Єнакієве
| Єнакієве | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Донецька область | ||||
| Район/міськрада | Єнакієвська міськрада | ||||
| Код КОАТУУ | 1412000000 | ||||
| Засноване | 1898 | ||||
| Статус міста | з 1925 року | ||||
| Населення | ▼ 84 187 (01.01.2012)[1] | ||||
| Агломерація | Горлівсько-Єнакієвська агломерація | ||||
| Площа | 42.5 км² | ||||
| Густота населення | 1981 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 86400-86470 | ||||
| Телефонний код | +380-6252 | ||||
| Координати | 48°13′52″ пн. ш. 38°12′19″ сх. д. / 48.23111° пн. ш. 38.20528° сх. д.Координати: 48°13′52″ пн. ш. 38°12′19″ сх. д. / 48.23111° пн. ш. 38.20528° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 260 м | ||||
| Водойма | Кринка | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Єнакієве | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 43,8 км | ||||
| - залізницею | 50 км | ||||
| - автошляхами | 52 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 608 км | ||||
| - залізницею | 739 км | ||||
| - автошляхами | 730 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 86400, Донецька обл., м. Єнакієве, пл. Леніна, 7, 2-21-03 | ||||
| Веб-сторінка | Єнакієвська міськрада | ||||
| Міський голова | Олейник Валерій Валерійович | ||||
Єнáкієве — місто (з 1925 року) обласного значення, Донецька область, Донбас. Місто розташоване в східній частині Донецької області при впадінні річок Садки і Булавин в річку Кринка (басейн Міуса), відстань до Донецька 60 км. Залізнична станція.
Зміст |
Назва [ред.]
Назва Єнакієвого змінювалася кілька разів:
- 1898–1928: Єнакієве (у 1925 Єнакієве отримало статус міста).
- 10 липня 1928–1936: Рикове, на честь радянського партійного діяча Олексія Рикова.
- З 1936 року — Орджонікідзе.
Під час німецької окупації (1941–1943) місто знов перейменували в Рикове. З 12 червня 1944 року дотепер — знов Єнакієве.
Природні ресурси. Екологічна ситуація [ред.]
Рельєф місцевості різно пересічений балками та ярами з високими схилами. Клімат в районі міста помірно-континентальний, у літній період середня температура +21,5, у зимній — −7, з частими сильними вітрами, головним чином, східного напрямку. В західній частині міста протікає річка Садки, після злиття її з р. Булавин, остання впадає в р. Кринку — притоку р. Міус.
Основною корисною копалиною міста є кам'яне вугілля. На шахтах міста видобувається енергетичне вугілля марки «Т», коксівне вугілля.
Єнакієве — екологічно небезпечне місто. Основними забруднювачами навколишнього середовища є металургійний, коксохімічний і цементний заводи.
Історична довідка [ред.]
Датою заснування міста Єнакієвого вважається 1782 р., коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». В той час з'явились села Раздольське (Раздолівка), Софіївка (Карло-Марксове), Афанасєвка (Оленівка), Вєровка, Катеринівка.
У 1858 році тут відкрита Софіївська кам'яновугільна копальня (у 1864 році тут здобуто 225 тис. пудів вугілля). В 1858 р. на річці Садки, поблизу Софіївського кам'яновугільного рудника почали будувати казений дослідний чавуноплавильний завод, названий Петровським на честь Петра I. В 1862 р. на заводі вперше в Росії виплавили чавун на коксі. На честь заводу селище поблизу називається Старопетрівським.
Через нестачу фінансування завод закрили. У 1895 році інженерами Федором Єнакієвим і Б. А. Яловецьким та кількома бельгійськими підприємцями засновано Російсько-бельгійське акціонерне товариство, і за проектом бельгійського інженера Альфреда Філіпара розпочало будівництво нового Петровського металургійного заводу поблизу селища Федорівка. Керував будівництвом заводу пітерський інженер-шляховик Ф. Є. Єнакієв.
У 1897 р. завод розпочав свою роботу. В кінці XIX століття на ньому працювали 2665 чоловік. Біля заводу відкрилися кам'яновугільні копальні. Навколо підприємств склалися селища, які в 1898 році об'єднані в одне, назване по імені засновника російсько-бельгійського товариства Єнакіївським. Письменник О. Купрін, що перебував в 1896 році на службі на заводі, відобразив життя робітників селища в повісті «Молох».
