Пітер Деннінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Деннінг
Peter J. Denning
Народився 6 січня 1942(1942-01-06)[1] (82 роки)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Місце проживання Салінас
Країна  США
Діяльність інформатик, інженер, викладач університету, публіцист
Alma mater Массачусетський технологічний інститут
Manhattan Colleged
Fairfield College Preparatory Schoold
Галузь інформатика[d][2], ОС[2], програмна інженерія[2], комп'ютинг[2] і інформатика[2]
Заклад Академія ВМС США[d]
Науковий керівник Jack Dennisd[3]
Аспіранти, докторанти Andre B. Bondid[4]
Subhash C. Agrawald[4]
Gianfranco Balbod[4]
Jeffrey R. Spirnd[4]
Членство Association for Computing Machinery
Нагороди

Пітер Деннінг (англ. Peter J. Denning)  (народився 6.01.1942 в Квінзі, Нью-Йорк — відомий вчений в області обчислювальної техніки. Він сформулював принцип локальності посилань (званий принципом Деннінга) і висунув ідею алгоритму підкачки, заснованого на понятті робочого набору. Він також відомий завдяки роботам про принципи операційних систем, операційного аналізу мереж масового обслуговування, створення і застосування глобальної мережі CSNET (академічна мережа великих комп'ютерів розташованих, головним чином, в США, але пов'язаних з іншими країнами; сайти CSNET включають університети, дослідницькі лабораторії і деякі комерційні структури), цифрової бібліотеки ACM (Асоціація з обчислювальної техніки) і систематизував основні принципи обчислень. Науковець є автором і редактором 7 книг та 320 технічних документів.

Біографія[ред. | ред. код]

Пітер Деннінг з ранніх років виявляв інтерес до науки, вивчаючи астрономію, ботаніку, радіоелектроніку в початковій школі. У школі в Ферфілді, він представляв комп'ютери, які збирав вдома, на виставці наукових проектів учнів в 1958, 1959 і 1960 роках. Один із комп'ютерів, зібраний за допомогою частин від автомата для гри в пінбол, який розв'язував лінійні рівняння, завоював гран-прі. Науковець продовжив навчання в Манхеттенському коледжі на бакалавра в галузі електроніки (1964), а потім — Массачусетському технологічному інституті. Звання кандидата наук отримав у 1968 році. У Массачусетському технологічному інституті він брав участь в проекті MAC та зробив внесок в розробку англ. Multics (інформаційно-обчислювальна система ущільнення каналів каналів передачі даних). Його кандидатська дисертація «Розподіл ресурсів в багатопроцесорних комп'ютерних системах» представляє основні ідеї в роботі набору, локальності, трешинга й балансу системи. У Пристонському університеті (1968 — 72), він написав свою класичну книгу «Принципи операційних систем». Він співпрацював з Альфредом Ахо і Джеффрі Ульманом в роботі з підтвердження оптимальності алгоритму заміщення сторінок і про підтвердження того, що компілятори, засновані на пріоритеті синтаксичного аналізу, необхідно шукати з поверненням. В Університеті Пердью (1972—1983) він був рецензентом численних кандидатських дисертацій з обґрунтування теорій управління пам'яті, заснованих на понятті локальності й поширення операційного аналізу мереж масового обслуговування. Він був одним із засновників мережі CSNET. У 1979 році став деканом факультету. Завершив книгу про обчислювальні моделі «Машини, Мови і Обчислення», спільно з Джеком Денісом і Джо Квалітсом. У Еймсовському дослідному центрі НАСА (1983—1991) Деннінг заснував RIASC, науково-дослідний інститут передових комп'ютерних досліджень, і перетворили його в один із перших центрів для проведення міждисциплінарних досліджень в області обчислювальної та космічної науки. В університеті Джорджа Мейсона (1991—2002) він очолював факультет комп'ютерних наук, був заступником декана та віце-ректором, заснував Центр Нью-інженер. Центр був першопрохідцем в області веборієнтованого навчання. Він створив курси з проектування для інженерів, названі Sence 21, які стали основою його іноваційного проекту. Деннінг створив курс із основ інформаційних технологій — «Великі принципи обчислень»[5].

