Пісня любові (фільм)
Пісня любові | |
|---|---|
| фр. Un chant d'amour | |
 | |
| Жанр | мелодрама / фентезі |
| Режисер | Жан Жене |
| Продюсер | Нікос Папатакіс |
| Сценарист | Жан Жене |
| У головних ролях |
Андре Рейбаз |
| Оператори |
Жак Натто, Жан Кокто (в титрах не зазначений) |
| Композитор | Gavin Bryarsd |
| Музика | Гевіна Брайєрса[en] (1973) |
| Кінокомпанія | Argos Films |
| Дистриб'ютор | Connoisseur Video |
| Тривалість | 26 хв. |
| Мова | французька (без діалогів) |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1950 |
| IMDb | ID 0043084 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
«Пісня любові» (фр. Un chant d'amour) — французька короткометражна гомоеротична мелодрама 1950 року, поставлена письменником, драматургом і режисером Жаном Жене за його власним сценарієм.
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[1][2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія відбувається у французькій в'язниці. Охоронець-вуайєрист спостерігає за двома ув'язненими. Знаходячись в суміжних камерах і уявляючи собі один одного, вони займаються мастурбацією. Потім один з них починає фантазувати про щасливе спільне життя з другом на волі. Упродовж усього фільму кілька разів повторюється епізод, де один ув'язнений марно намагається передати іншому вінок з квітами. Наприкінці фільму тюремний охоронець, напевно з ревнощів, б'є одного з ув'язнених і примушує смоктати ствол пістолета.
У ролях[ред. | ред. код]
| Жава | ···· | рука, що передає букет |
| Андре Рейбаз | ···· | охоронець |
| Люсьєн Сенемо | ···· | молодий ув'язнений (в титрах не зазначений) |
| Коко Ле Мартиніке | ···· | другий ув'язнений (в титрах не зазначений) |
Реліз[ред. | ред. код]
Як квазі-порнографічний, в середині двадцятого століття фільм був доступним лише обмеженому колу глядачів, яким вдавалося його придбати через приватні канали.[3] Сам Жене захотів, щоб його короткометражку ніколи не побачив масовий глядач. Але Британський інститут кінематографії проігнорував волю режисера і випустив красиве DVD-видання фільму[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ) . 15.06.2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Daniel Megarry. BFI Flare names the top 30 LGBT films of all time. Gay Times (англ) . 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- ↑ Джейн Джайлс: «Песнь любви» — фильм узник цензуры. Искусство кино. Архів оригіналу за 19.08.2012. Процитовано 3.04.2016.
- ↑ Un Chant d’amour. Архів оригіналу за 27.10.2012. Процитовано 3.04.2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Фільм «Пісня любові» на YouTube |
Пісня любові на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 3.04.2016)- Пісня любові на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 3.04.2016) - Пісня любові на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Пісня любові на сайті SensCritique (станом на 3.04.2016)
|
