даний проект.

Як правило, організація-розробник проекту здійснює авторський нагляд за розробкою — контролює впровадження проекту.

Життєвий цикл проекту[ред.ред. код]

Фази життєвого циклу[ред.ред. код]

Проект може бути розбитий як на підпроекти, так і на фази. Сукупність фаз являє собою життєвий цикл проекту[3].

У рамках методології Інституту управління проектами (англ. Project Management Institute) життєвий цикл проекту має 5 фаз:

  • Ініціація (англ. Initiating);
  • Планування (англ. Planning);
  • Виконання (англ. Executing);
  • Контроль і моніторинг (англ. Controlling and Monitoring);
  • Завершення (англ. Closing).

Модель «водоспаду»[ред.ред. код]

При моделюванні за принципом «водоспаду» робота над проектом рухається лінійно і послідовно. Перевагою такого підходу є простота його реалізації, недоліком — накопичення можливих на ранніх етапах помилок до моменту закінчення проекту і, як наслідок, зростання ризику провалу проекту, збільшення вартості проекту.

Ітеративна модель життєвого циклу проекту[ред.ред. код]

Ітеративний підхід (англ. iteration — повторення) — виконання робіт паралельно з безперервним аналізом отриманих результатів і коригуванням попередніх етапів роботи. Проект при цьому підході в кожній фазі розвитку проходить повторюваний цикл: Планування — Виконання — Контроль і оцінка (англ. plan-do-check-act cycle).

Переваги ітеративного підходу:

  • Зниження впливу серйозних ризиків на ранніх стадіях проекту, що веде до мінімізації витрат на їх усунення;
  • Організація ефективного зворотного зв'язку проектної команди зі споживачем, що збільшує вірогідність створення продукту, який реально відповідає їх потребам;
  • Акцент зусиль на найбільш важливі та критичні напрямки проекту;
  • Безперервне ітеративний тестування, що дозволяє оцінити успішність всього проекту в цілому;
  • Раннє виявлення конфліктів між вимогами, моделями і реалізацією проекту;
  • Більш рівномірне завантаження учасників проекту;
  • Ефективне використання накопиченого досвіду;
  • Реальна оцінка поточного стану проекту і, як наслідок, більша впевненість замовників і безпосередніх учасників в його успішному завершенні.

Приклад реалізації ітеративного підходу — методологія розробки програмного забезпечення RUP, створена компанією Rational Software.

Спіральна модель життєвого циклу проекту[ред.ред. код]

В спіральній моделі розглядається залежність ефективності проекту від його вартості з часом. На кожному витку спіралі виконується створення чергової версії продукту, уточнюються вимоги проекту, визначається його якість і плануються роботи наступного витка.

Модель застосовують в сферах, що дозволяють постійне оновлення продукту проекту, наприклад — при розробці програмного забезпечення.

Інкрементна модель життєвого циклу проекту[ред.ред. код]

Інкрементна модель передбачає розбиття великого обсягу проектно-конструкторських робіт на послідовність більш малих складових частин.

Оточення проекту[ред.ред. код]

Здійснення проекту відбувається в динамічному середовищі, яке впливає на проект. Складність та плинність оточення проекта, наявність значної кількості факторів впливу призводять до того, що цей вплив не завжди може бути повною мірою врахований. Іноді цей вплив може бути критичним для проекту, що приводить до його руйнування.

Приклади факторів впливу: зміни законодавства, курсів валют, цін на ресурси, погоди, дії конкурентів та багато інших.

Проектно-орієнтовані організації[ред.ред. код]

Проектно-орієнтованою організацією є організація, випуск основної продукції якої відбувається в межах проектів. В окремих випадках методи проектного управління застосовують до всієї діяльності організації.

Проекти також можуть існувати і в процесно-орієнтованих організаціях, зазвичай — як проекти внутрішнього розвитку (проекти модернізації, реорганізації тощо).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Михайловська О. В. Операційний менеджмент // Управління проектами
  2. Lester Albert. Project Planning and Control. Fourth Edition. — Oxford OX2 8DP: Elsevier Butterworth-Heinemann Linacre House, 2003. — 382 p.
  3. PMBOK 2004, часть 1, раздел 2 (рос.)