Головні роботи[ред. | ред. код]

Віртуальна пам'ять[ред. | ред. код]

У 1970 році Деннінг опублікував доповідь, яка представляла наукову основу віртуальної пам'яті й підтвердження наукових даних, вирішуючи спірні питання стабільності й продуктивності віртуальної пам'яті.

Принцип локальності і робоча множина[ред. | ред. код]

У 1966 році Деннінг запропонував встановити в якості запобіжної міри до пам'яті робочу множину й пояснив, чому це так, використовуючи ідею локальності, представлену Лісом Беладі. Його праця стала класичною. Він отримав нагороду ACM в 1968 році і — англ. SIGOPS Hall of Fame Award в 2005 році[6].

Принципи операційної системи[ред. | ред. код]

На початку 1970-х років він співпрацював з Кофманом в розробці теорії операційних систем, яка стала класичним підручником.

Операційний аналіз і оцінка продуктивності[ред. | ред. код]

В середині 1970-х років науковець співпрацював з Джеффрі Бузеном з операційного аналізу, розширивши основні принципи роботи з мережами масового обслуговування.

Цифрова бібліотека[ред. | ред. код]

Деннінг керував проектом цифрової бібліотеки 1992-97, який завершено в 1997 році. Асоціація обчислювальної техніки стала першою професійною організацією, яка зібрала повну бібліотеку власних публікації.

Великі принципи обчислень[ред. | ред. код]

Кар'єра Деннінга була спрямована на те, щоб сформулювати основні принципи обчислень. У 1999 році він розширив зону пошуку. Виявлення природних інформаційних процесів в біології, фізиці, економіки, матеріалів та в інших областях, переконували його в тому, що його основні визначення обчислень повинні бути змінені, щоб охопити як фізичні, так і штучні інформаційні процеси.

Деннінг мав вагомий вплив на освіту. Об'єднана цільова група під головуванням Пітера Деннінга, відомого фахівця в галузі програмного забезпечення і педагога, випустила розгорнуту доповідь «англ. Computing as a discipline», яка формулювала принципи викладання дисципліни комп'ютинг (англ. computing), що охоплює комп'ютерну науку і комп'ютерну інженерію. Через два роки, знову сформована Об'єднана цільова група з посиланнями на цю доповідь, опублікувала остаточну версію третього документа серії Computing Curricula 1991. Згідно преамбули, він акумулював ідеї навчальних програмах, самостійно розроблених IEEE-CS в кінці 70 — початку 80-х рр. XX ст[6].

Розглядаючи професійні аспекти комп'ютингу, Пітер Деннінг писав:

В основі будь-якої професії лежить якась постійна сфера людських турбот і людських негараздів. Ці турботи —- не феномени, які оточують комп'ютери. Все навпаки. Комп'ютери оточують ці турботи ... Професія комп'ютинг, по аналогії з іншими професіями, —- це система осіб та інститутів, що працюють в області обробки інформації, обчислень і координації дій через комп'ютерні мережі

[7].

Саме Деннінг очолював об'єднану цільову групу (англ. Joint Task Force) двох провідних професійних співтовариств США, IEEE і ACM, що розробила основи еталонної навчальної програми, англ. Computing Curricula 91, за якою й нині навчаються в американських університетах. У ній були визначені й розвинені три парадигми комп'ютингу:

  • теорія (математика),
  • абстракція (моделювання)
  • конструювання (реалізація).

Однак згодом, в результаті очевидної гуманізації свого підходу до дисципліни, Деннінг, не применшуючи значення попередніх формулювань, визначив три нових базових принципи для побудови сучасних університетських програм по комп'ютингу:

  • англ. listening, тобто вміння вислухати, розібратися у вимогах замовників і клієнтів, встановити з ними індивідуальне партнерство для вирішення цих проблем;
  • англ. completing, звичку завершувати, бути твердим у своєчасному виконанні зобов'язань і задоволенні замовників;
  • англ. learning, здатність вчитися, постійно, протягом усього життя освоювати нові навички та збільшувати компетенцію[7].

Нагороди[ред. | ред. код]

Деннінг отримав 24 нагороди за роботу й внесок у науку. Вони включають три нагороди професійного співтовариства, стипендії, три почесних ступеня, п'ять нагород за технічний внесок і шість — в області освіти.