У 1898 р. робітниче селище навколо заводу рішенням Бахмутського повітового і Катеринославського губернського дворянського зборів названо ім'ям інженера Федора Єгоровича Єнакієва. Поряд з заводом будувались вугільні копалини: Вєровська, Кар'єрівська, «Бунге».
До Першої світової війни в Єнакієвому побудований коксохімічний, цегляний, пивоварний заводи, маслоробня. Петровський завод став одним з найбільших металургійних заводів (3 місце) півдня Росії. У 1913 році він дав 349,2 тис. тонн чавуну, 316,4 тис. тонн сталі, 280,1 тис. тонн прокату. До того часу в селищі були 2 готелі, їдальня, 2 пекарні, 4 магазини, лікарня, комерційне училище, 5 шкіл, кінематограф, клуб службовців металургійного заводу, бібліотека.
В результаті розрухи після Першої світової і Громадянської воєн в 1919–1921 роках Петровський завод був єдиним, який випускав сталь. У 1921 році утворений трест «Югосталь», що об'єднав металургійні заводи Юзовки, Петровки, Макіївки і Єнакієвого. У 1924 році перейменовані шахти Єнакієвого:
- Софіївська шахта — імені Карла Маркса
- Веровська копальня — шахта «Червоний Профінтерн»
- Нар'євська копальня — шахта «Червоний Жовтень»
- шахта «Бунге» — шахта «Юний Комунар».
У 1924 році всіма шахтами було здобуто 3,5 млн пудів вугілля. До 1925 року в Єнакієвому налічувалися 34 тис. жителів. У 1925 р. Єнакієве отримало статус міста.
Назва міста часто змінювалась: з 1898 р. по 1928 р. місто іменувалось Єнакієве; з 10.07.1928 р. — Рикове; з 1936 р. — Орджонікідзе. Під час німецької окупації місто перейменували в Рикове; з 12 червня 1944 року — знов повернулись до назви Єнакієве.
За роки перших п'ятирічок у 1930-ті роки бурхливо зростав промисловий потенціал міста. Побудовані коксохімічний і цементний заводи, завод металоконструкцій, аглофабріка, нові шахти, зокрема № 1-2 № 4 та інші. Великим подвигом єнакіївських металургів стало будівництво за 40 днів методом народного будівництва першої в СРСР розливної машини. У 1932 році від центру до селища металургів прокладена трамвайна лінія. З 1933 року по 1941 рік в місті діяв аероклуб, який підготував більше 400 льотчиків. Десять з них стали Героями Радянського Союзу, зокрема льотчик-космонавт Г. Береговий — двічі Героєм Радянського Союзу.
До 1939 року населення міста склало 88,2 тис. чоловік. Місто обслуговували 11 лікарень, поліклініка, 71 школа, металургійний технікум, педучилище, фельдшерсько-акушерська школа, музична школа, більше 120 бібліотек, 2 Палацу культури, 10 клубів. Видавалося 11 багатотиражних газет. У 1934 році був відкритий російський драматичний театр. До межі міста увійшли старі селища: «Червоний профінтерн» і «Червоний Жовтень», побудовані нові райони: імені Ватутіна, Північний, Залізничний та інші.
1 листопада 1941 року під натиском німців армії частини Червоної Армії залишили місто. За час окупації фашисти відправили до Німеччини 10 тис. жителів; на руїни було перетворено металургійний завод, вивезено 60 тис. тонн металу і прокату, велику кількість обладнання і верстатів. Місто було визволено 3 вересня 1943 року.
Єнакіївці брали участь у всіх вирішальних битвах Другої світової війни. 28 земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 14 тис. нагороджено орденами та медалями.
Вже на другий день після визволення сотні єнакіївців почали піднімати з руїн рідне місто. До 1950 року вся промисловість міста була відновлена. У 1950-х роках введені в експлуатацію завод залізобетонних виробів, експериментальний завод будівельних матеріалів, завод великоблочного житлового будівництва, авторемонтний завод.
Місто сумно відоме тим, що 16 вересня 1979 року на шахті «Юнокомунарівська» на глибині 903 м проведений ядерний вибух потужністю 200 т, з науково-дослідницькою метою. Зараз виникли проблеми з захороненням наслідків аварії у зв'язку з ліквідацією шахти.
