Ричков Вадим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ричков Вадим Володимирович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 12 червня 1975(1975-06-12)
Дніпро
Смерть 17 серпня 2014(2014-08-17) (39 років)
Донецька область, під Єнакієвим[1]
Поховання Новомосковський район
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  ВДВ України
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ричков.

Вади́м Володи́мирович Ричко́в (1975—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1975 року. 1992 року із золотою медаллю закінчив Гвардійську ЗОШ в Новомосковському районі. За освітою нейрофізик — закінчив 1997 року[2].

У березні 2014-го записався добровольцем. Командир взводу зв'язку, 25-а окрема повітряно-десантна бригада.

17 серпня 2014 року загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» — в ході пошуково-ударних дій. Тоді ж полягли капітан Шевчук Сергій Мирославович; лейтенант Коза Денис Євгенович; лейтенант Гаврюшин Денис Юрійович; старші сержанти Король Віталій Сергійович, Ятченко Сергій Олександрович; молодші сержанти Маковей Сергій Олександрович і Федчук Сергій Володимирович; старший солдат Вакулич Володимир Володимирович; солдати Приходько Дмитро Вікторович та Єманов Олексій Петрович.

Докладніше: Бої за Нижню Кринку та Жданівку

Вдома залишилися дружина, Ричкова Тетяна Борисівна та син 2003 р.н.

Похований в селі Вільне (Новомосковський район, Дніпропетровська область).

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[3]. Крім того, посмертно отримав звання капітана та був нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть»[4][2].
  • Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (МОУ)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 36.
  • Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Днепропетровщина прощалась с Вадимом Рычковым. ДнепрКом. 20.08.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
  2. ↑ а б Валігурська Т. (07.03.2015). Доля України — у жіночих руках. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 21.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
  3. ↑ Указ Президента України №873/2014. president.gov.ua. 14.11.2014. Архів оригіналу за 21.05.2016. Процитовано 21.05.2016.
  4. ↑ Легендарный волонтер Татьяна Рычкова: Мне предлагали идти в народные депутаты. Ответила: Нахрен! В стране война. Не время сейчас и не место. Censor.net. 19.11.2014. Архів оригіналу за 05.07.2016. Процитовано 05.07.2016.
  5. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять шість разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ричков_Вадим_Володимирович&oldid=39477858