Промислова геофізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерпретація каротажу. Показана пористість і щільність порід.

Геофізика промислова (рос. геофизика промысловая; англ. petroleum geophysics, well logging; нім. Feldgeophysik f, Bohrlochgeophysik f) — геофізичні дослідження у свердловинах (ГДС), що проводяться з метою пошуку, розвідки та експлуатації покладів нафти і газу.

Свердловинна геофізика — геофізичні методи дослідження масиву гірських порід в околицях бурових свердловин або між свердловинами на відстанях до дек. сотень м (рідко до дек. км). Виникла в 60-і рр. ХХ ст. як самостійна галузь рудної геофізики.

Класифікація методів ГДС[ред. | ред. код]

Класифікація методів ГДС ґрунтується за видом досліджуваних фізичних полів. Загалом відомо більше п'ятдесяти різноманітних методів і їх різновидів.

Назва групи методів Назва методів (каротажу)
Електричні метод спонтанної поляризації (ПС)
методи струмового каротажу, ковзаючих контактів (МКК)
метод уявних питомих опорів (УО), бокове каротажне зондування (БКЗ) та ін.
резистивиметрія свердловин
метод індукованих потенціалів (ІП)
індуктивний каротаж (ІК)
діелектричний каротаж (ДК)
Ядерні гамма-каротаж (ГК)
гамма-гамма-каротаж (ГГК)
нейтронний гамма-каротаж (НГК)
нейтрон-нейтронний каротаж (ННК)
Термічні метод природного теплового поля (МПТ)
метод штучного теплового поля (МШТ)
Сейсмоакустичні акустичний каротаж (АК)
сейсмічний каротаж, або вертикальне сейсмічне профілювання (ВСП)
Магнітні метод природного магнітного поля
метод штучного магнітного поля

При вирішенні задач промислової геофізики застосовується комплекс геофізичних досліджень у свердловинах, що включає такі методи:

В останні роки стали використовувати також нові методи геофізичних досліджень геологічних розрізів нафтових та газових свердловин — ядерно-магнітний каротаж, гідродинамічний каротаж (визначення пластового тиску в різних точках пласта) тощо.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Заворотько Ю. М. Методика и техника геофизических исследований скважин. — М.: Недра, 1974. (рос.)
  • Знаменский В. В., Жданов М. С., Петров Л. П. Геофизические методы разведки и исследования скважин. — М.: Недра, 1987. (рос.)
  • Итенберг С. С. Интерпретация результатов каротажа скважин. — М.: Недра, 1978. (рос.)
  • Калинникова М. В., Головин Б. А., Головин К. Б. Учебное пособие по геофизическим исследованиям скважин]. — Саратов, 2005. — ISBN 5-292-01892-9. (рос.)
  • Латышова М. Г., Вендельштейн Б. Ю., Тузов В. П. Обработка и интерпретация материалов геофизических исследований скважин. — М.: Недра, 1975. (рос.)
  • Техническая инструкция по проведению геофизических исследований в скважинах. - М.: Недра, 1985. (рос.)
  • Хмелевской В. К. Геофизические методы исследования земной коры. Часть 1. — Международный университет природы, общества и человека «Дубна», 1997. (рос.)
  • Мейер В. А. Геофизические исследования скважин: учебное пособие для вузов. — Л.: Изд. ЛГУ, 1981. — 464 с. (рос.)
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004. — Т. 1: А–К. — 560 с.
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Львів : Апріорі, 2006. — Т. 2: Л–Я. — 800 с.

Посилання[ред. | ред. код]