Публікації[ред. | ред. код]

Він автор або редактор 340 технічних документів і семи книг[8].

  • 1973, з Едом Коффман. Operating Systems Theory. Prentice-Hall.
  • 1978, з Джеком Деннісом и Джо Кваліцем. Machines, Languages, and Computation. Prentice-Hall.
  • 1997, з Бобом Меткалфом Beyond Calculation: The Next 50 Years of Computing. Copernicus Books.
  • 2001. The Invisible Future: The Seamless Integration of Technology in Everyday Life. McGraw-Hill.
  • 2010. The Innovator's Way: Essential Practices for Successful Innovation. MIT Press.
  • 2015. Great Principles of Computing. MIT Press

Статті:

  • 1968. "The Working Set Model for Program Behavior". ACM Communications (May).[9]
  • 1970. "Virtual memory." ACM Computing Surveys (September).[10]
  • 1970. "Thrashing: Its Causes and Prevention".[11]
  • 1976. "Fault tolerant operating systems". ACM Computing Surveys (December)[12]
  • 1978. with Jeff Buzen. "Operational Analysis of Queueing Network Models." ACM Computing Surveys (September).[13]
  • 1980. "Working sets past and present". From IEEE Transactions Software Engineering, January 1980.[14]
  • 1984, with Robert Brown. "Operating Systems". Scientific American issue on software.
  • 1990, with Walter Tichy. "Highly parallel computation". Science magazine, November.
  • 1992. "Educating a new engineer". ACM Communications (December).[15]
  • 2006. "The Locality Principle". Chapter in Communication Networks and Systems (J Barria, Ed.). Imperial College Press.[16]
  • 2007. "Computing is a natural science." ACM Communications (July).[17]
  • 2009, with Peter Freeman. "Computing's Paradigm". ACM Communications (December).[18]
  • 2010, with Fernando Flores and Peter Luzmore. "Orchestrating Coordination in Pluralistic Networks". ACM Communications (March).[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  3. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ An Interview with PETER J. DENNING
  6. ↑ а б Управление памятью
  7. ↑ а б Международный журнал «Программные продукты и системы»
  8. ↑ http://denninginstitute.com/pjd/PUBS/pub-list.pdf
  9. ↑ Denning, P. J. (1968). The working set model for program behavior (PDF). Communications of the ACM. 11 (5): 323—333. doi:10.1145/363095.363141.
  10. ↑ Denning, P. J. (1970). Virtual Memory. ACM Computing Surveys. 2 (3): 153—189. doi:10.1145/356571.356573.
  11. ↑ Denning, P. J. (1968). Thrashing. Proceedings of the December 9-11, 1968, fall joint computer conference, part I on - AFIPS '68 (Fall, part I). с. 915. doi:10.1145/1476589.1476705.
  12. ↑ Denning, P. J. (1976). Fault Tolerant Operating Systems. ACM Computing Surveys. 8 (4): 359—389. doi:10.1145/356678.356680.
  13. ↑ Denning, P. J.; Buzen, J. P. (1978). The Operational Analysis of Queueing Network Models. ACM Computing Surveys. 10 (3): 225—261. doi:10.1145/356733.356735.
  14. ↑ http://denninginstitute.com/pjd/PUBS/WSPastPresent_1980.pdf
  15. ↑ Denning, P. J. (1992). Educating a new engineer. Communications of the ACM. 35 (12): 82—97. doi:10.1145/138859.138870.
  16. ↑ Microsoft Word - locality_v3.doc. (PDF) . Retrieved on 2014-02-21.
  17. ↑ Denning, P. J. (2007). Computing is a natural science. Communications of the ACM. 50 (7): 13. doi:10.1145/1272516.1272529.
  18. ↑ Denning, P. J.; Freeman, P. A. (2009). The profession of ITComputing's paradigm. Communications of the ACM. 52 (12): 28. doi:10.1145/1610252.1610265.
  19. ↑ Denning, P. J.; Flores, F.; Luzmore, P. (2010). Orchestrating coordination in pluralistic networks. Communications of the ACM. 53 (3): 30. doi:10.1145/1666420.1666434.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Деннінг&oldid=35168449