Публій Суіллій Руф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Суіллій Руф
Народився невідомо
Помер 58
Балеарські острови
Підданство Римська імперія
Діяльність політик
Знання мов латина
Суспільний стан ordo senatoriusd
Посада консул-суфект
Термін 43 рік
Попередник Луцій Педаній Секунд
Наступник Спурій Оппій
Рід Суіллії
Мати Вістілія
Брати, сестри Мілонія Цезонія, Гней Доміцій Корбулон, Квінт Помпоній Секунд, Публій Помпоній Секунд, Orfitusd і Glitiusd
У шлюбі з Перілла
Діти 2 сина

Публій Суіллій Руф (*Publius Suillius Rufus, д/н — 58) — державний та військовий діяч часів Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду вершників Суілліїв. Був сином Вістілії, про батька нічого невідомо, водночас — двоюрідним братом Гнея Доміція Корбулона та майбутньої імператриці Мілонії Цезонії. Спочатку був членом колегії децемірів для судових розглядів з цивільних справ. У 15-17 роках служив як квестор Германіка під час германських походів.

З 17 до 19 року був легатом (назва легіону невідома). Після повернувся до Риму, користувався підтримкою імператора Тиберія. У 23 році імператором Калігулою призначається претором. У 24 році притягнутий до суду за хабарництво. Суіллія було визнано винним та присуджено до штрафу й вигнання з Риму.

У 42 році за наказом імператора Клавдія повернуто до Риму. У 43 році стає консулом-суфектом (разом з Авлом Габінієм Секундом). Уславився своїми доносами на знатних і багатих громадян (Юлії, доньки Друза Молодшого; Юлії Лівії; Поппеї Сабіни Старшої, Децима Валерія Азіатіка), а також хабарями. Завдяки цьому накопичив значні статки. Ще більше збільшив багатства, перебуваючи на посаді проконсула Азії з 53 до 54 року.

У 58 році імператор Нерон за порадою Сенеки Молодшого притягнув Публія Суіллія до суду за різні його зловживання під час керування Азією, та за безліч неправдивих звинувачень і доносів, зрештою покарав його конфіскацією частини майна і вигнанням до Балеарських островів. Того ж року Руф помер у вигнанні.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Перілла (пасербиця поета Овідія)

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • McKeown, JC (2010). Classical Latin: an introductory course. Indianapolis: Hackett. p. 161. ISBN 9780872208513.
  • Gerhard Winkler: Suillius 3. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 416.
  • Steven H. Rutledge: Imperial inquisitions. Prosecutors and informants from Tiberius to Domitian. Routledge, London 2001, ISBN 0-415-23700-9, S. 270–271.