Рогата гадюка Гасперетті
| Рогата гадюка Гасперетті | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Рогата гадюка Гасперетті
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Cerastes gasperettii Leviton & Anderson, 1967 | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Cerastes cerastes gasperettii | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Рогата гадюка Гасперетті (Cerastes gasperettii) — отруйна змія з роду Рогата гадюка родини Гадюкові. Є 2 підвиди. Інша назва «аравійська рогата гадюка». Отримала назву на честь американського герпетолога Джона Гасперетті.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина сягає 85 см, середня — становить 30-60 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиця більша за самця. Голова досить пласка, широка. Низка видів має два вирости («роги») над очима, звідки й походить їх назва. Зіниці вертикальні. Навколо губ присутньо 12-13 щитків. Тулуб трохи кремезний, хвіст помірної довжини. Верхню частину вкрито 25-35 рядками лусочок, черево — 146—172. На хвості є 30-41 рядків лусочок.
Забарвлення світло-пісочного кольору з жовтуватими, сірими, рожевими або блідо-золотавими відтінками. Черево білувате, кінчик хвоста чорний.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Воліє до посушливої та пустельної місцини. Активний уночі. Живиться переважно ящірками, а також птахами та дрібними ссавцями. Полює із засідки, зарившись у пісок, з якого стирчать лише очі й «роги».
Є яйцекладною гадюкою. Самиця відкладає від 8 до 20 яєць.
Загалом не становить небезпеки для людини, відомі лише вкрай рідкісні випадки смерті від укусу цієї рогатої гадюки. Основні симптоми: набряк, почервоніння, гематома, крововилив.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає в східних районах Ізраїлю та Палестини, країнах Аравійського півострова, Іраку, південно-західній частині Ірану.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Cerastes gasperettii mendelssohni
- Cerastes gasperettii gasperettii
Джерела[ред. | ред. код]
- Joger U. 1984. The Venomous Snakes of the Near and Middle East. Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag. 175 pp. ISBN 3-88226-199-4.
- Werner YL, Le Verdier A, Rosenman D, Sivan N. 1991. Systematics and zoogeography of Cerastes (Ophidia: Viperidae) in the Levant: 1. Distinguishing Arabian from African "Cerastes cerastes ". The Snake 23: 90-100.
- Mark O'Shea: Giftschlangen. Alle Arten der Welt in ihren Lebensräumen. Franckh-Kosmos Verlag, 2006. ISBN 3440106195.
|