Пі (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пі
\pi
Piposter.jpg
Жанр психологічний трилер
Режисер Даррен Аронофскі
Продюсер Ерік Вотсон
Сценарист Даррен Аронофскі
Шон Гуллетт
Ерік Вотсон
У головних
ролях
Шон Гуллетт
Марк Марголис
Бен Шенкман
Оператор Метью Лібатік
Композитор Клінт Манселл
Монтаж Орен Сарч
Кінокомпанія Harvest Filmworks
Дистриб'ютор  Artisan Entertainment
Тривалість  84 хв.
Мова  англійська
Країна  США США
Рік  1998
Дата виходу  12 липня 1998
Рейтинг MPAA: R
IMDb ID 0138704
Кошторис  60 тис. $
Касові збори  3,2 млн. $
http://www.pithemovie.com/

\pi (Пі) — американський психологічний трилер 1998 року, перший повнометражний фільм режисера Даррена Аронофскі. Назва походить від імені математичної константи Пі.

Сюжет[ред.ред. код]

Геніальний математик і нумеролог Макс Коен (Шон Гуллетт) вірить, що все на світі можна зрозуміти за допомогою чисел. Макс страждає від кластерного головного болю, параної та соціофобії. Єдиною людиною, з якою він спілкується, є його колишній вчитель Сол Робсон (Марк Маргуліс).

На своєму комп'ютері «Евклід» Макс намагається зробити розрахунки, які б допомогли робити передбачення на біржі, але «Евклід» виходить з ладу, видавши послідовність з 216 цифр. Наступного ранку Макс перевіряє фінансові газети і з подивом розуміє, що його комп'ютер зробив абсолютно точне передбачення. Макс розповідає про це Солу, і той відповідає, що колись також натрапив на це число.

У кав'ярні Макс зустрічає хасида Ленні, який захоплюється кабалою. Ленні розповідає Максу, що вірить, що у Торі зашифровано таємний код бога. Потім Макс зустрічається з агентом Марсі Доусон з Уолл-стрит, який цікавиться його роботою та дає йому потужний мікропроцесор «Ming Mecca» в обмін на результати його досліджень. За допомогою нового процесора Макс аналізує Тору і знаходить те ж саме 216-значне число, за допомогою якого він передбачає будь-які події. Водночас його головний біль посилюється і стає нестерпним. Макс вирішує відмовитися від знання, яке шукав усе своє життя, і стати звичайною людиною.


Нагороди[ред.ред. код]

  • 1998 — Приз «ФІПРЕССІ» на кінофестивалі в Тессалоніках
  • 1998 — Найкращий режисер — Sundance Film Festival
  • 1998 — Гран-Прі Міжнародного кінофестивалю у Хіхоні
  • 1998 — Найкращий зарубіжний фільм — Кінофестиваль Фант-Азія
  • 1998 — Гран-Прі Довілльского кінофестивалю
  • 1998 — Gotham Awards
  • 1999 — Найкраща операторська робота — Премія Chlotrudis
  • 1999 — премія Незалежний дух за найкращий сценарій
  • 1999 — нагорода за найкращий дебют від Флоридської асоціації кінокритиків

В ролях[ред.ред. код]

  • Шон Гуллетт — Максимілліан Коен
  • Марк Маргуліс — Сол Робсон
  • Бен Шенкман — Ленні Майер
  • Памела Гарт — Мерсі Доусон
  • Стівен Перльман — Раї Коен
  • Крістін Мей-Ен Лао — дівчинка, що гралася з Максом

Саундтрек[ред.ред. код]

В фільму використана музика відомих електронних виконавців. Композитором фільму став Клінт Манселл, що заграв у фільмі епізодичну роль фотографа.

  1. \pi r^2 (Клінт Манселл)
  2. P.E.T.R.O.L. (Orbital)
  3. Kalpol Introl (Autechre)
  4. Bucephalus Bouncing Ball (Aphex Twin)
  5. Watching Windows [Ed Rush & Optical Remix] (Roni Size)
  6. Angel (Massive Attack)
  7. We Got the Gun (Клінт Манселл)
  8. No Man's Land (David Holmes)
  9. Anthem (Gus Gus)
  10. Drippy (Banco de Gaia)
  11. Third from the Sun (Psilonaut)
  12. Low Frequency Inversion Field (Spacetime Continuum)
  13. 2πr (Клінт Менсел)

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В сцені з мозком використовувався справжній людський орган.
  • Бюджет фільму склав 60 тисяч доларів, більшу частину з яких склали 100-доларові пожертви друзів та родичів Даррена Аронофскі. Коли картину було продано «Артісану», їм повернули по 150 доларів.
  • Фільм знімався прямо на вулицях Нью-Йорка, без попереднього узгодження з місцевою владою, тому хтось із знімальної групи постійно мав чергувати, щоб у разі чого попередити про наближення поліції.

Посилання[ред.ред. код]