Адміністративний поділ [ред.]
Місто входить до Горлівсько-Єнакіївської агломерації. Підпорядковані міста Вуглегірськ і Юнокомунарівськ, 8 смт, 8 сіл і 11 селищ.
Населення [ред.]
103,997 тис. жителів (2001); з територіями, підлеглими міськраді, — 161,535 тис. жителів. Українська мова згідно з переписом у побуті використовує 13,8 % населення. Кількість населення на початок 2004 року — 98,8 тис. чоловік. За період з перепису 1989 року воно скоротилося на 14 %.
Народжуваність — 5,8 на 1000 чоловік, смертність — 20,6, природний спад — −14,8, сальдо міграції негативне (-9,9 на 1000 чоловік).
Герб [ред.]
та
Єнакієве було одним із перших міст Донеччини, у якого з'явився власний герб. Його проект був розроблений в 1968 році. Авторська група, у складі якої А. І. Чутчев, Р. А. Андрієнко, А. К. Панасенко, А. Д. Уткин, зробила офіційний символ міста простим, лаконічним і в той же час дуже виразним, відобразивши в ньому історію Єнакієвого, народження якого передусім пов'язане з розвитком металургійної і вугільної промисловості.
Економіка [ред.]
- Видобуток кам'яного вугілля (ДП «Орджонікідзевугілля»):
- шахта «Червоний Жовтень»,
- шахта «Червоний Профінтерн»,
- збагачувальна фабрика;
- Металургійна промисловість:
- Єнакієвський металургійний завод,
- коксохімічний завод,
- Машинобудування і металобробка:
- Єнакіївський котельно-механічний завод,
- «Донбассталькострукція»,
- ремонтно-механічний завод,
- авторемонтний завод,
- «Ременергомонтаж»;
- Виробництво будматеріалів:
- ТОВ «Цемент Донбасу» (цементний завод),
- завод залізобетонних напірних труб
- Харчова промисловість:
- Єнакіївський м'ясокомбінат,
- Комбінат харчових продуктів «Айсберг» (хладокомбінат),
- Єнакіївський молокозавод;
- Єнакіївський коровай,
- Легка промисловість:
- швейна фабрика та інші.
Близько 60 % зайнятих в народному господарстві трудяться в промисловості. Зараз багато підприємств працюють не на повну потужність. Закрита шахта «Червоний Жовтень». Передбачається закрити і шахту «Червоний Профінтерн».
Обсяг промислового виробництва — 3 224 млн гривень (на 1 жителя — 20 950 грн.). Індекс промислової продукції — 58,3 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 78,2 тис. тонн.
Персоналії [ред.]
Народились [ред.]
- Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Єнакієвого.
- Богатиков Юрій Йосипович — український і російський співак, баритон.
- Бурба Олександр Адольфович — учений-хімік, організатор промисловості та освіти, директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954–1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971–1983).
- Валентин Васильович Біблик, Заслужений машинобудівник Української РСР, академік Академії інженерних наук України, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР.
- Гараган Лариса Миколаївна — українська поетеса.
- Компан Олена Станіславівна, український історик.
- Соболєв В'ячеслав Олександрович — український економіст, підприємець; директор дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України».
- Янукович Віктор Федорович — Президент України, лідер Партії Регіонів.
Померли [ред.]
- Ревай Федір — політичний і освітній діяч Закарпаття, заступник Голови Сойму Карпатської України, лідер Українського Національного Об'єднання.
Пам'ятки [ред.]
-
Див. також: Пам'ятки Єнакієвого
У місті Єнакієве Донецької області на обліку перебуває 50 пам'яток історії. З них 5 — пам'ятники В. І. Леніну , 15 — братські могили радянських воїнів, 5 — могили воїнів-афганців і жодного — українським діячам.
У місті розташований лісовий заказник місцевого значення Урочище Плоске та Урочище Розсохувате.
Посилання [ред.]
- Єнакієве. Загальні відомості про місто
- Як подзвонити в Єнакієве — як дзвонити в Єнакієве з різних країн. З мобільного і стаціонарного телефонів
Примітки [ред.]
Див. також [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Єнакієве |
Додаткова література [ред.]
- Єнакієве - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
|
||||||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||||||
|
|||||

